Справа № 737/882/21
Провадження № 2/737/44/22
13 вересня 2022 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участі секретаря Решітько А. Д.,
представника позивача Шаповалова М. С. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Котенка А. П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Куликівської селищної ради, третя особа: Чернігівська районна державна адміністрація, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на будинок та скасування державної реєстрації права власності на будинок,
інші учасники справи не з'явилися
Адвокат Шаповалов Максим Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення № 18685681 від 17.01.2015 року та скасувати державну реєстрацію права на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , видане державним реєстратором реєстраційної служби Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області Кияшко Оксаною Іванівною.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 07 травня 1999 року ОСОБА_5 набула право власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого державним нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в державному реєстрі за № 381 від 07.05.1999 року.
Зазначений договір було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах дочки ОСОБА_7 .
Однак в грудні 2021 року позивачу стало відомо, що реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області на будинок АДРЕСА_1 17.01.2015 року було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_2 та в подальшому зареєстровано в реєстрі від 15.01.2021 року, індексний № 18685681.
Позовна заява надійшла до суду 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя своєю ухвалою від 17 січня 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначено на 16 лютого 2022 року, судовий розгляд справи по суті призначений 30 червня 2022 року, судові засідання було відкладено на 19 липня 2022 року та 08 серпня 2022 року у зв'язку з витребуванням доказів, а також було оголошено перерву до 13 вересня 2022 року у зв'язку з викликом свідка.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пред'явлений позов відповідач вважає незаконним, безпідставним та необґрунтованим, і таким що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач аргументує свої позовні вимоги тим, що нібито 07 травня 1999 року вона набула право власності на будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого державним нотаріусом Куликівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в державному реєстрі за № 381 від 07.05.1999 року. Вищезазначений договір на її думку було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах дочки ОСОБА_8 .
Однак відповідач ОСОБА_2 стверджує, що даний будинок нікому і ніколи не продавав і є його законним власником. Договір купівлі-продажу будинку від 07 травня 1999 року між ним та ОСОБА_6 він не укладав та не підписував.
Куликівська селищна рада надала відзив за підписом селищного голови Постернак Ю. О. в якому зазначає, що не визнає заявлених позовних вимог до Куликівської селищної ради, оскільки позивачем не надано доказів чому саме селищна рада є відповідачем та які позовні вимоги пред'явлені саме їй.
Куликівська селищна рада не приймала рішень щодо права власності позивача і на підставі яких набувалося право власності відповідачем ОСОБА_9 . Селищна рада, яка є правонаступником Виблівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області як відповідач не порушувала вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_9 . Зазначає, що Куликівська селищна рада чи її представник, як відповідач, не зловживали процесуальними правами сторони в цивільному процесі та спір виник не внаслідок протиправних дій селищної ради, а у зв'язку з наявністю посвідченого права власності на домоволодіння продавця в 2015 році, при тому, що останній продав його позивачу у 1999 році. Також просила розглянути справу за відсутності представника селищної ради.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шаповалов М. С. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Котенок А. П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення. ОСОБА_2 зазначив, що спірний житловий будинок належить йому вже більше тридцяти років, він його придбав у 1989 році. Відповідачку він знає давно, так як вона є онукою його померлої цивільної дружини, однак жодних договорів щодо продажу будинку він не укладав.
Третя особа - Чернігівська районна державна адміністрація про розгляд справи повідомлена належним чином, однак свого представника в судове засідання не направила, клопотань про відкладення розгляду не заявляла.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши повно і всебічно обставини справи та письмові докази, проаналізувавши норми законодавства, дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
07 травня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_10 , було укладено договір купівлі-продажу будинку. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_11 купила жилий будинок АДРЕСА_2 . Договір посвідчений державним нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори Чмілем Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 381 (а.с.81).
Згідно довідки ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» № 81 від 28.06.2022 року, станом на 31.12.2012 року Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.1999 року № 381 (а.с.111).
12 серпня 2006 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , після чого їй присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (а.с.12).
17 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області Кияшко О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18685681, яким за ОСОБА_2 в цілому зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі попередньо виданого цим же реєстратором свідоцтва про право власності від 17.01.2015 року(а.с.7, 10).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 32352404 від 17 січня 2015 року, ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що є батьком позивачки, знає ОСОБА_2 давно, оскільки останній жив у приймах у його тещі. У 1999 році ОСОБА_15 вирішив продати будинок, тому він захотів його купити для своєї дочки. Вони приїхали до нотаріуса, надали всі документи, через неділю їм сказали приїхати за документами. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підписали договір купівлі-продажу та ОСОБА_16 передав ОСОБА_2 гроші. Все це відбувалося в присутності нотаріуса. Загалом до нотаріуса вони їздили три рази. Зважаючи на те, що дочка в той час була неповнолітня, а відповідач мав певне відношення до їх сім'ї, тому відповідач проживав у цьому будинку й надалі. Коли ж вони вирішили зареєструвати за вже дорослою дочкою право власності на будинок в Державному реєстрі прав та звернулися до реєстратора, то виявилося, що право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2 . На запитання, чи звертався він після укладання договору до органу БТІ для його реєстрації у встановленому на той час порядку, відповів, що так, звертався через декілька днів і право власності було зареєстровано.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла станом на 17.01.2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із засад державної реєстрації, закріпленій в ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла станом на 17.01.2015 року) є визнання дійсними прав на нерухоме майно, якщо реєстрація проводилась згідно чинного законодавства на час їх виникнення, а саме, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, зокрема, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Тобто, права, зареєстровані до 1 січня 2013 року залишаються дійсними, повторна їх реєстрація в Державному реєстрі прав не вимагається. Але, у випадку відчуження об'єкта нерухомості, вся інформація про таку реєстрацію повинна бути перенесена (внесена) до Державного реєстру прав, для синхронізації баз даних, також інформація про зареєстровані права може бути перенесена до Державного реєстру прав за бажанням власника.
На час укладання Договору купівлі-продажу будинку від 07.05.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори Чмілем Г. І., порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 (далі - Інструкція), відповідно до положень якої, державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснювали державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Пунктами 1.6 та 1.7 даної Інструкції передбачалось, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадилась на підставі правовстановлювальних документів.
Власне процедура проведення реєстрації прав власності передбачалася п.2.1 Інструкції та включала в себе наступні етапи у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім'я та по батькові фізичних осіб - власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа; д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім'я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.
Поточна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстрація переходу права власності від одних власників до інших) провадилась в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилась первинна реєстрація об'єкта нерухомості.
Із вищевикладеного слідує, якщо правовстановлюючі документи містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є Витяг з реєстру БТІ, в такому разі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно і відповідно держава визнає право власності на таке майно.
На договорі купівлі-продажу будинку від 07.05.1999 року, посвідченому державним нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори Чмілем Г. І., зареєстрованому в реєстрі за № 381 міститься реєстраційний напис БТІ, згідно якого відповідний житловий будинок зареєстрований на праві власності в цілому за ОСОБА_12 , записаний у реєстрову книгу 1 за №116 13.05.1999 року (а.с. 8), що також підтверджується довідкою ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» № 81 від 28.06.2022 року (а.с. 111).
Таким чином, право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу будинку від 07.05.1999 року зареєстровано за ОСОБА_12 відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.
Твердження відповідача ОСОБА_2 , що нібито, він ніколи не укладав відповідний Договір купівлі-продажу будинку від 07.05.1999 року та будинок за адресою АДРЕСА_1 не продавав спростовуються матеріалами справи, жодних доказів на підтвердження своїх слів відповідачем не було надано, вимога щодо визнання відповідного договору недійсним не заявлялася.
Згідно з ч.2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла станом на 17.01.2015) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав
Державний реєстратор відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла станом на 17.01.2015) самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діє на час розгляду справи), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
У постанові Касаційного господарського суду від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19, суд вказав, що виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд, керуючись ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи надані докази, вислухавши пояснення учасників справи, а також свідка, враховуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що державним реєстратором реєстраційної служби Куликівського управління юстиції Чернігівської області Кияшко О.І. при винесенні рішення з індексним номером № 18685681 від 17.01.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в результаті якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не було дотримано вимоги законодавства, зокрема, в частині перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки спірний житловий будинок ОСОБА_2 продав в 1999 році позивачці, згідно договору купівлі продажу будинку, який сторонами не оспорювався.
Право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_12 відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, а тому визнається державою дійсним і переноситься до Державного реєстру речових прав у випадках, визначених законодавством або за бажанням власника.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, рішення державного реєстратора необхідно визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності, яка виникла на підставі зазначеного рішення.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Беручи до уваги, що права позивача були порушенні не внаслідок дій Куликівської селищної ради, тому судові витрати, які складаються із судового збору необхідно покласти на ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати недійсним рішення державного реєстратора реєстраційної служби Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області Кияшко Оксани Іванівни № 18685681 від 17.01.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Куликівська селищна рада (ЄДРПОУ 04412432, Чернігівська область, Чернігівський район, смт Куликівка, вул. Миру, буд. 67).
Третя особа: Чернігівська районна державна адміністрація (ЄДРПОУ 04061688, м.Чернігів, вул. Шевченка, буд. 48).
Повний текст рішення складено 23 вересня 2022 року.
Суддя Н. Ю. Рубаненко