Справа № 346/3208/22
Провадження № 3/346/2149/22
27 вересня 2022 року м. Коломия
Івано-Франківської області
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого - судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України у Дніпропетровській області 11 грудня 2015 року),
До Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області15 серпня 2022 року надійшов протокол серії ВАБ №418525 від 09 серпня 2022 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.
Позиції учасників справи.
Аргументи держави Україна, в особі поліцейської, яка склала протокол, полягали у тому, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній 20 липня 2022 року о 20 годині, у м.Коломия, по вулиці Полія, штовхнув іншу дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого останній впав та вдарився. А за це передбачена адміністративна відповідальність, частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аргументи ОСОБА_1 свою вину не визнала. Вказала у своїх поясненнях, що вона дізналась про подію від жінки, яка привела її сина з прогулянки тримаючи його за вухо, але її сина у дворі, неодноразово, били інші діти, а дорослі кричали на нього гадості за те, що він розмовляє російською мовою.
У судове засідання ОСОБА_4 не з'явилась, але отримала повістку про день, час і місце судового розгляду її справи, оскільки суд надіслав її у вигляді смс-повідомлення на повідомлений нею мобільний телефон, і вона отримала повістку (а.с.13,14). Тож суд розглянув справу без її безпосередньої участі.
Оцінка і висновки суду.
21 липня 2022 року, громадянка ОСОБА_5 звернулась до поліції із заявою з проханням провести перевірку за фактом неналежного догляду за дитиною ОСОБА_6 , її батьками (а.с.3), а 08 серпня 2022 року надала пояснення про те, що 20 липня 2022 року у дворі, біля будинку, сусідський хлопчик, на ім'я: ОСОБА_6 , штовхнув її сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від чого той впав (а.с.8).
09 серпня 2022 року, ОСОБА_1 надала свої пояснення, за якими: вона дізналась про подію від жінки, яка привела її сина з прогулянки тримаючи його за вухо, але її сина у дворі, неодноразово, били інші діти, а дорослі кричали на нього гадості за те, що він розмовляє російською мовою (а.с.4). А її син ОСОБА_6 , у її присутності пояснив, що 20 липня він грався у дворі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_11 тримав ОСОБА_10 , він штовхнув його і той впав (а.с.6).
На підставі чого, 09 серпня 2022 року поліцейська склала протокол серії ВАБ №418525 від 09 серпня 2022 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.1).
А суд, на підставі цих обставин, оцінюючи те, чи було вчинено ОСОБА_1 означене адміністративне правопорушення, застосовуючи наступні норми матеріального права, дійшов до таких висновків:
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
При цьому суд враховує, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП) та інших законів України (стаття 2 КУпАП).
Так, положеннями частини 1 статті 184 КУпАП передбачено, що ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей є адміністративним правопорушенням.
Наведені положення кореспондуються із положеннями частини 1 і 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-IІІ за якими, батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Аналогічними, є і положення статті 150 Сімейного кодексу України.
Отже, саме таким є коло, передбачених законодавством України обов'язків батьків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.
Як вже було встановлено судом, і що підтверджується наданими суду доказами, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_1 , 20 липня 2022 року о 20 годині, у м.Коломия, по вулиці Полія, штовхнув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого останній впав та вдарився.
Суд прекрасно розуміє те, що хлопчики у такому віці можуть часто штовхатись один з одним ненавмисно, іноді граючись, але іноді і випробовуючи свої власні фізичні сили аби отримати бажане. Проте обов'язок батьків, як раз і полягає у тому, щоби виховати дитину у дусі поваги до прав інших дітей та людей, у тому числі й до права кожної, навіть маленької людини, на особисту недоторканість. Чого, вочевидь, ОСОБА_1 зроблено не було.
Суд також бере до уваги причини, через які могла відбутись подія за участю її сина, зокрема через те, як вона сама вказує, що її сина у дворі, неодноразово, били інші діти. Але знову ж таки, обов'язок батьків по вихованню дитини включає в себе і обов'язок підготовки дитини до свідомого життя у суспільстві, а це означає, що ОСОБА_4 повинна була одразу, як тільки їй стало відомо про побиття її сина іншими дітьми, з дотриманням чинного законодавства України вжити заходів для припинення правопорушення щодо її сина, притягнення винних у цьому осіб до відповідальності та обов'язково пояснити сину, як йому треба діяти у випадку, якщо хтось намагається вдарити чи побити його, при цьому вказавши, що порушення права людини на особисту недоторканість, не з метою самозахисту, є неприпустимим, і проконтролювати на вулиці його подальшу поведінку.
Разом з цим, суд поділяє обурення ОСОБА_12 у тій частині, що якась жінка привела її сина до неї, тримаючи його за вухо, це неприпустимі дії, з боку дорослої і законослухняної людини, у демократичному суспільстві, в якому панує верховенство права. Те саме стосується і можливих криків дорослих людей на її сина з приводу того, що він розмовляє російською мовою. Проте предметом розгляду суду є саме діяння ОСОБА_12 , а не діяння невідомої суду жінки та інших людей, дії яких можуть бути оцінені судом за наявності передбачених законом підстав, в тому числі й з ініціативи ОСОБА_12 .
Тож зважаючи на викладене, суд погоджується із тим, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина, ОСОБА_6 , і як наслідок вважає, що вона дійсно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП, і саме вона винна у його вчиненні, за що підлягає адміністративній відповідальності.
Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, вона підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.
В силу положень статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України; при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За своїм характером, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з огляду на його об'єкт, є серйозним, і потребує окремої уваги, оскільки стосується порушення права дитини на належне батьківське піклування, але воно не є особливо тяжким.
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 має у суспільстві погане соціальне обличчя, що вона вчиняла у минулому протиправну поведінку. Суд має докази її віку, статі, місця проживання, а відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності за таке ж або подібне правопорушення відсутні, що суд і враховує.
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 184 КУпАП являє собою попередження або штраф від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає від 17 до 51 гривні.
Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності, метою застосування якої є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, врахувавши встановлені і вказані вище судом обставини для вирішення питання про накладення стягнення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, суд вважає, що письмове попередження ОСОБА_1 про неприпустимість вчинення у майбутньому подібного діяння, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення.
Суд сподівається на те, що ОСОБА_1 може запобігти вчиненню подібного чи однорідного правопорушення у майбутньому, а тому підстав для застосування більш суворого покарання, поки що немає.
Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
А згідно з частиною 5 статті 4 Закону України „Про судовий збір”, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на підставі частини 1 цієї ж статі та положень статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік” є 496 гривень 20 копійок.
Тому, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави Україна судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.
Отже, керуючись статтями 1,2,7,8,9,10,17-24,26,27,33-38,40-1,184,221,245-253,254-255,268,271,276,279,280,283-285,287,294,298-300,304,305,306 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України у Дніпропетровській області 11 грудня 2015 року)винуватою у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Попередити ОСОБА_1 про неприпустимість вчинення у майбутньому подібного діяння.
Стягнути з ОСОБА_1 ,судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок, на користь Держави Україна (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Судовий збір має бути сплачений ОСОБА_1 на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати ОСОБА_1 судового збору.
Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, ОСОБА_1 слід надати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.
Суддя Д.С.Коваленко