22 вересня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування, з 08 вересня 2022 року по 07 листопада 2022 року включно
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_5
підозрюваний: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_7
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , без права внесення застави.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Відмовлено в задоволенні клопотання слідчого, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, з 08 вересня 2022 року по 07 листопада 2022 року включно, заборонивши залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням переміщення до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги, та зобов'язавши підозрюваного прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою.
Покладено на підозрюваного додаткові обов'язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон здати його на зберігання слідчому до закінчення досудового розслідування; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; носити електронний засіб контролю.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчим суддею не враховано, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважає, що обраний підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Стверджує, що з урахуванням обставин кримінального провадження, а саме вбивства двох осіб, з урахуванням наявних ризиків, доцільно було обрати до підозрюваного винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.
СВ ВП № 4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом здійснення 04.09.2022, приблизно о 18.30 год., поблизу залізничного мосту, розташованого неподалік с. Каравелове Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відомості про що внесені до ЄРДР за №12022152230000396 від 05.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 04.09.2022 приблизно о 18:30 годині він разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , за попередньою групою осіб, діючи умисно, маючи умисел на позбавлення життя, нанесли руками та ногами численні удари по голові та різним частинам тіла ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , чим заподіяли останнім тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, що спричинила смерть останніх.
07.09.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті двом особам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказуючи, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вважав, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя врахував, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, та зазначив, що стороною обвинувачення не доведений вказаний у клопотанні ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний раніше не судимий, а вказана у клопотанні тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, як підстава для існування вказаного ризику, не може бути єдиним та достатнім доказом на підтвердження існування вказаного ризику, також, в клопотанні слідчого відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні. Врахував, дані про особу підозрюваного, який є особою молодого віку, має постійне місце проживання, що належить його матері, має вагітну співмешканку та невдовзі стане батьком та вважав що, належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку, що запобігти їм в змозі тільки цей вид запобіжного заходу.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 , слідчим не наведено обставин і не надано доказів, які б давали підстави для обрання підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя дотримався вимог закону та зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Також слідчий суддя вважав доведеним наявність існування передбаченого ч.1 статтею 177 КПК України ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, має достатню обізнаність, щоб усвідомлювати тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення та покарання за його вчинення, офіційно не працює.
Колегія суддів погоджується з зазначеним слідчим суддею, що стороною обвинувачення не було доведено існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний раніше не судимий, а вказана у клопотанні тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, як підстава для існування вказаного ризику, не може бути єдиним та достатнім доказом на підтвердження існування вказаного ризику.
Слідчий суддя, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, який є особою молодого віку, має постійне місце проживання, має вагітну співмешканку та невдовзі стане батьком, тобто має міцні соціальні зв'язки, обґрунтовано дійшов висновку, що доцільно обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного додаткових обов'язків, які б унеможливили його перебування поза межами житла та дали б змогу контролювати належну процесуальну поведінку підозрюваного і такий вид запобіжного заходу забезпечить баланс приватних інтересів особи та інтересів досудового розслідування.
Крім того, в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні апеляційного суду необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неприйнятним, оскільки, лише сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано прийшов до висновку про достатність такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт для досягнення мети заходу забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: