Справа № 353/809/22
Провадження № 2-о/353/48/22
26 вересня 2022 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., ознайомившись з матеріалами за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Третій відділ Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підримки (м. Тлумач) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Третій відділ Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підримки (м. Тлумач), звернувся в суд із заявою, в якій просить суд встановити юридичний факт, а саме факт участі у бойових діях його - ОСОБА_1 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в бойових діях починаючи з 18 березня 2022 року та в результаті цього 10.04.2022 року отримав вогнепальне осколкове поранення лівого стегна з вогнепальним переломом лівої стегнової кістки. Вказав, що підставою для звернення в суд стало те, що станом на даний час нормативно-правового акту щодо порядку надання статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь в стримуванні збройної агресії російської федерації, починаючи з 24.02.2022 року, на території інших областей, окрім Донецької та Луганської областей, немає. Факт участі особи в бойових діях та отримання в результаті цього поранення можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець станом на даний час не визначив іншого (позасудового) способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між участю в бойових діях, отримання в результаті цього поранення та військовою агресією російської федерації.
Із змісту заяви випливає, що даний факт необхідний заявнику з метою подальшого визначення його статусу учасника війни.
Дослідивши матеріали заяви, вважаю, що ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Як правильно зазначив заявник, на даний час нормативно-правового акту щодо порядку надання статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь в стримуванні збройної агресії російської федерації, починаючи з 24.02.2022 року, на території інших областей, окрім Донецької та Луганської областей, немає, тому суд важажає за можливе застосувати аналогію закону щодо надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено райони проведення АТО та терміни її проведення, зокрема Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.
Таким чином, з 07 квітня 2014 року територія Донецької та Луганської областей визнана районом проведення АТО, на який був поширений спеціальний правовий режим.
Відповідно до п. 13 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання статусу учасника війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №739 «Питання надання статусу учасника війни деяким особам» розгляд питань про встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, покладено на комісії, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №739 встановлено, що підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення), а також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) - для працівників, які на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування, залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення; витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення таких заходів - для працівників, які на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування, залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З викладеного вбачається, що до переліку документів, на підставі яких надається відповідний статус, рішення суду не входить, а тому не передбачено процедури встановлення факту, про який просить заявник, судовим рішенням.
Висновок з подібних правовідносин, однак щодо встановлення факту для надання статусу учасника бойових дій викладено у правовій позиції викладеній, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №233/2929/17 (провадження № 14-284цс18).
Також, відповідно до пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року №458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» уряду Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим комітетам Рад, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Національній поліції, Головному управлінню Національної гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій доручено створити відповідно республіканську, обласні, міські, районні, районні в містах та відомчі комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2 і 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з вимогами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пунктів 1, 2, 7 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Виходячи з викладеного, відмова відповідного органу в наданні статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення є предметом спору в порядку, передбаченому КАС України.
За таких обставин підстави для розгляду даної заяви по суті в окремому провадженні відсутні, оскільки чинним законодавством передбачений інший позасудовий порядок встановлення факту участі особи в бойових діях починаючи з 18.03.2022 року та отримання в результаті цього поранення, а саме - шляхом звернення до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання для його встановлення. Відмова вказаного органу є підставою для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з відповідним адміністративним позовом.
Беручи до уваги вищезазначене, суд відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Третій відділ Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підримки (м. Тлумач) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
У зв'язку з відсутністю на час складання ухвали клопотання заявника, питання про повернення судового збору не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 260-261, 293, 294, 315, 353-354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Третій відділ Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підримки (м. Тлумач) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства з відповідним адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяН. І. ЛУЩАК