Справа № 344/7637/22
Провадження № 2/344/2501/22
( вступна та резолютивна частини)
заочне
23 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача -адвоката Мануляк Є.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного проваджерння за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мануляк Євген Йосипович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий парк - 2" про визнання права власності на майнові права, -
28.06.2021 позивач, звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить: визнати майнове право ОСОБА_1 на частину об'єкта незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 593,4 кв.м., №201(6), що знаходиться на другому поверсі в третьому під'їзді багатоповерхового житлового будинку з вбудованими закладами громадського призначення, будівельна адреса: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказує, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю"Річковий Парк 2" в особі директора Мотуз Антоніни Дмитрівни, що діє на підставі Статуту, укладено договір купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №2903/19-1 від 29 березня 2019 року (надалі Договір).
Згідно з п.1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт та оплатити його вартість відповідно до умов договору.
У відповідності до п.14 умов Договору планове закінчення об'єкта будівництва та введення в експлуатацію - перший квартал 2020 року.
Даний обов'язок відповідачем не виконаний.
01.07.2022 відкрито провадження у справі, таку призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.
21.07.2022 проведено підготовче судове засідання, без учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з мотивів наведених у ньому та не заперечили проти заочного розгляду справи. Додали, що оплачено повністю всю суму за вказаним договором. Така оплата відбулась трьома траншами з невеликим проміжком часу у зв'язку з специфікою касових операцій самого відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся направленням судової повістки на адресу місцезнаходження та оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України. Про причини неявки відповідач суд не повідомив.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України).
У даній справі товариство з обмеженою відповідальністю «Річковий парк 2» повідомлялось судом шляхом надіслання судових повісток на адресу зазначену у позовній заяві (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. № 429), яка є адресою місцезнаходження цієї юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України
Направлення судових повісток на вказану адресу вважається належним повідомленням відповідача про розгляд справи, так як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відсутні відомості щодо наявності електронної адреси товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий парк 2».
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справ
Проаналізувавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне :
Згідно з відомостями за результатами безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Річковий Парк2" ідентифікаційний код юридичної особи - 39206800 в стані припинення не перебуває ( а.с. 20).
Згідно з п. 1. Договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №2903/19-1 від 29 березня 2019 року, продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт нерухомого майна, що буде створений у майбутньому, а саме: нерухоме майно, що знаходитиметься в житловому будинку в м. Івано-Франківську (будівельна адреса: вул. Галицька-Витвицька, м. Івано-Франківськ) - нежитлове приміщення загальною площею 593,4 кв.м., №201(6), що знаходиться на другому поверсі в третьому під'їзді, покупець зобов'язується прийняти об'єкт та оплатити його вартість відповідно до умов Договору.
Згідно з умовами Договору, покупець повинен сплатити повну вартість об'єкту - 300000 (триста тисяч) доларів 00 центів США, що на день укладення договору, у національній валюті України становить 8124000 (вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі) гривень.
Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що договірну ціну довіритель зобов'язаний внести до 29 березня 2019 року.
Відповідно до п.п. 3.2.3. Договору, покупець зобов'язаний прийняти об'єкт в порядку та в строки , визначені цим договором та підписати відповідний акт прийому-передачі.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру ТОВ "Річковий Парк2" ОСОБА_1 сплатив:
- за нежитлове приміщення, згідно договору купівлі-продажу №2903/19-1, 29.03.2019 в сумі два мільйона сімсот двадцять тисяч дев'ятсот десять грн. 00 коп.(квитанція №467)
- за нежитлове приміщення, згідно договору купівлі-продажу №2903/19-1, 01.04.2019 в сумі два мільйона сімсот двадцять тисяч дев'ятсот десять грн. 00 коп.(квитанція №468)
- за нежитлове приміщення, згідно договору купівлі-продажу №2903/19-1, 02.04.2019 в сумі два мільйона сімсот двадцять тисяч дев'ятсот десять грн. 00 коп. (квитанція №469).
Зобов'язання по оплаті коштів за Договором станом на 02.04.2019 виконані.
Так, має місце порушення графіку платежу (терміном 2 дні - щодо повної оплати). Разом з тим, суд приймає до уваги пояснення з цього приводу представника позивача, що оплата трьома платежами та з проміжком через день, мала місце у зв'язку специфікою касових операцій із значними сумами оплати.
Разом з тим, згідно зі ч. 1 ст. 610 ЦК України неналежне виконання договору - це його невиконання або виконання з порушенням умов.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з п. 4.1. за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
При цьому, як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 04 лютого 2021 року по справі № 607/1579/19: «Під час вирішення питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.».
Разом з цим, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, повністю сплативши за вимірні одиниці об'єкту інвестування площею 593,4 кв.м. у сумі 8 162 730 (вісім мільйонів сто шістдесят дві тисячі сімсот тридцять) гривень.
На підставі вищевикладеного судом встановлено, що позивачем належним чином виконані умови Договору, шляхом сплати грошових коштів у повному розмірі, обумовленому сторонами, що не спростовано відповідачем по справі, як і не надано доказів на підтвердження належного виконання вказаних договорів та повернення позивачу сплачених грошових коштів. Пунктом 6.2. Договору обумовлено, що розірвання даного договору до закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених у ньому, може бути проведено тільки за взаємною згодою сторін. Таким чином відповідач не міг розірвати договір в односторонньому порядку через несвоєчасне внесення коштів позивачем, а, отже, за ним залишився обов'язок виконання умов Договору.
Згідно з п. 1.5. Договору планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу, в якому знаходиться зазначене майно - перший квартал 2020 року.
У відповідності до умов Договору відповідач зобов'язаний: здійснити будівництво об'єкта в обсязі, передбаченому цим Договором, у відповідності до будівельних норм та правил (п.п. 3.1.2.Договору); підготувати документи, що не обхідні для реєстрації права власності Покупця на Об'єкт протягом 30 днів з дня введення об'єкту в експлуатацію. Факт передачі об'єкту покупцеві підтверджуватиметься актом прийому-передачі. Обов'язок продавця щодо передачі об'єкту вважається виконаним з моменту підписання акту прийому-передачі Покупцем (п.п. 3.1.4. Договору); повідомити покупця про передбачуваний день передачі об'єкту за десять днів до підписання акту прийому-передачі.
Натомість відповідач не виконав своїх зобов'язань в результаті чого позивач звернувся до суду обравши способом захисту своїх майнових прав - визнання права власності на майнові права.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява № 44277/98).
В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, зокрема і від 25 травня 2016 року у справі N 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі N 6-1111цс16.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Згідно частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) зазначено, що: «захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства».
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).
Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договором, а отже й не визнає майнових прав позивача на майно, хоч він і сплатив вартість цього майна у повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об'єкт, є підстави для визнання за позивачем майнових прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 1522/16455/12 (провадження № 14-370цс19) зазначено, що: «установивши під час розгляду справи, що відповідач - ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало належним чином узятих за договором зобов'язань, хоч позивачі і сплатили пайові внески в повному обсязі, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири».
Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц (провадження № 14-146цс19) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що: «13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання договірних зобов'язань повністю оплатила вартість об'єкту нерухомого майна. Відповідачем, в свою чергу, порушено умови договору, не передано позивачеві документів, необхідних для оформлення права власності на нерухоме майно, що в цілому призвело до грубого порушення прав позивача як добросовісного інвестора, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи що відповідач у добровільному порядку не виконав умови договору, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір у сумі 12 405 грн., слід стягнути з відповідача в користь позивача.
На підставі та керуючись ст.ст.12,13,81,223,247,259 263,265,268,273,280-285,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задоволити.
Визнати майнове право ОСОБА_1 на частину об'єкта незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 593,4 кв.м., №102(6) на другому поверсі в третьому під'їзді багатоповерхового будинку з вбудованими закладами громадського призначення, будівельна адреса : АДРЕСА_1 , що визначено в п. 1.2. Договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, №2903/19-1 від 29 березня 2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю « Річковий Парк 2».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий Парк 2» в користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .
Представник позивача : Мануляк Євген Йосипович - адвокат, свідоцтво №510 від 13 грудня 2004 року, АДРЕСА_4 ;
Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Річковий Парк2», ЄДРПОУ : 39206800, адреса : вул. Є. Коновальця, буд. 429, м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область.
Повне рішення сулу складене 26.09.2022.
Суддя Івано-Франківського міського суду Леся КІНДРАТИШИН