Справа № 932/4578/22
Провадження № 1-кс/932/2403/22
12 вересня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність співробітників Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
ОСОБА_3 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою, у якій просить зобов'язати уповноважену особу ГУНП в Дніпропетровські області - внести до ЄРДР відомості викладені в Заяві ОСОБА_3 від 15.08.2022 року про кримінальне правопорушення за статтею 367 КК України, вчинене слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 .
Так, 15 серпня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про те, що слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР розташованим у м. Полтаві, ОСОБА_4 - було вчинено кримінальне правопорушення передбачене статтею 367 Кримінального кодексу України - службова недбалість.
В заяві були вказані всі необхідні дані про засоби зв'язку із ОСОБА_3 .
Згідно з відміткою реєстратора, заява була отримана 15 серпня 2022 року.
Станом на 17.08.2022 р. витяг з ЄРДР або відповідь на надану заяву - ОСОБА_3 не отримував.
Заявником надано суду заву про розгляд скарги за його відсутності.
Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про розгляд скарги повідомлено, представник на судове засідання не з'явився, інформації щодо внесення відомостей по вищевказаній заяві до ЄРДР не надано.
Беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 КПК України в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та ч. 3 ст. 306 КПК України, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду таких скарг, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність.
Розглянувши матеріали скарги, приходжу до висновку про необхідність її повернення, виходячи з наступного.
Пунктом 2 частини 2 статті 304 КПК України визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 розділу ІІІ КПК України.
Частиною першою статті 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26.
Територіальну підсудність скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора главою 26 розділу ІІІ КПК України не визначено.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2013 року № 223-558/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», оскільки законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (частина сьома статті 100, частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України), з урахуванням положень частини шостої статті 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, частина перша статті 306, частина третя статті 234 КПК України тощо). Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у таких випадках не можна керуватися положеннями частини першої статті 32 КПК України, яке, з огляду на зміст цієї статті та її місце у структурі КПК України, стосується лише суду, який здійснює кримінальне провадження як орган, що розглядає справу по суті, і не регламентує діяльність слідчого судді.
Водночас у більшості випадків КПК України визначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина 2 статті 234, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України). Таким чином, зазначене правило має застосовуватись й до розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Відповідно до вимог підпункту «а» пункту 1 ч. 1 ст. 38 КПК України, органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, зокрема, слідчі підрозділи органів Державного бюро розслідувань.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом, встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
З огляду на те, що місцем розташування Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, що розташовано у м. Полтава, є будівля № 52 по вул. Старокозацькій у м. Дніпрі.
Будівля № 52 по вул. Старокозацькій у м. Дніпрі розташована у Центральному районі м. Дніпра, за адміністративно-територіальним поділом міста.
З тих підстав, що Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, що розташовано у м. Полтава, знаходиться на території Центрального району м. Дніпра, приходжу до висновку про те, що скарга не підсудна Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська, а тому її слід повернути скаржнику, роз'яснивши про право на звернення із цією скаргою до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 303, 304, 309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність співробітників Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повернути скаржнику для подання до належного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ