Справа № 346/2876/22
Провадження № 2/346/1226/22
23 вересня 2022 р.м. Коломия Івано-Франківської області
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді: Валігурської Л.В.
за участю секретаря: Вербіщук О.Д.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: адвоката Бандури В.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Коломия позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди,
І. Виклад позиції позивача.
26.07.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі 9311,31 гривень, 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Просив стягнути витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1844,80 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що йому на праві власності належить автомобіль «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 12.02.2020 року приблизно о 10:30 годині ОСОБА_2 перебував на автобусній зупинці в с. Підгайчики Коломийського району, Івано-Франківської області та очікував маршрутний автобус, щоб доїхати до м. Коломия Івано-Франківської області. Відповідач зайшов до автобуса і повідомив, що має право на пільговий проїзд, проте посвідчення пред'явити відмовився і лише під тиском пасажирів показав його. Приблизно об 11:13 годині автобус прибув до м. Коломия та зупинився по вул. Петлюри неподалік пл. Скорботи, тобто в центральній частині м. Коломия, в громадському місці. Коли відповідач виходив з автобуса, то продовжував погрожувати та перебуваючи біля дверей автобуса, відповідач почав обома руками бити по дверях автобуса та по склу, в результаті чого скло передніх дверей автобуса розбилось, а тому позивач вимушений був придбати нове скло, вартість якого склала 1250 гривень.
Крім того, позивач зазначив, що використовує автобус у підприємницькій діяльності та отримує дохід, проте через перебування автобуса в ремонті з 12.02.2020 року по 14.02.2020 року у зв'язку із заміною скла, він перебував у простої, через що він не отримав доходу у розмірі 8061,31 гривень.
Вважає, що відповідач своїми діями завдав позивачу збитків у виді втрат, які позивач змушений був зробити для відновлення скла передніх бокових дверей автобуса (реальні збитки) та у виді не отриманого доходу, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин (упущена вигода). Також посилається на те, що ОСОБА_2 винен у заподіянні позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, вартість відновлення якого склала 1250 гривень, а також можливого доходу, сума якого склала відповідно до акту розрахунку простою 8061,31 гривень.
Також позивач обґрунтував, що зазнав і моральної шкоди, оскільки внаслідок пошкодження речі, яка приносила йому дохід перебував у пригніченому стані та психологічному напруженні. У нього виникли незручності у зв?язку з тим, що після вказаної події автобус перебував у простої, необхідно було шукати нове скло та ремонтувати двері, тому він хвилювався, відповідно розмір завданої моральної йому шкоди оцінює в розмірі 10000 гривень.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористався, заяв та клопотань у зв'язку з розглядом справи не подавав, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно правил п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .
Отже, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 25.08.2022 року.
Під час судового засідання 12.09.2022 року судом відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи фото матеріалів на підтвердження факту пошкодження транспортного засобу, оскільки останнє було заявлене з порушенням строків, передбачених ст. 83 ЦПК України.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2022 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено, оскільки останнє подано з порушенням строків, визначених ст. 83 ЦПК України.
Позивач під час судового розгляду заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у ньому, додатково пояснив, що здійснює підприємницьку діяльність шляхом надання послуг з перевезення пасажирів. Так 12.02.2020 року в його автобус зайшов відповідач, який відмовлявся розрахуватись за проїзд, оскільки являється «пільговиком». На зауваження інших пасажирів він став поводити себе неадекватно та розбив скло бокових дверей. Він зі свого боку намагався викликати поліцію, проте зателефонував на неправильний номер, але відповідач продовжував вигукувати погрози в його сторону.
Внаслідок того, що скло було пошкоджено, а купити аналогічне він зміг лише через декілька днів, його транспортний засіб не був задіяний в роботі, що призвело до недоотримання ним доходу на суму 8061,31 гривень, який було розраховано з урахуванням середньоденного доходу отриманого за 2020 року.
Сама ситуація, що виникла під час перебування на маршруті призвела до значних душевних хвилювань, погіршення стану здоров'я, більше року не міг нормально спати, тому вважає, що йому будо спричинено моральну шкоду
Представник позивача під час судового розгляду, заявлені позовні вимоги просив задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві, оскільки останній обґрунтований належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять обставини, про які зазначає позивач. Відносно відповідача розпочато кримінальне провадження по факту хуліганських дій, проте останнє перебуває на стадії досудового розслідування, проте це не є перешкодою для заявлення вимог про відшкодування завданої шкоди та збитків. Докази на обґрунтування позовних вимог, які містяться в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 ними самостійно подано не було, оскільки вважали за можливе заявити відповідне клопотання в суді.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 транспортний засіб «Mercedes-Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 з 03.08.2019 року.
Згідно акту розрахунку вартості простою автомобіля «Mercedes-Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійсненого позивачем ОСОБА_1 , за основу взято дохід отриманий за 2020 рік в сумі 945860 гривень, про що свідчить декларація платника єдиного податку. Оскільки дохід отримано за 352 робочих дні при нормі 366 днів за мінусом святкових днів та 3 дні простою, середньоденний дохід підприємця становив 2687,10 гривень, відповідно страти доходу за три дні простою склала 8061,31 гривні.
За листом-повідомленням від імені позивача ОСОБА_1 зазначено, що автомобіль «Mercedes-Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в період з 12.02.2020 року по 14.02.2020 року перебував у простої через ремонт скла бокових дверей пасажирського автобуса.
Відповідно до податкової Декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік ОСОБА_1 загальна сума доходу за чотири квартали 2020 року склала 945860 гривень (квитанція №2 свідчить, що остання доставлена до ГУ ДПС в Івано-Франківській області отримано 23.01.2021 року).
Згідно закупівельного акту №000195 від 14.022020 року вартість скла передніх дверей Sprinter 901-903, праве, становить 1250 гривень.
V. Нормативно-правове обґрунтування суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
У ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. ч. 1-4 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
VІ. Оцінка Суду.
Аналіз положень ст. ст. 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
Таким чином, зобов'язання у зв'язку з заподіянням шкоди виникає при наявності трьох умов (крім наявності підстави виникнення - завдання шкоди), з яких дві носять об'єктивний характер і одна - суб'єктивний. У сукупності всі вони складають «генеральний делікт», формула якого наступна: хто заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати.
Умови цивільно-правової відповідальності поділяють на «позитивні» (настання шкоди, причинний зв'язок між шкодою і поведінкою особи, що заподіяла шкоду - їх наявність доводиться зацікавленою особою для виникнення відповідальності), і «негативні», перешкоджаючі її настанню (вина, завдання шкоди правомірними діями - їх відсутність/наявність доводиться зацікавленою особою, щоб не допустити виникнення відповідальності).
У свою чергу позивач ОСОБА_1 жодних належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_2 йому було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження скла автомобіля надано не було. Посилання на наявність доказів в матеріалах кримінального провадження щодо нього не свідчить про наявність обов?язку у суду на витребування останніх з власної ініціативи. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 в силу свого процесуального статусу в рамках кримінального провадження (обвинувачений) не позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами останнього з подальшою можливістю надання суду доказів на обґрунтування заявлених вимог, у разі їх наявності.
Той факт, що позивач придбав бокове скло на власний автомобіль не є беззаперечним твердженням про те, що пошкодження останнього було спричинено саме відповідачем.
Оцінюючи заявлені вимоги щодо стягнення упущеної вигоди, слід враховувати таке.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна також наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв?язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі №3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 року у справі №910/15865/14 та від 30.09.2021 року у справі №922/3928/20).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб?єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов?язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 року у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 року у справі №910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Так судом не встановлено протиправний характер дій ОСОБА_2 , про що було зазначено вище, а відповідно не можливо встановити причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкідливими наслідками протиправності такої поведінки, які спричинили, за твердженням позивача, збитки у вигляді неотриманого доходу, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності. Крім того надані суду докази на обґрунтування розміру упущеної вигоди на переконання суду є суб?єктивною оцінкою відповідача ймовірних доходів і останні жодним чином не свідчать про те, що ОСОБА_1 міг би реально одержати саме розраховані ним доходи за умови здійснення підприємницької діяльності в період з 12.03.2020 року по 14.02.2020 року. У свою чергу жодних доказів того, що відповідна діяльність позивачем в означений ним період не здійснювалась матеріали цивільної справи не містять.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем ані факт спричинення збитків, ані наявність причинного зв?язку між поведінкою ОСОБА_2 та наслідками у виді матеріальної шкоди не доведено, а відповідно підстав для стягнення останніх не вбачається.
Оцінюючи заявлені вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке. Оскільки матеріали справи не містять доказів протиправних дій ОСОБА_2 внаслідок яких позивачеві могла бути заподіяна моральна шкода у зв?язку із спричиненням збитків, і їх протиправність не була встановлена і під час судового розгляду, не може виникати у відповідача обов?язок щодо її компенсації, оскільки відсутні такі складові цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідача, внаслідок якої позивачеві завдана моральна шкода. А тому відсутні підстави і для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача.
VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VІIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином підстав для вирішення питання щодо перерозподілу витрат на оплату судового збору не вбачається.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Повний текст рішення виготовлено «27» вересня 2022 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л.В. Валігурська