Справа № 640/753/21 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
26 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпласт» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпласт» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 03.12.2020 №00107020702, №00107030702.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, зроблені без належного дослідження первинних та облікових документів позивача та на основі суб'єктивних суджень і припущень, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свої доводи обґрунтовує тим, що по ланцюгу постачання відсутні товари, у зв'язку з придбанням яких позивач задекларував податковий кредит, при цьому, у контрагентів позивача відсутні матеріально-технічні та трудові ресурси, об'єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару в зазначених обсягах, що зокрема робить неможливим доставку товару на адресу позивача, як це передбачено умовами договорів.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказів від 18.09.2020 №645, від 30.09.2020 №6834 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дорпласт» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за липень 2020 року з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень, червень 2020 року.
За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 16.10.2020 №156/26-15-07-02-03/41671330 та встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що перевірявся, на загальну суму 649 041, 00 грн, у т.ч. за період липень 2020 року у сумі 649 041, 00 грн та заниження суми податку на додану вартість, на загальну суму 110 897, 00 грн, в тому числі за липень 2020 року в сумі 110 897, 00 грн.
Позивачем подані заперечення до акту перевірки від 19.11.2020 №19/11/20-01, за результатом розгляду яких комісією контролюючого органу висновки акту змінені (збільшені) в частині суми заниженого податку на додану вартість у розмірі 221 475, 00 грн, в тому числі за липень 2020 року у розмірі 221 475, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2020:
- № 00107020702 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 276 844, 00 грн (221 475, 00 грн - за податковим зобов'язанням, 55 369, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- № 00107030702 (форми «В4») про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2020 року на суму 649 041, 00 грн.
Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Так, згідно з п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Статтею 200 ПК України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно, враховуючи визначення виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту, встановленого абз. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.
За визначенням п.198.6 ст.198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Наведені свідчить про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88, - 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повинен підтверджуватися первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.
Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, водночас, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Як вказує Верховний Суд, зокрема, в постанові від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Як вбачається з акту перевірки, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «ТД «Лидерпласт».
Так, між ТОВ «Дорпласт» (далі - покупець) та ТОВ «ТД «Лидерпласт» (далі - постачальник) укладено договір поставки №0107/20, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для нанесення дорожньої розмітки партіями на підставі заявок покупця, що узгоджуються сторонами окремо, а покупець зобов'язується приймати зазначений товар та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.3 договору визначено, що поставка товару в рамках та на основі даного договору здійснюється окремими партіями, відповідно до видаткових накладних до договору, що оформлені на основі наданих покупцем заявок.
Пунктом 1.4 договору визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
Таким чином, всі поставки товару покупцю здійснюються в рамках зазначеного договору та не свідчить про здійснення поставки товару поза його межами.
Відповідно до п. 3.5 договору поставка товару підтверджується наступними документами:
- товарно-транспортними накладними;
- видаткова накладна на відповідну кількість товару;
- податкова накладна на відповідну кількість товару, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.
На виконання умов договору ТОВ «ТД «Лидерпласт» у липні 2020 року поставлено на адресу ТОВ «Дорпласт» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5 223 097, 90 грн, в т.ч. ПДВ - 870 516, 32 грн, що підтверджуються видатковими накладними: від 03.07.2020, 16.07.2020,17.07.2020, 20.07.2020, 21.07.2020 та 22.07.2020.
Поставка (транспортування) придбаних Позивачем у ТОВ «ТД «ЛИДЕРПЛАСТ» товарно-матеріальних цінностей у липні 2020 року підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: від 03.07.2020 №0307/1; від 16.07.2020 №1607/1; від 16.07.2020 №1607/2; від 17.07.2020 №1707/1; від 20.07.2020 №2007/1; від 20.07.2020 №2007/2; від 21.07.2020 №2107/1; від 22.07.2020 №2207/1.
Крім того, відповідно до умов договору, ТОВ «ТД «ЛИДЕРПЛАСТ» у липні 2020 року виписано та надіслано ряд податкових накладних на загальну суму 5 223 097, 90 грн, в т.ч. ПДВ - 870 516, 32 грн.
Відтак, нарахована позивачем за придбання у ТОВ «ТД «Лидерпласт» товарно-матеріальних цінностей у липні 2020 року сума ПДВ за податковими накладними у розмірі 870 516, 32 грн відображена ТОВ «Дорпласт» у складі податкового кредиту (ряд. 10.1) декларації та у Додатку 5 до декларації з ПДВ за липень 2020 року від 20.08.2020 реєстраційний номер 9202902319.
Разом з цим, ТОВ «ТД «Лидерпласт» поставляло ТОВ «Дорпласт» товарно-матеріальні цінності згідно Договору ще у серпні 2020 року на загальну суму 77 342, 80 грн, в т.ч. ПДВ - 128 723, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними від 03.08.2020 №ДП-0000019, від 03.08.2020 №ДП-0000022, від 04.08.2020 №ДП-0000023 та податковими накладними (з квитанціями про прийняття) від 03.08.2020 №1, від 03.08.2020 №2, від 04.08.2020 №3, що також підтверджується матеріалами справи.
В той же час, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що товар на загальну суму ПДВ в розмірі 110 578, 50 грн реалізовувався ТОВ «ТД «Лидерпласт» на адресу ТОВ «Дорпласт» в серпні 2020 року, у зв'язку з чим приходить до висновку про завищення останнім податкового кредиту за липень на загальну суму 759 938,00 грн. (870 516, 32грн - 110 578, 50 грн.).
Однак, як правильно зазначає суд першої інстанції, такі висновки контролюючого органу є помилковими, оскільки вказаний товар на загальну суму ПДВ в розмірі 110 578, 50 грн із зазначеною номенклатурою не міститься у видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних за липень 2020 та не відображався у декларації з ПДВ за липень 2020.
При цьому, товар із зазначеною номенклатурою реалізовувався ТОВ «ТД «Лидерпласт» на адресу ТОВ «Дорпласт» в серпні 2020 року, що підтверджується вищезазначеними видатковими і податковими накладними за серпень 2020 року, а тому не відображався і не міг бути відображений позивачем у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2020.
Крім того, позивачем за отримані товарно-матеріальні цінності перераховано ТОВ «ТД «Лидерпласт» грошові кошти на загальну суму з ПДВ 5 995 440, 74 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «Укрсиббанк» за період з 01.07.2020 по 31.10.2020.
Таким чином, заборгованість ТОВ «Дорпласт» перед ТОВ «ТД «Лидерпласт» за поставлені товарно-матеріальні цінності згідно договору відсутня, що підтверджується відомістю позивача по рахунку 631 та актом звірки взаєморозрахунків по договору.
При цьому, вищезазначені первинні документи містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, не суперечать законодавчим та нормативним актам
Разом з цим, варто зазначити, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «ТД «Лидерпласт» використовувалися у межах господарської діяльності ТОВ «Дорпласт», а саме під час виконання робіт з нанесення дорожньої розмітки на автомобільних дорогах.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно сталої позиції Верховного Суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.
Отже, висновки відповідача про нереальність вказаних господарських операцій ґрунтуються на неналежних доказах та припущеннях контролюючого органу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності належним чином оформлених позивачем первинних документів, які підтверджують придбання товарів у вказаних контрагентів та їх подальше використання у господарській діяльності, вказані висновки відповідача є необґрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова