Справа № 202/6687/20
Провадження № 2/202/109/2022
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
15 вересня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання представника позивача ОСОБА_1 про притягнення за зловживання процесуальними правами по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення,-
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення.
08 вересня 2022 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про притягнення за зловживання процесуальними правами. Вказала, що відповідачі зловживають своїми процесуальними правами, численні рази ігнорували судові засідання та не з'являлися до суду для надання пояснень, не дивлячись на те, що були обізнані про своїх права та обов'язки. При цьому до січня 2022 року в інтересах відповідачів систематично приймав участь у справі адвокат Єлісєєв О.Д. Однак з січня 2022 року представник відповідачів ОСОБА_4 і відповідачів почали ігнорувати виклики суду і не з'являтися в судові засідання без поважних причин. 10.02.2022 року в судовому засіданні під час розгляду справи по суті судом було визначено явку відповідача ОСОБА_2 обов'язковою для всебічного та об'єктивного розгляду справи. Однак з того часу жодного разу відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, хоча про судові засідання була повідомлена належним чином через адвоката ОСОБА_4 та доньку (представницю) ОСОБА_3 , про що свідчать не тільки їх розписки, а і численні відповіді на заяви від її імені.
Документів, що підтверджують поважну причину неявки ОСОБА_2 не надала, багато разів подаючи заяву до суду про відкладення розгляду справи.
Тобто є очевидним, що всі дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4 мають ознаки зловживання процесуальними правами, створюючи штучну судову тяганину та порушення всіх розумних строків розгляду судової справи.
Просила суд вжити до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами. Щодо адвоката ОСОБА_4 , також просила відповідний судовий документ направити в Дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання та просив суд його задовольнити.
Відповідачі заперечували щодо задоволення клопотання, вказали, що у зв'язку зі складним матеріальним становищем вони не могли оплатити послуги адвоката з яким заключили договір, а без часті адвоката вони не могли належним чином захистити свої права. Крім того за станом здоров'я відповідачка ОСОБА_2 не могла брати участь в судових засіданнях. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Представник відповідачів - адвокат Єлісєєв О.Д. вказав, що він не міг належним чином виконувати свої обов'язки згідно з договором про надання правової допомоги у зв'язку з порушенням замовниками умов договору та не оплатою його послуг. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, відповідачів, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали цивільної справи вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Частиною 2 статті 43 ЦПК України передбачено перелік обов'язків учасників справи, до яких зокрема віднесено наступне: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.3 ст.43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Частиною першою статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Пунктом 1 частини першої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, у разі подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (пункт 22, 23 Рішення від 28 березня 2006 року, заява №23436/03) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право в тому числі надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Враховуючи викладене та беручи введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, не виконання замовниками умов договору про надання правової допомоги у зв'язку з їх матеріальним становищем, похилий вік відповідача ОСОБА_2 , 1947 року народження, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття до відповідачів та їх представника заходів примусу за зловживання процесуальними правами, оскільки у суду відсутні докази того, що такі дії відповідачами та представником відповідачів здійснюються ними з метою перешкоджання судочинству.
Керуючись ст. ст. 12,13, 43, 44, 143, 144, 146 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про притягнення за зловживання процесуальними правами по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст буде складено 20 вересня 2022 року.
Суддя: Л.П.Слюсар