Справа № 347/2538/21
Провадження № 2/347/152/22
26 вересня 2022 року Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Драч Д.С.,
за участі секретаря Удудяк І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
02.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.06.2020 року між сторонами було розірвано шлюб. З моменту розірвання шлюбу сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. В період перебування у шлюбі за спільні кошти було набуто нерухоме майно, а саме:
- земельна ділянка, що розташована присілок « АДРЕСА_1 , площею 0,2497 га. Кадастровий номер земельної ділянки 2623688001:01:002:0409, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2012 року за реєстровим №1698 (підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №282191997 від 01.11.2021);
- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2012 року(підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №282191997 від 01.11.2021).
Зазначене нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто - власністю ОСОБА_1 та власністю її колишнього чоловіка - ОСОБА_2 . Вартість житлового будинку загальною площею 216, 98 кв.м., в тому числі житловою площею 88, 03 кв. м., господарські будівлі і споруди: хвіртка, ворота, криниця, що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , становить 230874 гривні згідно висновку про вартість об'єкту оцінку від 23.11.2021 року. Вартість земельної ділянки за кадастровим номером 2623688001:01:002:0409 становить 112874 гривні згідно висновку про вартість об'єкта оцінки від 29.11.2021 року.
Оскільки вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, то ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину даного майна.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, подавши заяву із проханням розглядати справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7 та ч.11 ст.128 ЦПК України. що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. У визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки представник позивача у своїй заяві не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за необхідне ухвалити по даній справі заочне рішення.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
На підставі ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно п.2 ч.І ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Оскільки ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, а відповідач - ОСОБА_2 - громадянином України та зареєстрований в с. Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області, де і знаходиться спірне майно, тому даний спір підсудний Косівському районному суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з нижче наведеного.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Ст. 120 Земельного кодексу України зі змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості)» передбачає «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, а саме:
1) у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення;
2) у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщені такий об'єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України регламентовано, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 08.09.2006 року (а.с.10), який розірвано Гагарінським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 05.06.2020 року (а.с.12).
За час перебування у шлюбі подружжя набуло нерухоме майно:
- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2497 га., кадастровий номер земельної ділянки 2623688001:01:002:0409, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012 року за реєстровим №1698 (підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №282191997 від 01.11.2021);
- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2012 року (підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №282191997 від 01.11.2021) (а.с.17-20).
Ринкова вартість спірного майна становить:
- житлового будинку загальною площею 216, 98 кв.м., в тому числі житловою площею 88, 03 кв. м., господарські будівлі і споруди: хвіртка, ворота, криниця, що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , - 230874 (двісті тридцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні), що підтверджується висновком про вартість об'єкту оцінку від 23.11.2021 року (а.с.29).
- земельної ділянки за кадастровим номером 2623688001:01:002:0409 - 112874 (сто дванадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні), що підтверджується висновком про вартість об'єкта оцінки від 29.11.2021 року (а.с.34).
Дане нерухоме майно відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому здійснює поділ спільних земельної ділянки, що розташована у присілку « АДРЕСА_1 , площею 0,2497 га та житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на дві рівні частки, визнавши за позивачем право приватної власності на 1/2 частку спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2021 року було забезпечено позов шляхомнакладенняарештуна спірну земельну ділянки до вирішення справи по суті.
Згідно ч. 7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Косівського районного суду від 03.12.2021 року до розгляду даної цивільної справи по суті, зберігають свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання законної сили рішенням суду у вказаній цивільній справі.
В порядку ст.141 ЦПК України судовий збір за подання позову в сумі 3437,48 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 60,69-71 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2497 га та право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , як на частки спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_3 , судовий збір в сумі 3891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одна) гривня 48 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Косівський районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , рф, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Д.С. Драч