Справа № 344/11517/22
Провадження № 1-кп/344/1136/22
26 вересня 2022 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що народився у смт Заболотів, Снятинського району, Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлучений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - солдат, згідно ст.89 КК України раніше не судимий ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в умовах воєнного стану вчасно не з'явився на службу без поважних причин.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» солдат ОСОБА_4 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 № 48 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
14.06.2022 року солдат ОСОБА_4 з метою проведення медичного обстеження був направлений до військової поліклініки НОМЕР_3 (з денним стаціонаром), звідки 21.06.2022 виписаний за порушення режиму.
Однак, 22.06.2022 року о 08 годині 30 хвилин солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу, без поважних причин, до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) до 25.07.2022 року, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання в смт Заболотів Заболотівської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області.
25.07.2022 року о 14 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до пункту постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті, він з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин перебував поза її розташуванням.
Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.
Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та обвинуваченого про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_4 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України як нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; згідно ст. 89 КК України раніше не судимий; з середнью спеціальною освітою; має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; позитивно характеризується по місцю свого проживання; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 в ході судового розгляду судом не встановлено.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, думку обвинуваченого, який просив суд призначити йому покарання із застосуванням вимог статті 75 КК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
В той же час, з урахуванням вищенаведених обставин, які пом'якшують покарання, обставин які характеризують особу обвинуваченого та підтверджують його негативне і критичне ставлення до вчиненого, його повернення для проходження військової служби та відповідальне ставлення до служби, його намагання виправитись, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов'язки.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Згідно ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ОСОБА_4 військової служби, а у випадку звільнення - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий-суддя ОСОБА_1