21 вересня 2022року
м. Київ
справа № 237/3566/17
провадження № 61-13886св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна про визнання заяви недійсною, визнання дійсними договору позики та договору іпотеки,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати заяву про виконання зобов'язання недійсною, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також визнати діючими (не припиненими) договори позики та іпотеки.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4
03 березня 2021 року ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів позики та іпотеки.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року зустрічну позовну заяву було повернуто з підстав її подання з пропуском установленого частиною першою статті 193 ЦПК України строку.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на частину восьму статті 141 ЦПК України, зазначив, що детальний розрахунок понесених ним судових витрат з відповідними доказами буде наданий протягом п'яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасовано. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 454 грн.
27 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення та, посилаючись на те, що на підставі договору про надання правничої допомоги адвокатом Воротиленко О. С. у зв'язку з оскарженням в апеляційному порядку ОСОБА_4 ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року про повернення його зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 надавалася правова допомога в апеляційній та касаційній інстанціях, просить стягнути з ОСОБА_4 30 000 грн на відшкодування понесених витрат на правову допомогу. До заяви додав договір про надання правової допомоги адвокатом від 08 листопада 2019 року, укладений між адвокатом Воротиленком О. С. та ОСОБА_1., додаткову угоду від 01 липня 2022 року до вказаного договору, акт приймання-передачі юридичних послуг (правничої допомоги) від 23 липня 2022 року.
28 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву, до якої додано підтверджуючі документи про відправлення копій заяви про ухвалення додаткового судового рішення іншим учасникам справи.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати, до яких згідно з статтею 133 ЦПК України належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки клопотань від ОСОБА_4 до касаційного суду не надходило, то аргументи заяви про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази дають підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу піддягають стягненню з ОСОБА_4 . У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 30 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук