Справа № 640/33782/20 Головуючий у І інстанції - Балась Т.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
27 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2020 № 0026020410, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2020 № 0026020410, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Від представника Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Присуджено на користь Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1000 (одна тисяча гривень 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну допомогу протягом тривалого розгляду справи в суді першої інстанції.
Позивач вважає, що понесені витрати на надання правничої допомоги є співмірними, Відповідачем не було спростовано жодним чином доводів Позивача про їх обґрунтованість, а тому додаткове рішення є незаконним та необгрунтованим.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання
послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: Договір про надання правової допомоги від 15.12.2020 № 55 на 5 арк.; Додаток № 1 від 15.12.2020 до Договору № 55 про надання правової допомоги від 15.12.2020 на 1 арк.; Акт наданих послуг від 18.05.2022 згідно Договору № 55 про надання правової допомоги від 15.12.2020 на 1 арк.; Звіт про обсяг наданих послуг від 18.05.2022 згідно Договору № 55 про надання правової допомоги від 15.12.2020 на 1 арк.; Рахунок на оплату № 1 від 18.05.2022 на суму 20 000,00 грн на 1 арк.; Квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 18.05.2022 на суму 20 000,00 грн на 1 арк.; Довідку від 18.05.2022 Вих. № 139, що підтверджує отримання Адвокатом грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. від НВ ТОВ «Агро-Інтер».
Як вбачається з Акта наданих послуг від 18.05.2022 згідно Договору № 55 про надання правової допомоги від 15.12.2020, Адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем було надано Клієнтові (Науково-виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер») наступну професійну правничу допомогу:
- підготовка та подання позовної заяви від 29.12.2020 про визнання протиправним та скасування у справі № 640/33782/20;
- підготовка та подання відповіді від 07.03.2021 на відзив у справі № 640/33782/20;
- підготовка та подання заяви про заміну Відповідача від 14.09.2021 у справі № 640/33782/20;
- підготовка та подання письмових пояснень від 03.10.2021 у справі № 640/33782/20.
Загальна вартість наданих послуг за вказаним Актом складає 20 000,00 грн.
На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.05.2022.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, Позивачем в адміністративному позові було заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача судових витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Головне управління ДПС у Чернігівській області у відзиві на адміністративний позов зазначило, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати у сумі 20 000,00 грн. не є обґрунтованими у даній справі.
Відповідач вказував на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.
Крім того, Відповідачем зазначено, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі не є розумним, з огляду на суму оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яка становить 1020,00 грн., а також на явно завищену кількість часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у даній справі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Таким чином, суд першої інстанції вважав за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн., з чим погоджується колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко