27 вересня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/6555/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області до Управління Держпраці у Полтавській області про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів,
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області /далі - позивач, УВД ФСС України у Полтавській області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області /далі - відповідач/ про стягнення з Управління Держпраці у Полтавській області на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області заборгованості зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн /а.с. 1-3/.
Позов обґрунтований тим, що Управління Держпраці у Полтавській області зареєстроване як страхувальник за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та перебуває на обліку в Полтавському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. Згідно із даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Управління Держпраці у Полтавській області з 20 січня 2022 року перебуває в стані припинення та відомості про правонаступників відсутні, а тому відповідачем має бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі ОСОБА_1 , яка потерпіла внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідачем у добровільному порядку не виконано уточнюючу вимогу УВД ФСС України у Полтавській області №816-10 від 11 травня 2022 року та не сплачено заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 34-37/ зазначив, що 21 березня 2022 року Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано лист Фонду №559-10 від 18 березня 2022 року про визначення грошових вимог (капіталізованих платежів) на суму 203682,95 грн. В подальшому відповідачем отримано уточнюючу вимогу №816-10 від 11 травня 2022 року разом із уточнюючим розрахунком майбутніх платежів на суму 2170077,71 грн. Ліквідація відповідача здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» №14 від 12 січня 2022 року, якою визначено правонаступника Управління Держпраці у Полтавській області - Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке виконуватиме завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються. Оскільки ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв'язку з їх передачею іншому органу державної влади, Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 986, не може бути застосований до спірних правовідносин.
У відповіді на відзив /а.с. 56-58/ позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача та наявність підстав для стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) зареєстроване як юридична особа 05 травня 2015 року, а з 20 січня 2022 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників /а.с. 51, 60-61/.
Згідно копії акта про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_1 від 05 травня 2014 року, форми Н-1, що затверджений начальником Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області 05 травня 2014 року /а.с. 5-7/, ОСОБА_1 14 січня 2014 року згідно графіка вийшла на роботу і приступила до виконання своїх посадових обов'язків. В складі робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, створеної виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, приймала участь в обстеженні місць здійснення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями м. Кременчука на предмет дотримання ними законодавства про працю стосовно найманих працівників в частині належного оформлення з ними трудових відносин. Приблизно о 10 год 00 хв. під час слідування між суб'єктами господарювання на перехресті вулиць Жовтнева та Шевченка м. Кременчука на ОСОБА_1 був здійснений наїзд автомобілем Mitsubishi-Pajero д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . З отриманими тяжкими травмами каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 була госпіталізована в третю міську лікарню м. Кременчука.
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА №019875 від 02 грудня 2014 року /а.с. 8/ ОСОБА_1 з 26 листопада 2014 року встановлена третя група інвалідності (35% втрати працездатності) внаслідок трудового каліцтва (ДТП).
26 грудня 2014 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві прийнято постанову №1623/1851/1851/12, якою потерпілу ОСОБА_1 взято на облік з 14 січня 2014 року та зареєстровано страховий випадок "трудове каліцтво", а також вирішено провадити їй страхові виплати з 26 листопада 2014 року в розмірі 100 відсотків /а.с. 9/.
Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії АБ №0016512 від 24 листопада 2021 року /а.с. 10/ ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності (65% втрати працездатності) внаслідок передкаліцтва згідно акта №1 форми Н-1 від 14 січня 2014 року.
Постановою Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №53001/466233/1851/37 від 06 березня 2022 року /а.с 11/ призначено потерпілій ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 4190,47 грн та вирішено проводити виплату з 01 березня 2022 року по 23 листопада 2024 року включно.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області здійснено розрахунок потреби в капіталізації коштів Управління Держпраці у Полтавській області для розрахунку потерпілим на виробництві станом на 01 березня 2022 року на суму 2170077,71 грн /а.с. 19/.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області сформовано та направлено на адресу Управління Держпраці у Полтавській області уточнюючу вимогу №816-10 від 11 травня 2022 року /а.с. 17-19/, в якій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області просило Управління Держпраці у Полтавській області визнати уточнюючі вимоги на суму 2170077,71 грн такими, які підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів, та їх задовольнити у першу чергу.
Вказану уточнюючу вимогу отримано уповноваженою особою Управління Держпраці у Полтавській області 13 травня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 18/.
Оскільки Управлінням Держпраці у Полтавській області грошові вимоги Фонду по капіталізації добровільно не сплачено, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV /далі - Закон №1105-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1105-XIV терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Так, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI /далі - Закон №2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
З аналізу наведених норм вбачається, що страхувальником є всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до статті 3 Закону №1105-XIV принципами державного соціального страхування є: обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
За змістом приписів статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №986 затверджений Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників /далі - Порядок №986/, відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам.
Згідно з пунктом 2 Порядку №986 термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до пункту 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу.
Пунктами 7 та 8 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.
У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Відповідно до частин третьої, п'ятої - шостої статті 105 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/ учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною першою статті 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно з частинами восьмою- дев'ятою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Пунктом 1 частини першої статті 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Згідно зі статтею 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.
У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.
Системний аналіз положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України та Порядку №986 дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації без встановлення правонаступника.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1, до якого включено, зокрема, Управління Держпраці у Полтавській області, а також утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2, до якого включено Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Також вказаною постановою установлено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій, а також установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що всі права та обов'язки Управління Держпраці у Полтавській області переходять до його правонаступника - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке утворене як юридична особа публічного права та до якого передано повноваження з виконання завдань і функцій Управління Держпраці у Полтавській області.
Враховуючи, що обов'язок проводити капіталізацію платежів встановлений для продовження страхових виплат непрацездатним особам (які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання) саме суб'єктом, що ліквідується (зокрема у зв'язку з банкрутством) без наявності правонаступника, то він не може покладатися на державний орган влади, що ліквідується, у разі наявності правонаступника.
Ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області не пов'язана з його банкрутством, а зумовлена прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» про ліквідацію юридичної особи публічного права з визначенням її правонаступника. Відтак, ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв'язку з їх передачею іншому органу державної влади.
Таким чином, Порядок № 986, на який посилається позивач і на підставі якого, на його думку, слід стягувати капіталізовані платежі, не може бути застосований до спірних правовідносин.
Суд у цій справі враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16 (провадження К/9901/20481/19), про те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілій, оскільки його функції зі сплати страхових внесків перейшли до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як правонаступника, що утворюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14.
Висновки у вказаній справі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 804/1315/17, від 30 березня 2021 року у справі № 420/4823/20, від 09 червня 2021 року у справі №804/1317/17 та 30 листопада 2021 року у справі №200/1353/21-а.
Таким чином, позовна вимога до Управління Держпраці у Полтавській області про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 41319427) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк