Справа № 344/11909/22
Провадження № 1-кс/344/4284/22
26 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 22022090000000900, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000900 від 09.08.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що в липні 2022 року житель м.Івано-Франківська ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи проросійські погляди, діючи з мотивів заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу Російської Федерації, перешкоджання євроінтеграційному курсу розвитку України, встановлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні та отримання неправомірної вигоди, надав згоду на надання Російській Федерації, її організаціям та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, у період 14-23 липня 2022 року ОСОБА_4 , отримавши від невстановленої досудовим розслідуванням особи, жителя Одеської області, яка діяла в інтересах представників Російської Федерації та її організацій, пропозицію на здійснення дій спрямованих на допомогу Російській Федерації в здійсненні збройної агресії проти України, з метою встановлення каналу зв'язку, та погодившись на співпрацю, придбав мобільний телефон марки «Samsung» модель «SM-G925F» та СІМ-карточку оператора мобільного ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_1 , та встановив на вказаний пристрій додаток для обміну повідомленнями «Telegram X», зареєструвавши в ньому профіль «Виктор НОМЕР_1 ».
Далі, 23.07.2022 о 19 год 08 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Івано-Франківську, використовуючи вищевказаний профіль в додатку для обміну повідомленнями «Telegram X», отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, збереженої в контактах, як «ХХ ЮРИЙ», яка діяла в інтересах представників організацій Російської Федерації, повідомлення переслане від контакту «ЮРА ХХ» їз завданням збору інформації щодо місця знаходження будівель центрів прийняття рішень, стратегічних військових об'єктів, блок постів на в'їзді та виїзді з міста Івано-Франківська, переміщення та скупчення військової техніки.
У подальшому, 26.07.2022 о 22 год 33 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Івано-Франківську, використовуючи вищевказаний профіль в додатку для обміну повідомленнями «Telegram X», під час листування з невстановленою досудовим розслідуванням особою - представником Російської Федерації, яка використовувала номер телефону НОМЕР_2 , збережену в контактах як « ОСОБА_6 », підтвердив згоду на здійснення підривної діяльності проти України, та о 22 год 36 хв цього ж дня, отримав завдання з збору актуальної інформації про місця знаходження блок постів, будівель центрів прийняття рішень, адміністрацій, підрозділів Національної Поліції, Служби безпеки України, військових частин, а також про пересування військової техніки в східному та південному напрямках України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в умисному вчиненні громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме: в наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
03 серпня 2022 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
04 серпня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Далі, 10.08.2022 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 вересня 2022 року в межах строку досудового розслідування.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується: даними протоку обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , інформацією, яка міститься в протоколах оглядів вилучених речей та документів, показами підозрюваного ОСОБА_4 , матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, та сукупністю інших зібраних у ході досудового розслідування доказів.
Для забезпечення повного і неупередженого розслідування необхідно встановити всі фактичні обставини щодо вчинення злочину, дослідити докази про протиправну діяльність ОСОБА_4 , обставин вчинення ним тяжкого злочину, додатково допитати підозрюваного у провадженні та інших осіб, яким відомо про обставини вчинення зазначеного злочину, отримати результати 4 експертиз відео-, звукозапису та 2 комп'ютерно-технічних експертиз, провести огляди інформації отриманої за результатами проведення комп'ютерно-технічних експертиз мобільних телефонів ОСОБА_4 , провести тимчасові доступи в операторів мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», провести огляди документів вилучених під час тимчасових доступів в операторів мобільного зв'язку, розсекретити в Івано-Франківському апеляційному суді ухвали на проведення НСРД, провести інші необхідні слідчі та процесуальні дії, виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт.
Ці дії не могли бути здійснені чи завершені до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою з об'єктивних причин.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, цього Кодексу відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає максимальне покарання за його вчинення - позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна, у зв'язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого у воєнний час. В свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти держави України або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі з конфіскацією майна, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, обрання більш м'якого запобіжного не являється за можливе.
Слідчим зазначається, що на даний час досудове розслідування кримінального правопорушення продовжується, вищеперераховані обставини не змінилися, інших обставин, які б надавали підстави до зміни запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою немає. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, однак жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Зокрема, застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки є неможливим через відсутність осіб, які згодні взяти на себе це зобов'язання, а застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту чи застави є занадто м'яким запобіжним заходом, що не відповідає характеру вчиненого злочину та особі підозрюваного. Враховуючи наведене просить продовжити строк тримання під вартою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування до 04 листопада 2022 року включно, без визначення розміру застави. Утримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зазначивши про недоведеність ризиків та необґрунтованість підозри.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п”ять років.
Згідно абзацу 8 частини 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
З матеріалів клопотання вбачається, що 03 серпня 2022 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
04 серпня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
10.08.2022 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 вересня 2022 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 22.09.2022 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000900 від 09.08.2022 до трьох місяців, тобто до 04.11.2022 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними протоку обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , інформацією, яка міститься в протоколах оглядів вилучених речей та документів, показами підозрюваного ОСОБА_4 , матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, та сукупністю інших зібраних у ході досудового розслідування доказів.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В той же час 28 вересня 2022 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим постановою Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 22.09.2022 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000900 від 09.08.2022 до трьох місяців, тобто до 04.11.2022 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, обставини його вчинення та наслідки, характеризуючі особу підозрюваного дані, міцність соціальних зв'язків.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та обрання більш м”якого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 28.09.2022 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 03.11.2022 року включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 03 листопада 2022 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1