Ухвала
22 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 610/200/21
провадження № 61-9025ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), у якому просив визнати виконавчий напис від 05 липня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О., зареєстрований у реєстрі за № 7056, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 266 016,57 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, позов задоволено.
Визнано виконавчий напис від 05 липня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О., зареєстрований у реєстрі за № 7056, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 266 016,57 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн, на користь держави - судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Установивши, що виконавчий напис, вчинений з порушенням статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки відповідачем не надано належних документів, подання яких є необхідним для вчинення виконавчого напису, зокрема оригінал кредитного договору та засвідчена відповідачем виписка з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою банку про непогашення заборгованості, та у зв'язку з тим, що з дня виникнення у відповідача права вимоги на стягнення заборгованості, зазначеної у виконавчому написі, минуло більше трьох років, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, урахував наявні у справі докази на підтвердження таких витрат та вважав їх співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Суд апеляційної інстанції урахував вимоги частини шостої статті 137 ЦПК України та правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 вересня 2022 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без задоволення. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20, від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 266 016,57 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення апеляційним судом у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у справі, і не впливає на визначення зазначеної справи як справи незначної складності, та за відсутності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у такій справі підлягає касаційному оскарженню, на передбачений процесуальним законом обов'язок Верховного Суду відмовити у відкритті касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко