Справа № 127/6515/22
Провадження №11-кп/801/1011/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Вінниці апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021020020000909 від 03.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч.1 ст. 263 України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
До Вінницького апеляційного суду надійшли матеріали у кримінальному провадженні №12021020020000909 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч.1 ст. 263 України за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено на 60 діб, починаючи з 13.09.2022 року до 11.11.2022 року включно. Строк дії ухвали суду 60 діб, тобто до 11.11.2022 року включно
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 року, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому більш м”який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що суд не обгрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не вказав на підставі яких доказів він дійшов висновку про їх наявність, не зазначив чому на його переконання застосування до ОСОБА_7 більш м”яких запобіжних заходів є недоцільним.
Захисник звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв”язки, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
Суд не врахував, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права, свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року,а тому можуть бути застосовані тільки за наявності мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 мотивовано тим, що стороною обвинувачення не надано доказів вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів.
ОСОБА_7 вказує на те, що він офіційно одружений, має на утриманні маленьку дитину, хвору матір, працює волонтером та те, що до нього неодноразово було застосовано запобіжний захід домашній арешт, умови якого ним жодного разу не було порушено.
За таких обставин, обвинувачений просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, обвинуваченого, зазначила, що ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційні скарги, змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задоволити апеляційні скарги, застосувати запобіжний захід домашній арешт, обговоривши доводи апеляційних скарг , суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги захисника, обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч.1 ст. 263 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021020020000909 від 03.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч.1 ст. 263 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, розгляд кримінального провадження лише розпочато, не допитані потерпіла та свідки, не дослідженні письмові докази, що не виключає можливості тиску обвинуваченого на свідків, та можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш м”яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Посилання у апеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, малолітню дитину та хвору матір на утриманні, як на обставини, які є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд апеляційної інстанції не приймає.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, зазначені обставини приймались до уваги в сукупності зі всіма обставинами провадження, які мають значення для прийняття правильного рішення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочинів, у яких він обвинувачується.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи кримінальні правопорушення, проявив самовпевненість у безкараності за свої вчинки, таким чином, перебування його на волі може призвести до можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому ускладнить проведення судового розгляду.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду від 13.09.2022 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисника, обвинуваченого.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 року щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3