Постанова
Іменем України
21вересня 2022 року
м. Київ
справа № 354/606/15-ц
провадження № 61-4688св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство»,
відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся з позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028131 від 29 листопада 2002 року площею 0,1493 га та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку, яка розташована у с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1493 га в с. Поляниця та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
Залишаючи позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Також суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позов прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства поданий в порушення вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Як встановлено судом, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор не звернувся до Держлісагентства, як компетентного органу держави, із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави, а направив зазначене звернення лише на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство». При цьому суд першої інстанції зауважив, що відповідні докази на підтвердження повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави в особі Держлісагентства мали бути подані прокурором одночасно із поданням позову до суду, як це було зроблено на обґрунтування повноважень у частині представництва інтересів ДП «Ворохтянське лісове господарство», оскільки саме на прокурора покладається обов'язок доведення обґрунтованості підстав для здійснення представництва, однак вказані докази, подані не були, при цьому додатковим свідченням їх відсутності є той факт, що у позові прокурора наявне посилання лише на повідомлення, яке направлялось на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій просить ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року скасувати, направити справу на розгляд суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставою звернення прокурора до суду із вказаним позовом стали матеріали кримінальної справи № 248436. Досудовим та судовим слідством у вказаній справі встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, у т.ч. відповідачу. На підставі зазначених документів землевпорядними організаціями виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у постійному користуванні Ворохтянського лісового господарства (згодом перейменованого у ДП «Ворохтянське лісове господарство») у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002721, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею Поляницької сільської ради за № 00001, в масив якого входить спірна земельна ділянка.
ДП «Ворохтянське лісове господарство» створено з метою ведення лісового господарства; охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству (стаття З статуту). До основних функцій підприємства також віднесено поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів; збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, які виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції; охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, хвороб та шкідників; здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності тварин.
У свою чергу, виконання зазначених функцій лісогосподарським підприємством спрямоване на реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади - Держлісагентства (стаття 4 Положення про агентство лісових ресурсів України). У даному конкретному випадку протиправне вилучення спірної земельної ділянки порушує інтереси держави як безпосередньо - шляхом позбавлення держави права на належну їй власність, так і утрудненням чи унеможливленням виконання державою обов'язків, покладених статтями 13, 16, 50 Конституції України, які, у свою чергу, реалізуються відповідними органами виконавчої влади, у т. ч. Держлісагентством, та його структурними підрозділами на місцях, в т. ч. ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Враховуючи викладене, прокурором при зверненні до суду визначено двох позивачів: ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентство, у сфері діяльності якого перебуває вказане підприємство. При цьому, у ході підготовки позовної заяви до її матеріалів не було долучено відповідне повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (загалом прокурором внесено 55 позовів за фактами виявлених порушень та незаконного розпорядження землями державної власності Поляницькою сільською радою).
Жодною нормою процесуального законодавства не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду, як відсутність у його матеріалах тих чи інших документів, у т. ч. будь-яких повідомлень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду на фоні неналежного захисту інтересів держави з його боку.
Враховуючи те, що отримана інформація Держлісагентства від 08 листопада 2021 року дає змогу чітко стверджувати про обізнаність вказаного органу із порушеннями інтересів держави, які стали підставою для даного позову, та визнання ним факту неможливості самостійного звернення з відповідними позовами, висновок судів про відсутність підстав для представництва інтересів держави у даній справі є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а оскаржувані рішення суперечать положенням статей 257, 263 ЦПК України. Крім того, вказаною відповіддю підтверджено і факт повідомлення прокуратурою Держлісагентства про відповідні звернення до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При зверненні до суду у даній справі першим заступником прокурора Івано-Франківської області обґрунтовувались підстави представництва інтересів держави у зв'язку із протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та неналежним захистом державних інтересів позивачами. У ході судового розгляду та при винесенні оспорюваних рішень оцінка вказаних обставин судами не надавалась. Судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги частин першої, другої, четвертої статті 263 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 жовтня 2019 у справі № 903/129/18; у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 366/2502/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 910/261/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 622/1363/19, від 21 липня 2021 року у справі № 754/8118/18.
У червні 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури надіслав додаткові пояснення, у яких зазначив, що суд зобов'язаний дослідити, чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Отримана інформація Держлісагентства від 08 листопада 2021 року дає змогу обґрунтовано стверджувати про обізнаність вказаного органу із порушеннями інтересів держави, які стали підставою для даного позову, та визнання ним факту неможливості самостійного звернення з відповідним позовом.
Суди обох інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідачі підняли питання щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Держлісагентства лише через шість років після відкриття провадження у справі. Суди залишили поза увагою, що звернення прокурора з вимогою про повернення, витребування земельної ділянки із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямовану на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями. З моменту відкриття провадження у цій справі органи державної влади з приводу представництва прокурором інтересів держави не заперечували, інших позовів на захист інтересів держави у цих правовідносинах подано не було. Отже матеріали справи свідчать, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2021 років не вживали жодних заходів витребування спірної земельної ділянки, яка вибула із володіння держави незаконно, за відсутності її належної волі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/606/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали цивільної справи № 354/606/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у задоволенні клопотання заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури про повідомлення Івано-Франківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону (в редакції, чинній на момент подання позову) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно абзацу третьому частини першої статті 23 Закону (в редакції, чинній на момент подання позову) не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється юридичною особою, суб'єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина друга статті 2 ЦПК України). Одними із основних засад цивільного судочинства є верховенство права, пропорційність, розумність строків розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Для представництва інтересів держави в суді прокурор має довести вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, зокрема повідомлення прокурором відповідного органу про звернення до суду від його імені.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що у кримінальному провадженні встановлено факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка лісового господарства вибула з володіння держави. Прокурор вказав, що ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,1494 га на підставі фіктивного рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, внаслідок чого її було фактично незаконно вилучено у постійного землекористувача - ДП «Ворохтянське лісове господарство». Отже, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність в особі Держлісагентства - ДП «Ворохтянське лісове господарство». Пред'явлення вказаного позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям ДП «Ворохтянське лісове господарство» заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність.
Відповідно до пункту 1 Положення про Держлісагентство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарств.
Реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства є одним із основних завдань Держлісагентства.
Держлісагентство здійснює управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а також об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління.
Прокурор звернувся до суду із цим позовом у вересні 2015 року .
Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та підстави представництва прокурором інтересів держави, 18 вересня 2015 року відкрив провадження в цій справі. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. Натомість за результатами розгляду справи по суті суд прийняв ухвалу від 22 лютого 2022 року про залишення позову без розгляду.
Обґрунтовуючи правомірність представлення інтересів Держлісагентства, позивач посилався на електронний лист останнього у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року № 15-1430вих.-21, в якому зазначено, що при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагентства та державних лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Держлісагентство завжди їх підтримувало у зв'язку з неможливістю подання таких позовів Держлісагентством з об'єктивних причин. У відповідності до правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, листування Держлісагентства за 2014-2015 роки з порушених в листі питань знищені у зв'язку із закінченням строків їх зберігання. Держлісагентство не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань.
Тобто, Держлісагентство підтвердило, що воно не вчиняло та не має наміру вчиняти дій щодо захисту інтересів держави в спірних та побідних до них правовідносинах, а також не заперечує проти представництва прокурором інтересів держави в них, тому висновки судів попередніх інстанції про неналежне обґрунтування прокурором підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства, є необґрунтованими.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 354/604/15-ц (провадження № 61-4927св22), від 20 липня 2022 року у справі № 354/608/15-ц (провадження № 61-2700св22), від 20 липня 2022 року у справі № 354/595/15-ц (провадження № 61-3533), від 02 червня 2022 року у справі № 354/622/15-ц (провадження № 61-2382св22), від 02 червня 2022 року у справі № 354/601/15-ц (провадження № 61-3265св22), від 25 травня 2022 року у справі № 354/611/15-ц (провадження № 61-2721св22), від 10 травня 2022 року у справі № 354/660/15-ц (провадження № 61-2375св22).
Колегія суддів приймає доводи прокурора щодо наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства, оскільки ним у тексті позовної заяви обґрунтовано, на його думку, підстави для представництва інтересів держави, а також у чому полягає їх порушення.
Суди полишили поза увагою, що звернення прокурора з вимогою про повернення, витребування земельної ділянки із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.
З моменту відкриття провадження у цій справі органи державної влади з приводу представництва прокурором інтересів держави не заперечували, інших позовів на захист інтересів держави у цих правовідносинах подано не було. Отже матеріали справи свідчать, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2022 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка, на думку прокурора, вибула із володіння держави незаконно, за відсутності належної волі.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у зазначеній частині підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з викладеним, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасувати, справу у цій частині передати на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишити без змін.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук