Справа № 404/9302/21
Номер провадження 2/404/2516/21
27 вересня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-
У грудні 2021 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 а, по якій просить стягнути з відповідача заборгованість за розпискою 5000,00 доларів США, понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.04.2021 року позивач надав відповідачу в борг 5 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою, кошти зобов'язався повернути у строк до 25.10.2021 року.
У визначений розпискою строк ОСОБА_2 суму позики в розмірі 5 000,00 доларів США не повернув.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.01.2022 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 13.06.2022 року вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.01.2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, заяву про забезпечення позову задоволено частково.
В судове засідання позивач, його представник не з'явились, представник позивача надав до суду заяву, якою вимоги підтримав, просив розглянути справу без їх участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлявся судом про час та місце розгляду, причини неявки суду невідомі, правом подачі відзиву не скористався.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, із наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16.04.2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США., які зобов'язався повернути не пізніше 25.10.2021 року, що підтверджується оригіналом розписки /а.с. 4/.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України викладеної в постанові судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Позивач, пред'явивши позов, посилався на те, що йому позика не повернута, наявність самого боргового документа у позикодавця свідчить про те, що позика не повернута повністю.
Так, згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною.1 ст. 530 ЦК України вказано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
В статтях 524, 533 ЦК України йдеться мова про те, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 зробила висновки щодо застосування іноземної валюти при виконанні договірних зобов'язань, зазначивши, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено суму до стягнення саме у грошовій одиниці України гривні в еквіваленті іноземної валюти - доларах США, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд може стягнути борг в іноземній валюті, зокрема у доларах США.
Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань по договору позики від 16.04.2021 року, кошти не повернув в повному обсязі, а тому з останнього підлягає до стягнення на користь позивача сума боргу 5 000,00 доларів США.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі -1 366,50 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн. та 496,20 грн.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається із матеріалів справи 01.12.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Манзюк Тарасом Юрійовичем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги.
Згідно ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З акту про надання професійної правничої допомоги від 08.12.2021 року надано професійну правничу допомогу наступного характеру: зустріч та усна консультація клієнта щодо порядку, строків та можливих результатів розгляду справи в суді 1 інстанції, ознайомлення з документами по суті питання клієнта, підготовка та подача позовної заяви, супровід розгляду справи у суді 1 інстанції у спосіб та методами, які обирає адвокат (письмовий розгляд, участь у режимі відео конференції та/або особиста участь у судових засіданнях, фіксований розмір 10 000,00 грн.
Як вбачається із акту про надання професійної правової допомоги від 13.06.2022 року адвокат передав, а клієнт-позивач у справі прийняв послуги вартістю 6 000,00 грн.
Відповідно до квитанцій серії ЛВАК 764942 від 09.12.2021 року сплачено 10 000,00 грн. за послуги про стягнення боргу за розпискою та серії ЛВАК 764966 від 23.06.2022 року сплачено 6 000,00 грн.
За вказаного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою- задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 5 000,00 доларів США боргу за розпискою від 16.04.2021 року, 16 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, а також 1 366,50 грн. - сплаченого судового збору за подання позовної заяви, 454,00 грн. та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 27.09.2022 року.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В.Мохонько