Справа № 346/1684/22
Провадження № 2/346/950/22
27 вересня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Рокіщук Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 11.09.2001 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Однак, згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано.
За час даного шлюбу сторонами побудовано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також приватизовано земельну ділянку площею 0,0870 га, кадастровий номер № 2610600000220010069, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ця ділянка також розташована за цією ж адресою. Однак, правовстановлюючі документи на дане майно оформлені на ім'я відповідача.
Тому позивач просить визнати в порядку поділу майна подружжя за нею право власності на 1/2 (одну другу) частку вказаного майна.
Позивач в судове засідання не з'явився, 23.09.2022 року представник позивача, адвокат Сліпко В.М подала заяву про розгляд справи без її та позивача участі, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, 05.07.2022 року подав заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності (а.с.33).
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23,24 цієї постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 вказаної постанови вбачається, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких Верховний Суд України роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.10.2019 року шлюб, укладений сторонами 11.09.2001 року, розірвано (а.с. 5).
Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами побудовано житловий будинок в АДРЕСА_1 . Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстрація права власності на спірний будинок загальною площею 136,8 кв.м., житловою площею 94,4 кв.м., проведена 29.12.2017 року на ім'я відповідача, тобто в період перебування сторін в шлюбі (а.с.6-10).
Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого 02.10.2017 року, спірне будинковолодіння складається із житлового будинку загальною площею 136,8 кв.м., житловою площею 94,4 кв.м. ("А"); тераси ("а"); гаражу ("Б"); літньої кухні ("В"); огорожі ("N"); огорожі ("N1"). Всі ці об'єкти побудовані в 2017 році ( а.с. 6-9).
Також судом встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі, а саме 16.10.2009 року на ім'я відповідача видано Державний акт серії ЯИ № 097185 на право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0870 га, кадастровий № 2610600000220010069, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 11)
Тому суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог та про припинення внаслідок цього права спільної сумісної власності колишнього подружжя на вказане майно.
На підставі наведеного ст.ст.60, 69-71 СК України, та, керуючись ст.ст. 82, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Дивні Апанасенковського району Ставропольського краю (РФ), жителя АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженцем с. Дивні Апанасенковського району Ставропольського краю (РФ), жителем АДРЕСА_1 ,
право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 136,8 кв.м., житловою площею 94,4 кв.м., господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,
та на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0870 га, кадастровий № 2610600000220010069, розташованої по АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою та жителькою АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 136,8 кв.м., житловою площею 94,4 кв.м., господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,
та на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0870 га, кадастровий № 2610600000220010069, розташованої по АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вказані житловий будинок та земельну ділянку.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.09.2022 року.
Суддя Калинюк О. П.