27 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2574/22 пров. № А/857/11667/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Коморний О.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 18 липня 2022 року,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/8489 від 15 грудня 2021 року та зобов'язано відповідача провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/8489 від 15 грудня 2021 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 76% на 70% сум грошового забезпечення та зобов'язано відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1984,80 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань 1000 грн витрат на правову допомогу. У решті вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
14 липня 2022 року позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 380/2574/22 щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року вказану заяву було задоволено. Зобов'язано ГУ ПФУ подати до суду звіт про виконання судового рішення від 23 березня 2022 року у справі № 380/2574/22 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просить вказану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення у даній справі пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, та здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки від 15 грудня 2021 року № С/8489 з оновленого грошового забезпечення. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Про виконання рішення заявника повідомлено листом.
Представник ГУ ПФУ у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України, Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що суд наділений правом під час прийняття постанови у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на викладене у разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення після ухвалення такого рішення.
Як слідує з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року, судом зобов'язано ГУ ПФУ провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/8489 від 15 грудня 2021 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат, а також зобов'язано відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
При цьому у мотивувальній частині рішення судом зазначено, що перерахунок пенсії позивача повинен бути проведений у відсотковому розмірі грошового забезпечення, що діяла на момент призначення пенсії.
На виконання рішення суду у справі № 380/2574/22 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, та здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки від 15 грудня 2021 року № С/8489 з оновленого грошового забезпечення. Доплата з 01 січня 2018 року по 31 липня 2022 року становить 21382,59 грн. Доплата з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2022 року становить 225116,01 грн.
Разом із тим, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, ГУ ПФУ виходило з відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення.
Таким чином, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі № 380/2574/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 27 вересня 2022 року.