22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1566/22 пров. № А/857/10139/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Пліша М.А., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання: Кушик Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Шаблій Ю.П., час проголошення рішення 12 год 17 хв у м. Тернополі, повний текст судового рішення складено 26.05.2022) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2022 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач-1) №3678918/2668219249 від 20.01.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної (далі - ПН) №4 від 24.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр) та зобов'язати Державну податкову службу України (далі - ДПС України, відповідач-2) зареєструвати її в Реєстрі в день її направлення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неповне їх з'ясування, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що комісією ДПС України правомірно винесено оспорюване рішення, оскільки надані позивачем документи не були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН. Крім того, вважає помилковими твердження позивача про необхідність чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації ПН, оскільки контролюючому органу не надано повноважень чинним законодавством щодо визначення таких документів.
Позивач не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ з 11.02.2010. Здійснює свою діяльність згідно з КВЕД 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, КВЕД 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 69.20 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування. У своїй діяльності використовує власне приміщення площею 4414,7 кв.м. (складські приміщення та магазин) за адресою АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що між позивачем (далі - Продавець) та ТзОВ «Євротір» (далі - Покупець) 20.12.2021 було укладено договір купівлі-продажу №44.24.12.2021.
Пунктом 4.1 Договору Продавець зобов'язується після попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії Товару передати у його власність Покупцю. Покупець оплатив рахунок 24.12.2021, про що свідчить платіжне доручення №3677 від 24.12.2021. Продавець виписав видаткову накладну №3896.
Згідно пункту 3.2. доставка Товару здійснюється Покупцем за власний рахунок.
На виконання податкових зобов'язань за наслідками даної господарської операції Продавцем складено податкову накладну №4 від 24.12.2021 на ТзОВ «Євротір» на суму 48470,40 грн та направлено для реєстрації в ЄРПН.
Відповідач прийняв зазначену ПН, але її реєстрація була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Реєстрі, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії). Пропонують надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
На виконання вказаної квитанції позивачем було надіслало контролюючому органу повідомлення №24 від 17.01.2022 щодо подачі пояснення та 3 додатки довільного формату із сканкопіями усіх документів, що підтверджують здійснення господарської операції по ПН №4 від 24.12.2021.
За результатом розгляду наданих пояснень та документів, ГУ ДПС 23.10.2021 було прийнято рішення №3678918/2668219249 від 20.01.2022, яким відмовлено у реєстрації ПН №4 від 24.12.2021, у зв'язку з ненаданням платником податку копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
28.01.2022 позивач направила скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН на рішення №3678918/2668219249 від 20.01.2022, винесеного комісією ГУ ДПС. Разом зі скаргою направлялися всі документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.
Рішенням комісії ДПС України, яка приймає рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН №6166/2668219249/2 від 04.02.2021, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН без змін.
Вважаючи оспорювані рішення протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з вимогою про їх скасування та зобов'язання вчинити дії по реєстрації ПН.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до п.12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Згідно п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вказаної норми, 11.12.2019 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зокрема
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165).
Відповідно до п.25 цього Порядку, Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Пунктом 40 Порядку №1165 визначено, що засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду. У разі потреби член комісії контролюючого органу подає голові комісії пропозиції щодо проведення додаткового засідання.
Порядок взаємодії комісії контролюючого органу, структурних підрозділів та головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС затверджується наказом ДПС (п.41 Порядку №1165).
У додатку №1 до Порядку №1165 затверджені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.
Зі змісту квитанції про зупинення реєстрації спірної ПН вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН в ЄРПН відповідає п.8 Критеріїв.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачами не надано доказів наявності ознак ризиковості платника податків із обґрунтуванням, в чому ж полягає ця ризиковість.
Також, відповідачами не зазначено мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п.8 Критеріїв.
Водночас, у квитанції про зупинення запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.
Колегія суддів зазначає, що в квитанції про зупинення реєстрації ПН відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Обов'язок надання документів платником податків кореспондує із правом контролюючого органу на витребування в платника податків певних документів у передбачених законом випадках. Втім, контролюючий орган під час витребування від платника податків документів, має визначити їх перелік, платник податку має чітко розуміти що саме від нього вимагає орган владних повноважень та мати можливість передбачати наслідки своєї поведінки в залежності від виконання чи невиконання вимоги контролюючого органу. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не довільно, на власний розсуд. Відсутність чіткої вимоги податкового органу до платника податків стосовно надання певного документу виключає можливість визнання правомірним застосування до такого платника негативних наслідків через невиконання такої вимоги.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2020 по справі №300/148/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 було затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (набрав чинності - 14.12.2019), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок №520).
Відповідно до п.2, 3, 4, 5, 6 Порядку №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 ПК України.
У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Згідно п.9, 10, 11 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі у разі ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Згідно положень Порядку №520, у рішенні про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН обов'язково підкреслюються документи, які не надано.
Отже, з урахуванням положень наведених норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку.
Колегія суддів звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації ПН чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем були надані сканкопії наступних документів, а саме : Свідоцтва про право власності; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Картки рахунку 281; договору поставки товару №002543-14 від 03.01.2014; прихідної накладної №ХВ-3165111 від 01.10.2021; прихідної накладної №ХВ-3430894 від 25.10.2021; товарно-транспортної накладної №ХВ-2514565 від 01.10.2021; товарно-транспортної накладної №ХВ-2514565 від 01.10.2021; товарно-транспортної накладної №ХВ-2747243 від 26.11.2021; платіжного доручення №4663 від 12.10.2021; платіжного доручення № 4773 від 03.11.2021; Договору купівлі-продажу №44 від 20.12.2021; видаткової накладної №3896 від 24.12.2021; доручення № 97 від 24.12.2021; платіжного доручення № 3677 від 24.12.2021.
Отже, подані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, які описані вище, повністю відображають зміст її господарських операцій з контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію ПН.
При цьому, факт зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається ПН/РК.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію ПН, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій на предмет їх реальності.
Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено ПК України.
У свою чергу, при реєстрації ПН фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації ПН.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не підкреслено жодних документів, які не були надані позивачем для реєстрації такої накладної, чим не дотримано Додатку до Порядку № 520.
При цьому, вірно вказав, що згідно п.6.1 Договору купівлі-продажу з ТзОВ «Євротір» всі маркування на шинах присутні, а надання декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності даним пунктом і Договором в цілому не передбачено.
Враховуючи наявність передбачених законодавством документів, в яких відображено проведені господарські операції між позивачем та його контрагентом та їх подання контролюючому органу, останній, на думку суду, не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації ПН.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення, оскільки можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Крім цього, згідно п.19, 20 Порядку №1246, ПН та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію ПН та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію ПН та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації ПН та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі ПН та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, оскільки рішення про відмову у реєстрації ПН підлягає скасуванню, відтак, з урахуванням положень ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН подану ФОП ОСОБА_1 ПН №4 від 24.12.2021.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року по справі №500/1566/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді М. А. Пліш
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 27.09.2022