Номер провадження: 33/813/1069/22
Номер справи місцевого суду: 504/1136/22
Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.
Доповідач Полікарпова О. М.
27.09.2022 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Полікарпова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Черевиченко Неллі Анатоліївни, подану від імені ОСОБА_2 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 серпня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №194956 21.03.2022 року о 01:50 год. за адресою: Одеська область, Об'їзна дорога с. Корсунці, вул. Одеська, 1 «б», ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Rover 420», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, 05.09.2022 року адвокат Черевиченко Н.А. від імені ОСОБА_2 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що:
- матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом;
- попри зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення у якості додатків до нього пояснень двох свідків, матеріали справи містять пояснення лише однієї особи - ОСОБА_3 , який, як військовослужбовець, є зацікавленим в обвинуваченні ОСОБА_2 , а отже його свідчення не можуть бути прийняті до уваги судом;
- працівниками поліції не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні захисника, діючого від імені ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона відповідає нормам закону, оскільки в ній наведені положення матеріального та процесуального права, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування.
В рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за ознакою відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №194956 21.03.2022 року, відповідно до якого, о 01:50 год. за адресою: Одеська область, Об'їзна дорога с. Корсунці, вул. Одеська, 1 «б», ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Rover 420», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 21.03.2022 року підтвердженими ним у судовому засіданні суду першої інстанції, де ОСОБА_3 пояснив, що 21.03.2022р. близько 01:50 год. він перебував на чергуванні на блокпосту за адресою: АДРЕСА_1 , під час чого був зупинений транспортний засіб марки «Rover 420» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). ОСОБА_2 спочатку не хотів виходити з транспортного засобу, поводив себе зухвало. Після перевірки документів йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що він категорично відмовився. Свідок ОСОБА_3 на питання суду пояснив, що він особисто бачив, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, інших осіб окрім нього, в автомобілі не було;
- відеозаписом нагрудної камери поліцейського 471231, дослідженого в судовому засіданні, з якого вбачається, що водій ОСОБА_2 на блокпосту на Об'їзній дорозі, перебуваючи із явними ознакам сп'яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, поведінка, поведінка, що не відповідає обстановці, на запитання працівників поліції чи перебував він за кермом автомобіля, повідомив, що перебував. На пропозицію працівників поліції, з огляду на встановлені у водія ознаки сп'яніння, пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 спочатку відповів згодою, а у подальшому, після уточнення чи бажає він пройти такий огляд на місці зупинки чи у закладі охорони здоров'я, неодноразово категорично відмовився від його проходження.
Доводи адвоката щодо порушення працівниками поліції права ОСОБА_2 на захист апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з такого.
Дійсно, ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 повідомив працівників поліції про бажання скористатись юридичною допомогою адвоката, поряд з цим апеляційний суд звертає увагу на те, останній не був позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання такої допомоги під час складання відносно нього протоколу, оскільки йому було роз'яснено, що забезпечення участі адвоката на працівників поліції законом не покладається, тобто він має право сам запросити адвоката.
Поряд з цим, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 , який власним підписом засвідчив, своє ознайомлення з місцем та часом розгляду судової справи, не був позбавлений можливості скористатись своїми, передбаченими ст. 268 КУпАП правами. Зокрема, про об'єктивну можливість та факт користування ОСОБА_2 своїми правами свідчить те, що він скористався юридичною допомогою адвоката Черевиченко Н.А. яка здійснювала представництво його інтересів суді першої інстанції, в тому числі і шляхом подання заперечень та участю у судових засідання суду першої інстанції.
Апеляційний суд приймає до уваги те, що попри зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення у якості додатків до нього пояснень двох свідків, матеріали справи містять пояснення лише однієї особи - ОСОБА_3 , у яких не наведені підстави перебування останнього на блокпосту у комендантську годину, однак на переконання апеляційного суду, скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави є надмірним формалізмом та бюрократичним застосування правових норм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки таке порушення не впливає на правильність висновків суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Викладені у апеляційній скарзі зауваження щодо недопустимості показань свідка ОСОБА_3 , через його зацікавленість, як військовослужбовця, апеляційний суд відхиляє, погоджуючись із оцінкою суду першої інстанції тотожних посилань захисника.
Підстав вважати, що свідок ОСОБА_3 є упередженим у суду немає, крім того, підлягає урахуванню той факт, що правопорушення вчинене на блокпосту у нічний час, під час дії воєнного стану та комендантської години, фактично унеможливлює участь інших свідків (окрім військовослужбовців). Крім того, свідок під присягою був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Обґрунтування адвоката зацікавленості ОСОБА_3 у притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності тим, що обидва є військовими, на думку апеляційного суду, є припущеннями.
Окрім того, клопотань про повторний допит свідка до суду апеляційної інстанції подано не було.
Спростовує також посилання адвоката на відсутність доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом і наявний у справі відеозапис, у якому водій на запитання чи він перебував за кермом зупиненого «Rover 420», д.н.з. НОМЕР_1 , надав ствердну відповідь.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд констатує, що при визначені виду та міри адміністративного стягнення судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що судом були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом було визначене адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що не вбачається підстав для скасування або зміни постанови суду.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника Черевиченко Неллі Анатоліївни, яка діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 серпня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Полікарпова