Справа № 344/8777/22
Провадження № 1-кп/344/1040/22
26 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Копачинці, Городенківського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого на посаді приймальника товарів у магазині-кафе «Тростянецький 6», студента 1-го курсу Інституту інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, в період часу з 20 по 25 березня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді техніка з налагоджування та випробувань Департаменту з роздрібної торгівлі, Філія 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», з метою допомоги прийому та поміщення товарно-матеріальних цінностей на склад СW24, перебував за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15. Перебуваючи в приміщенні складу СW24, у ОСОБА_5 , під час здійснення ним розвантажування товарно-матеріальних цінностей, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ТзОВ «ДІЄСА», а саме мобільного телефону марки «Oneplus», серії « НОМЕР_1 », моделі «КВ2003», об'ємом пам'яті 12/256 ОВ, колір Аquamarine Green із комплектуючими (зарядний пристрій, чохол, документація та скріпка для отримання сім-карти). Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, в умовах дії воєнного стану на території України, який введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрав із приміщення складу СW24 мобільний телефон марки «Oneplus», серії «8Т», моделі «КВ2003, об'ємом пам'яті 12/256 СВ, колір «Аquamarine Green», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 , із комплектуючими (зарядний пристрій, чохол, документація та скріпка для отримання сім-карти), вартість якого становить 17 195,00 гривень. Після цього, ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду ТзОВ «ДІЄСА» на суму 17195,00 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що працював на складі і розвантажував різні товари, в тому числі коробки із телефонами. Так як його телефон був дуже старий і розбитий, він вирішив один телефон зі складу привласнити, сподіваючись, що це залишиться непомітним. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, відшкодування збитків шляхом повернення викраденого майна.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Як вбачається з досудової доповіді, орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), Івано-Франківський районний відділ філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.
Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв'язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом'якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого майна, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав вину у скоєному, працює приймальником товару у магазині-кафе «Тростянецький-6», навчається на денній формі навчання Інституту інформаційних технологій ІФНТУНГ, позитивно характеризується по місцю проживання та по місцю праці, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому), також суд враховує думку представника потерпілого, виходячи із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети покарання, а саме не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням позиції сторони обвинувачення (прокурора), який при призначенні покарання обвинуваченому просив призначити основне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 75 КК України 2 роки іспитового строку, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України.
Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.
Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Oneplus», серії «8Т», моделі «КВ2003, об'ємом пам'яті 12/256 СВ, колір «Аquamarine Green», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 , із комплектуючими (зарядний пристрій, чохол, документація та скріпка для отримання сім-карти) (постанова від 07.07.2022 року) - повернути власнику ТзОВ «ДІЄСА».
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_7