Справа № 344/11476/22
Провадження № 1-кс/344/4173/22
20 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -
в скарзі вказано, що 08.09.2022 отримано повідомлення, а також постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Із змісту постанови старшого слідчого Василя Сенича вбачається, що досудовим розслідуванням встановлена відсутність в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення за ст.286 КК України. Вважає дану постанову передчасною та такою, що винесена із порушенням вимог КПК України, а обставини які викладено у постанові не є підставою для закриття кримінального провадження та не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи із наступного. У постанові зазначається: «…З метою виконання маневру обгону велосипедиста, водій ОСОБА_4 виїхав лісовозом на зустрічну смугу руху та продовжуючи рух виконував маневр обгону. Під час виконання маневру обгону, велосипедист ОСОБА_5 перед зміною напрямку руху проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч, та контактував з правою боковою частиною лісовоза, а саме із правим гідроциліндром аутрігера, впав з велосипедом на проїзну частину і отримав тілесні ушкодження. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 того ж дня помер у КНП «Калуська ЦРЛ…». Таким чином, слідчий у своїй постанові вказує про те, що причиною зіткнення стали саме дії велосипедиста натомість вказаний висновок суперечить як показам водія від 20.11.2021, в якому чітко зазначається: « Біля обіду я виїхав від місця, де проводив завантаження та рухався у напрямку м. Болехів. Вказати точно котра була година не можу, оскільки в той час не слідкував за годиною. У салоні автомобіля пасажирів не було. Автомобіль УРАЛ не обладнаний відеореєстратором. Втомленим не був, спостерігав за дорогою. Проїхавши с. Гузіїв заїхав у м. Болехів та рухався у напрямку його центральної частини. На той час на вулиці була світла пора доби, опади не випадали. Покриття проїзної частини на вказаній ділянці дороги асфальтоване, було у сухому стані. Автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 20...25 км/год. Попереду або позаду автомобіля у попутному напрямку, а також у зустрічному будь-які транспортні засоби не рухалися. Проїжджаючи ділянку автодороги із поворотом ліворуч по напрямку мого руху, а саме у місці де розпочинаються житлові господарства громадян, побачив, що попереду на відстані приблизно 30...40 м у попутному напрямку по правій частині проїзної частини дороги рухається велосипедист. Звернув увагу на велосипедиста та відразу почав застосовувати гальмування, оскільки останній рухаючись велосипедом вильнув вліво два або три рази до середини проїзної частини дороги то вправо відносно напрямку свого руху по проїзній частині дороги. Велосипедистом був старший чоловік. Я подумав, що велосипедист перебуває у п'яному стані. Тоді зупинив автомобіль перед велосипедистом та деякий час стояв. Коли побачив, що велосипедист прийняв ближче до правого краю проїзної частини дороги продовжуючи рухатися прямолінійно, а саме рухався на відстані приблизно 0,5 м до правого краю проїзної частини дороги, розпочав рух автомобілем. Увімкнув першу передачу, лівий покажчик повороту та прийнявши максимально вліво до лівого краю проїзної частини дороги почав виконувати маневр обгону велосипедиста. Проїжджаючи повз велосипедиста у праве дзеркало заднього виду спостерігав за рухом велосипедиста. Велосипедист продовжував рухатися прямолінійно, із автомобілем та причепом велосипедист та сам велосипед не контактував. Коли проїхав повз велосипедиста, а саме задня частина причепа перебувала на відстані приблизно 3...4 м від велосипедиста, останній виляючи вліво до середини проїзної частини дороги по напрямку руху впав на ліву бокову частину велосипеда та тіла. Велосипедист рухався у темпі повільної їзди на велосипеді старшого чоловіка. Швидкість руху лісовоза під час виконання маневру обгону була приблизно 15...20 км/год. Я відразу застосував гальмування та зупинив автомобіль…» Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 15.06.2022 року: «..Проїжджаючи ділянку автодороги із поворотом ліворуч по напрямку руху, а саме у місці де розпочинаються житлові господарства громадян, побачив, що попереду у попутному напрямку по проїзній частині дороги рухається велосипедист. Звернув увагу на велосипедиста та відразу почав застосовувати гальмування, оскільки останній рухаючись велосипедом вильнув вліво два або три рази до середини проїзної частини дороги то вправо відносно напрямку свого руху по проїзній частині дороги. Велосипедистом був старший чоловік. Він подумав, що велосипедист перебуває у п'яному стані. Тоді, зупинив автомобіль перед велосипедистом та постояв приблизно одну або дві хвилин. Коли побачив, що велосипедист прийняв ближче до правого краю проїзної частини дороги продовжуючи рухатися прямолінійно, він розпочав рух автомобілем. Увімкнув першу передачу, лівий покажчик повороту та прийнявши максимально вліво до лівого краю проїзної частини дороги почав відразу виконувати маневр обгону велосипедиста. Проїжджаючи повз велосипедиста у праве дзеркало заднього виду спостерігав за рухом велосипедиста. Велосипедист продовжував рухатися прямолінійно, із автомобілем та причепом велосипедист та сам велосипед не контактував. Коли проїхав повз велосипедиста, а саме задня частина причепа перебувала на відстані приблизно 5...6 м від велосипедиста, останній вильнув вліво до середини проїзної частини дороги по напрямку руху та впав на ліву бокову частину велосипеда та тіла. Велосипедист рухався у темпі повільної їзди на велосипеді старшого чоловіка. Швидкість руху лісовоза під час виконання маневру обгону була приблизно 15...20 км/год. Відразу застосував гальмування та зупинив автомобіль…» У своїй постанові слідчий зазначає: «Викладене підтверджується зібраними у справі доказами:…На зовнішній поверхні гідроциліндра правого аутрігера (лапи) вантажного автомобіля марки УРАЛ-4320 виявлено сліди потертості бруду, а із гідравлічного шланга, що проходить до гідроциліндра правого аутрігера вилучено мікрооб'єкт схожий на волосину людини. На лівій ручці керма велосипеда є слід ковзання. Слідів гальмування коліс автомобіля на місці події не зафіксовано. Отже, якщо співставити вказані покази відомості та надані дані, то вже буде зрозуміло, що якщо б ОСОБА_5 рухався на велосипеді та мав намір здійснити поворот ліворуч чи розворот, то в такому випадку ліва частина керма (руля) велосипеда пішла до заду, а права вперед, таким чином наїзд відбувся б на виступаючу частину велосипеда, а це є переднє колесо велосипеда, яке не має деформацій чи ушкоджень. Окрім того на вказаній ділянці дороги відсутні повороти чи розвороти куди міг би повертати ОСОБА_5 . Натомість як вбачається із додатку до протоколу огляду місця події від 20.11.2021 р. (арк справи 25), то саме ліва сторона керма (руля) велосипеда зміщено вперед, що може свідчити про те, що таке могло зміститись від того як виступаючі частини автомобіля зачепили ліву сторону керма велосипедиста, про що свідчать і потертості на кермі велосипеда, або внаслідок того як велосипед стукнувся під час удару об дорожнє покриття. Саме таким чином могло відбутись зіткнення із велосипедистом, про що саме свідчать множинні переломи, та травми які отримані ним. Оскільки отримати такі множинні переломи та травми не контактуючи із зовнішніми поверхнями автомобіля неможливо. Більше того, відповідно до протоколу огляду місця події, сам автомобіль оглядався лише на видимих частинах, що в свою чергу суперечить вимогам ч.2 ст. 100 КПК України. Однак контактування велосипедиста ОСОБА_5 могло бути (не виключаю що і було) із рухомими частинами автомобіля в тому числі шинами (нижня частина яких знаходилась внизу на асфальті), та не було видно неозброєним оком. Є ряд моментів які упущено при первинному огляді місця події, не здійснено належного огляду речового доказу автомобіля. Таким чином, як покази водія ОСОБА_4 , так і слідчий експеримент за його участі, є відомостями які надаються із метою уникнути відповідного покарання, та спростовуються даними, які отримані під час досудового розслідування в тому числі. У своїй постанові слідчий зазначає: «…Проведеним оглядом відеофайлу з відеореєстратора автомобіля марки «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наданого 14.12.2021 свідком ОСОБА_6 , за 20.11.2021 встановлено, що автомобіль рухається ділянкою автодороги спочатку через населений пункт, виїжджає за межі населеного пункту, і проїхавши певну відстань заїжджає у наступний населений пункт. Попереду у попутному напрямку на близькій відстані будь-які транспортні засоби не рухаються. Під час руху автомобіль із якого здійснюється відеозапис роз'їжджається із легковим автомобілем, двома велосипедистами та вантажним автомобілем. Проїжджаючи ділянку автодороги із поворотом ліворуч, у місці де розпочинаються житлові господарства громадян, попереду приблизно посередині проїзної частини дороги знаходиться у положенні лежачи старший чоловік. Справа від чоловіка по напрямку руху автомобіля знаходиться велосипед на лівій боковій частині. Біля старшого чоловіка знаходиться інший чоловік, який намагається підняти останнього. Дальше на лівій частині проїзної частини дороги знаходиться звантажений деревиною лісовоз. Автомобіль, з якого проводиться відеозапис звертає вправо, виїжджає на узбіччя та зупиняється перед вказаним місцем. Більше нікого у той час на вулиці не видно. Після того водій вийшов із автомобіля, підійшов до чоловіків. На відео записі не зафіксовано обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди…» Однак під час дослідження відеоматеріалу який надано свідком ОСОБА_6 чітко видно як водій ОСОБА_4 тягне ОСОБА_5 до велосипеда який знаходиться значно правіше, що в свою чергу повністю спростовує як покази водія ОСОБА_4 так і слідчий експеримент за його участі, та дані які зазначено у постанові. Адже у випадку падіння із велосипеда, як стверджує водій ОСОБА_4 , та отриманням відповідних травм, ОСОБА_5 знаходився б поруч із велосипедом, а не за декілька метрів від нього. Та і навіщо було зміщувати потерпілого та тягнути до велосипеда. Такі дії водія підтверджують доводи про те, що мало місце саме контактування автомобіля із велосипедистом якого рухомі частини автомобіля затягнули внаслідок чого велосипед відкинуло. Незрозуміло по якій причині не взято до уваги ретельний опис отриманих ушкоджень зазначених у медичній карті стаціонарного хворого №8751 ОСОБА_5 в якій значно ширше розписані травми, та не долучено до матеріалів справи (оскільки такі були на досліджені). Не допитані під час досудового розслідування працівники швидкої допомоги та медики які надавали медичну допомогу, а відтак ні під час проведення судово-медичної експертизи, ні під час комісійної СМЕ не було зібрано всіх матеріалів для надання належного висновку, а відтак і експерти надаючи свої заключення не в повній мірі надали свої заключення, так як матеріали їм не надавались у постановах зазначається тільки на вимогу. Як вбачається із зазначеного матеріалів мало місце зіткнення саме по вині водія, окрім того з його ж пояснень він після зіткнення намагається змінити обстановку шляхом перетягування тіла із місця ДТП, що в обидвох випадках є підставою для притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.286 КК України. Слідчим закрито кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. З таким висновком слідчого та підставою для закриття кримінального провадження, і з постановою в цілому, у жодному випадку не можна погодитись, оскільки водієм автомобіля було грубо порушено правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого настала смерть, тобто ним вчинено правопорушення, яке є кримінально караним та за яке він зобов'язаний понести кримінальну відповідальність. В тому числі було завдано значної матеріальної шкоди сім'ї загиблої особи. Слідчий не здійснив належної перевірки обставин кримінального провадження, не з'ясував всіх обставин, які мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини по справі. Має місце однобічність та необ'єктивність проведення досудового розслідування, тим самим фактично приховується злочин який призвів до смерті. Вважає, що є усі підстави для скасування постанови слідчого як такої, що прийнята необ'єктивно, без всебічного і повного дослідження обставин. Фактично ряд обставин та свідків не встановлювали та не допитували по обставинах даного ДТП, в тому числі медичних працівників, поверхнево та односторонньо описувались докази.
Адвокат ОСОБА_3 просив про відкладення розгляду скарги із врахуванням зайнятості в інших судових процесах, у зв'язку із призначенням до розгляду на вказаний день справи в іншому суді, дата розгляду якої погоджена раніше. Також зазначив можливі дати призначення з 30.09.2022.
Слідчий просив про відкладення розгляду скарги.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.306 КПК України скарги на рішення про закриття кримінального провадження, розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги, відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а відкладення розгляду вказаної скарги, призведе до затягування її розгляду.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України, в тому числі оскарження постанови про закриття провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно положень ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Частиною 5 ст.110 КПК України чітко визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:місце і час прийняття постанови;прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (AssenovandOthers v. Bulgaria), пп. 103 etseq.).
Крім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 etseq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Постановою старшого слідчого від 31.08.2022 закрито кримінальне провадження №12021090000000599, у зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. В постанові зазначено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась унаслідок порушення Правил дорожнього руху України велосипедистом ОСОБА_5 , в діях водія автомобіля ОСОБА_4 немає порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували в прямому причинному зв'язку із ДТП та сприяли виникненню дорожньо-транспортної пригоди і він не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту настання небезпеки для руху, тому в діянні водія ОСОБА_4 відсутній склад кримінального провопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Слідчий під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, в порядку ст.40 КПК України, не виконав у повному обсязі вимоги вказаної статті, не вичерпав можливості отримання доказів по справі, не провів належного досудового розслідування усіх обставин кримінального правопорушення.
Також у постанові слідчим не наведено достатніх обставин, за яких слід дійти висновку про наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження та не наведено чим вичерпані можливості отримання достатніх доказів.
Згідно ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивована, однак ці вимоги процесуального закону при закриття провадження дотримані не були.
Доводи скарги про неповноту досудового розслідування є підставними.
Слідство зобов'язане провести у даному кримінальному провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На час розгляду скарги не спростовані доводи скаржника щодо встановлення фактичних обставин та їх юридичної оцінки, які зазначені в скарзі.
Доказування обставин, що спростовують пояснення скаржника та правову оцінку фактичних обставин законом безпосередньо покладено на правоохоронний орган, який ухвалив відповідну постанову.
Доказів на спростування доводів скарги суду не надано.
Оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин справи, без проведення під час досудового розслідування необхідного об'єму дій, який був би достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, постанова про закриття кримінального провадження є такою, що суперечить вимогам ст.ст.110, 284 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 від 31.08.2022 про закриття кримінального провадження №12021090000000599 від 20.11.2021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1