Справа № 580/2868/22 Суддя (судді) першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО
20 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", директора Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Шила Віталія Миколайовича, судинного хірурга Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Остапчука Леоніда Григоровича про визнання протиправною бездіяльності, визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", директора Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Шила Віталія Миколайовича, судинного хірурга Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Остапчука Леоніда Григоровича про визнання протиправною бездіяльності, в якому просив:
- признати діяльність відповідачів протиправною при відмовах - а) тяжко хворому ОСОБА_2 у стаціонарному лікуванні, б) а позивачу у видачі достовірної інформації про винних в цьому;
- признати «Консультативний висновок спеціаліста від 13.04.22р.» протиправним;
- витребувати від відповідачів заяви позивачів від 27.05.22р., 16 та 17 червня 2022р. з візою ОСОБА_3 , а також матеріали їх перевірок, у видачі яких позивачу злочинно відмовлено;
- визвати в судове засідання як свідка голову Обласної ВКК ОСОБА_4 ;
- з метою покращення роботи «підприємства», спростування наглої та цинічної брехні відносно тяжко хворого ОСОБА_2 та відновлення моїх честі, гідності та ділової репутації лікаря, зобов'язати відповідачів - а) розглянути всі три заяви позивача; б) відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що суддею змінено предмет та підстави позову, оскільки предметом позову є не спір з приводу відмови у стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 , а відмова йому як лікарю в правилах деонтології.
Від директора Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Шили Віталія Миколайовича, що діє також від Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції та вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Позивачем було надано відповідь на відзив відповідача, яким підтримує свої доводи.
Сторони в судове засідання не прибули, від всіх сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що склались між сторонами не є публічно-правовими, оскільки суть спірних правовідносин не пов'язана із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносин, тому не належить до юрисдикції адміністративних судів і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Зі змісту позовних та апеляційних вимог вбачається, що позивач, поряд із заявленою вимогою про стягнення моральної шкоди, оспорює дії (бездіяльність) Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", директора Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Шила Віталія Миколайовича, судинного хірурга Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - ОСОБА_5 через: відмову у лікуванні ОСОБА_2 ; злочинну халатність, недбалість, байдужість, безграмотність та несвоєчасність надання лікування в частині порушення вимог чинного законодавства України.
Позивачем наголошено, що через злочинну халатність, недбалість, байдужість, безграмотність відповідачів було відмовлено у лікуванні тяжко хворому ОСОБА_2 у стаціонарному лікуванні, що слугувало й зверненню позивача із заявами про недовіру складу комісії.
Водночас, Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я (ст. 1 Основ № 2801-XII).
Відповідно до визначених понять у ст.3 Основ № 2801-ХП заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою.
Статтею 16 Основ № 2801-ХП визначено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
Медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах (ч.1 ст.33 Основ № 2801-ХП ).
Згідно ст. 34 Основ № 2801-ХП лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.
Разом з тим, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як зазначалось вище, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції у даному випадку спір виник з правовідносин щодо незгдози з висновками комісії та лікарів щодо не направлення ОСОБА_2 на лікування, та не розгляд заяв позивача про недовіру складу комісії та порушення відповідачами законодавства про охорону здоров'я, у відповідності до приписів Закону України "Про звернення громадян".
Проте, як вірно було зауважено судом першої інстанції, що неналежний розгляд звернення особи у порядку Закону України "Про звернення громадян" може слугувати предметом розгляду у адміністративному судочинстві за умови, що суб'єкт до якого скеровано звернення здійснює публічно-владні управлінські функції.
Разом з тим, у спірних правовідносинах Черкаська обласна лікарня не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України, не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а метою звернення позивача із заявами про недовіру складу комісії та порушення відповідачами законодавства про охорону здоров'я, покликано, як зазначає позивач, на захист права ОСОБА_2 від протиправної відмови у стаціонарному лікуванні, тобто захисту приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, згідно заявлених позовних вимог, відповідачі у спірних правовідносинах не здійснюють владні управлінські функції в розумінні КАС України.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року - без змін.
Повний текст постанови виготовлено 26.09.2022.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", директора Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Шило Віталія Миколайовича, судинного хірурга Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" - Остапчука Леоніда Григоровича про визнання протиправною бездіяльності, визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Кузьменко