27 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/4669/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 12.07.2022 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Академії Державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України (далі - Академія, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №52/ОС від 30.03.2022 як такий, що є незаконним;
- поновити її на посаду рядового внутрішньої служби курсанта четвертого курсу денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що рапорт про звільнення зі служби був написаний нею не за власним бажанням, а під тиском керівництва. Так, відповідач не організував повноцінної евакуації співробітників та їх сімей у безпечне місце відповідно до встановленого Порядку, у зв'язку із чим позивач, через побоювання за своє життя та здоров'я, повідомила свого безпосереднього керівника про намір виїхати до Польщі. При цьому, у зв'язку із веденням активних бойових дій на території Чернігівської області та міста Чернігова, позивач не мала змоги повернутись до міста із місця проходження служби за направленням (Полтавська область), як і не мала матеріальної можливості залишатись у м. Полтава. Крім того, ОСОБА_1 перебувала в інформаційному вакуумі та не отримувала повідомлень і вказівок від керівництва Академії.
При написанні рапорту ОСОБА_1 перебувала в сильному емоційному потрясінні, пов'язаному із воєнними діями, та направила його у формі повідомлення в мережі «Viber». Враховуючи наведене, позивач зазначає, що рапорт про звільнення в паперовому вигляді існує лише як роздруківка і реальної юридичної сили не має.
Ухвалою судді від 03.08.2022 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надіслання відзиву, відмовлено в залученні до участі в справі як третьої особи Міністерства юстиції України.
У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що станом на час введення воєнного стану ОСОБА_1 перебувала у відрядженні для проходження стажування. У зв'язку з наведеним та активними бойовими діями у місті Чернігові, відсутністю поштового зв'язку, рапорт про звільнення зі служби було надіслано позивачем безпосередньому керівникові за допомогою месенджера «Viber». При цьому, а ні у рапорті, а ні будь-яким іншим способом ОСОБА_1 не повідомляла Академію чи установу за місцем стажування про існування загрози її життю та здоров'ю, щодо евакуації позивач також не зверталась. Відповідач зазначає, що жодного тиску з боку керівництва на ОСОБА_1 щодо написання рапорту про звільнення не чинилось.
За наведених обставин, Академія зазначає, що спірний наказ є обґрунтованим. При цьому, відповідач наголошував, що звернення до суду з даною позовною заявою фактично є способом захисту від пред'явленого Академією до суду позову про відшкодування ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з її утриманням.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, враховуючи такі обставини.
Судом встановлено, що рядова внутрішньої служби ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді курсанта четвертого курсу денної форми навчання.
Відповідно до наказу від 21.12.2021 №604/ОД позивача було допущено до проходження стажування на посаді курсантів 4-го курсу юридичного факультету та факультету пробації та з 08.01.2022 відряджено до ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» для проходження стажування на посаді старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи з 10.01.2022 по 05.03.2022 (а.с. 71-72).
Сторонами не заперечується, що 30.03.2022 за допомогою застосунку «Viber» ОСОБА_1 на ім'я ректора Академії надіслано фотокопію рапорту про звільнення її зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.03.2022 за власним бажанням. Крім іншого позивачем в рапорті зазначено, що претензій щодо звільнення з Академії ОСОБА_1 не має (а.с. 69).
На підставі вказаного рапорту та відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом ректора Академії від 30.03.2022 №52/ОС позивача з 31.03.2022 звільнено зі служби (а.с. 70).
Вважаючи зазначений наказ відповідача протиправним, а звільнення - незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, статус персоналу, а також порядок проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України визначає Закон України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 14 Закону №2713 установлено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання: рядовий склад - рядовий внутрішньої служби.
Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону №2713 на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Частиною четвертою статті 14 Закону №2713 затверджено текст присяги рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Зміст тексту Присяги свідчить, що в основу поведінки осіб закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Працівник Державної кримінально-виконавчої служби України покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання, а у випадку порушення Присяги - готовність нести відповідальність, установлену законом.
Таким чином, проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Позивачем не заперечується факт написання та направлення за допомогою застосунку «Viber» на ім'я ректора Академії рапорту про звільнення зі служби з 31.03.2022 за власним бажанням.
Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що такий рапорт був написаний нею під тиском керівництва, у сильному емоційному потрясінні, пов'язаному з військовими діями. Крім того, позивач вважає, що рапорт не має юридичної сили, оскільки в паперовому вигляді існує виключно як роздруківка із застосунку «Viber».
Однак, такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
ОСОБА_1 зазначає про тиск на неї з боку керівництва Академії щодо написання рапорту про звільнення за власним бажанням у зв'язку із наміром виїхати до Польщі, однак на підтвердження наведеного позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Наявність погроз щодо можливого притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у випадку відмови позивача написати рапорт про звільнення не підтверджується і наявним у матеріалах справи скріншотом переписки із застосунку «Viber» (а.с. 19). При цьому, призначення Міністерством юстиції України службового розслідування стосовно ректора Академії щодо фактів, викладених у колективній скарзі (а.с. 12-15, 42-49), також не доводить тиск на позивача при написанні рапорту від 30.03.2022, оскільки докази підтвердження в ході службового розслідування викладених в скарзі обставин відсутні.
Також відповідачем зазначено та позивачем не спростовано, що ОСОБА_1 будь-якими засобами не повідомляла керівництво Академії чи установи, де вона проходила стажування, про загрозу її життю, здоров'ю та необхідності евакуації.
Щодо доводів позивача, що надісланий нею рапорт про звільнення не має юридичної сили, суд зазначає, що чинне законодавство України частково не пристосоване до застосування в умовах воєнного стану, в умовах тимчасової окупації окремих територіальних одиниць, тощо.
Так, дійсно рапорт про звільнення був направлений ОСОБА_1 до Академії за допомогою застосунку «Viber» і надалі відповідачем із нього роздрукований та в паперовому вигляді переданий на резолюцію.
Разом з тим, на переконання суду, в умовах запровадження воєнного стану безумовно є необхідність у дотриманні приписів чинного законодавства України, проте їх реалізація повинна відбуватися з певною гнучкістю щоб досягти оптимального балансу між публічними та приватними інтересами.
Позивачем не просотується факт власноручного написання та підписання рапорту про звільнення. При розгляді справи судом не встановлено та ОСОБА_1 не надано доказів тиску керівництва Академії на неї щодо написання рапорту.
Крім того, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України на території Чернігівської області та міста Чернігова велись активні бойові дії і відділення оператора поштового зв'язку «Укрпошта» не працювали. Повідомлення про повноцінне відновлення роботи на Чернігівщині розміщене «Укрпошта» на офіційному веб-сайті 19.04.2022 (https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57628-ukrposhta-vidnovlju-povnocinnu-robotu-na-chernigivshini-nini-pracjujut-102-viddilennja). Тобто, отримання відповідачем від позивача рапорту засобами поштового зв'язку було фактично не можливим.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Академії від 30.03.2022 №52/ОС, як такого, що винесений на підставі добровільно поданого рапорту позивача, і відповідно ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на службі в Державній кримінально-виконавчій службі не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представником Академії при розгляді даної справи.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27 вересня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Академія Державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 08571788, вул. Гонча, буд. 34, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна