Справа № 344/15989/19
Провадження № 4-с/344/20/22
26 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Татарінової О.А.
секретаря: Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про визнання дій протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №60932972,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, в порядку ст.447 ЦПК України, в якій просила поновити строк на оскарження постанови; визнати дії заступника начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Люкляна О.П. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 грудня 2020 року №60932972 протиправними; визнати протиправною та скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 грудня 2020 року №60932972, винесену заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Скарга обґрунтована тим, що 12 грудня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі № 344/15989/19 (провадження № 2/344/3957/19) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказаним рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 172-к про розірвання трудового договору від 17 липня 2019 року. Вирішено поновити ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат». Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2019 року по 11.12.2019 року у розмірі 145 982,70 грн. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів. Вказане рішення набрало законної сили. На виконання рішення суду про поновлення її на роботі - на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист №344/15989/19 від 17.12.2019 року, який направлено до ДВС для виконання.
24 грудня 2019 року заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонально управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Люкляном О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №60932972).
10 грудня 2020 року заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Люкляном О.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 344/15989/19 виданого Івано-Франківським міським судом 17.12.2019р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»
Вважає, що у процесі здійснення виконавчого провадження будь-яких дій щодо перевірки обставин невиконання Державним підприємством «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» рішення суду в частині поновлення її на роботі, зокрема, шляхом відібрання у посадових осіб підприємства пояснень державним виконавцем не вчинялось, а складені державним виконавцем акти носять формальний характер, оскільки з них неможливо встановити причину невиконання боржником рішення суду. Також відсутні в матеріалах виконавчого провадження відомості про те чи проведено сплату накладеного штрафу, звернення державного виконавця до Міністерства оборони України, як до органу управління майном, для можливості застосування до керівника підприємства заходів дисциплінарного характеру.
У судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримала.
У судове засідання заінтересовані особи не з'явились.
Відповідно до ст..447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, враховуючи, що неявка учасників не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу та приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 172-к про розірвання трудового договору від 17 липня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат». Стягнуто з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2019 року по 11.12.2019 року у розмірі 145982 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 70 копійок з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 34062 гривні 54 копійки звернуто до негайного виконання. Стягнуто з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на користь держави судовий збір в розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) гривня 22 копійки.
Зазначене рішення суду постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.02.2020 року та постановою Верховного суду від 15.07.2020 року залишено без змін.
На виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 12.12.2019 року, у справі №344/15986/19 17.12.2019 року було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2019 року по 11.12.2019 року у розмірі 145982 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 70 копійок з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 34062 гривні 54 копійки звернуто до негайного виконання.
24.12.2019 року заступником начальника відділу Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Люкляном О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60932972, з виконання виконавчого листа №344/15989/19 виданого Івано-Франківським міським судом 17.12.2019 року.
З актів державного виконавця від 12.03.2020 року та 04.11.2020 року вбачається, що при виході за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 6 встановлено, що виконавчий документ не виконується.
08.12.2020 року заступник начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Люклян О.П. звернувся до Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо умисного невиконання рішення суду.
За вимогами ст.3,5,26, 28 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
А за ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Постановою заступника начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Люкляна О.П. від 10.12.2020 року виконавче провадження №60932972 з примусового виконання виконавчого листа №344/15989/19 виданого Івано-Франківським міським судом 17.12.2019 року закрито на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», так як боржником рішення суду не виконане, накладено два штрафи та надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги скарги скаржник вказує на те, що пропущено строк оскарження постанови, яку вона отримала 09.06.2022 року після ознайомлення з матеріалами ВП і з цього часу вона дізналася про порушення її прав. Реального виконання рішення так і не відбулося, а накладення двох штрафів та повідомлення про вчинення правопорушення не є виконанням рішення суду, її трудові права так і не поновлені.
Суд вважає, що слід поновити строк звернення до суду зі скаргою, оскільки заявником строк пропущений з поважних причин.
За вимогами ч.1-3 ст.63,65 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, за вимогами п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).
Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Водночас Суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про належне вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
При цьому, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
До аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов в постанові від 18 червня 2019 року в справі № 826/14580/16 та в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 523/11518/16.
В даному випадку суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Матеріалами справи не підтверджено належного виконання державним виконавцем приписів чинного законодавства.
Як слідує з норм ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Зважаючи на дану норму, суд прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд-
Скаргу задовольнити частково.
Поновити строк на оскарження до суду постанови Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Люкляна О.П. про закінчення виконавчого провадження №60932972 від 10.12.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Татарінова О.А.