Справа № 464/2693/22
пр.№ 2/464/1138/22
09.09.2022 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Бойко О.М.
секретар судового засідання Герасимович А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на їхню користь по 18 000 грн. моральної шкоди та судові витрати пов'язані із оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що 08.08.2021 року на 552 км. автодороги «Київ - Чоп», відбулася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В подальшому після наїзду на пішохода ОСОБА_4 на нього здійснив наїзд рейсовий автобус марки «Van Hool N917 Astron», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Чеська Республіка) під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була зареєстрована у відповідача Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія ПЗУ Україна». Кримінальне провадження за фактом даного ДТП було закрито постановою від 30.10.2021 року, у зв'язку з відсутністю складу злочину. Внаслідок смерті ОСОБА_4 в результаті ДТП, позивачам (дружині та доньці загиблого) було завдано моральну шкоду. Оскільки шкода у вказаній ДТП була завдана взаємопов'язаними сукупними діями за участю автомобіля «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 та рейсового автобуса марки «Van Hool N917 Astron», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Чеська Республіка), відповідно до пункту 36.3 статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди позивачам, а саме ОСОБА_1 у розмірі 18 000 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 18 000 грн., тобто, шляхом поділу розміру такої шкоди на двох осіб чиїми діями така завдана. 28 жовтня 2021 року представник позивачів звернувся до відповідача з заявою про виплату такого ж страхового відшкодування, однак, листом від 18.02.2021 року відповідачем було повідомлено, що ним прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Своє рішення страховик обґрунтував тим, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу. Вважають відмову відповідача щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі безпідставною та такою, що грубо порушує права позивачів на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки у даному випадку шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки. З огляду на наведене, просять позов задоволити.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставним та таким, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне. Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.202278468, забезпечений транспорний засіб «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 . 08.08.2021 року, за участю транспортного засобу «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу «Van Hool N917 Astron», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Чеська Республіка) під керуванням водія ОСОБА_5 та пішохода ОСОБА_6 мала місце дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок вищевказаної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав травми та помер на місці події. 03.11.2021 року від представника позивачів надійшла заява про виплату страхового відшкодування. Обов'язок відшкодування завданої шкоди виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Зазначає, що водій транспортного засобу «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мав можливості уникнути ДТП, тому підстави для відшкодування шкоди відсутні. Як встановлено із постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2021, причиною настання ДТП стали обставини пов'язані із діями пішохода ОСОБА_3 , які виразилися в тому, що він перебігав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , поза межами пішохідного переходу та населеного пункту на неосвітленій ділянці дороги, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок яких об'єктивна можливість виявити останнього для водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , настає на такій відстані, з якої вони вже були позбавлені технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Вважає, що відсутність у водія ОСОБА_3 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та /або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив, проте, не міг її відвернути. За таких обставин, відсутні підстави для відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» шкоди. Крім того, заперечив витрати на правову допомогу, оскільки такі є не доведеними. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивачів подав відповідь на відзив, згідно якого вказує, що вимога про відшкодування відповідачем шкоди є законною та обґрунтованою. Вказав, що особливістю відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодовувати шкоду незалежно від його вини. Посилаючись на правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20, зазначив, що відсутність у водія технічної можливості уникнути ДТП не є непереборною силою. Також, звернув увагу суду на те, що відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхування посилався на відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу (лист вих. 413-51 від 18.02.2022 р.), а у відзиві на позовну заяву відповідач посилається вже на іншу підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування - непереборна сила, яка полягає у відсутності у водія ОСОБА_3 технічної можливості уникнути ДТП. Щодо заперечень відповідача, які стосуються витрат позивачів на професійну правничу допомогу, то вказав, що у позовній заяві на виконання вимог ч. 1 ст.134 ЦПК України повідомлено попередній розрахунок судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв'язку з розглядом справи. А докази будуть подані позивачами протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що узгоджується з положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Враховуючи вищенаведене, просить ухвалити рішення про задоволення позовних вимог позивачів.
Представник відповідача подав суду заперечення, згідно яких заперечив проти міркувань, що викладені у відповіді на відзив, з огляду на те, що позивачеми не доведено складових цивільно-правової відповідальності, а саме того, що дії водія транспортного засобу «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 були протиправними, діями останнього завдано шкоди, як і не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_3 під час керування автомобілем та шкодою завданою пішоходу, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для відшкодування завданої шкоди.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, проте одночасно з позовними вимогами просять розгляд справи проводити у їхній відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання суду не повідомив, а тому, суд приходить до висновку про можливість розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено що 08.08.2021 року на 552 км. автодороги «Київ - Чоп», відбулася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В подальшому після наїзду на пішохода ОСОБА_4 на нього здійснив наїзд рейсовий автобус марки «Van Hool N917 Astron», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Чеська Республіка) під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.08.2021 року.
Як вбачається із довідки про причину смерті № 154/21 від 09.08.2021 року, причиною смерті пішохода ОСОБА_4 стали травми при зіткненні з легковим автомобілем.
Відомості про дану подію 09.08.2021 року внесені до ЄРДР за № 12021140000000744, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 30.09.2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021140000000744 від 09.08.2021 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія ПЗУ Україна» згідно з полісом № ЕР.202278468.
28 жовтня 2021 року представник позивачів звернувся до ПАТ «СК ПЗУ Україна» із заявами про виплату страхового відшкодування.
ПАТ «СК ПЗУ Україна» у виплаті страхового відшкодування відмовила, оскільки обов'язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником виникає за наявності вини заподіювача шкоди, що підтверджується листом від 18.02.2022 № 413-31.
З копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 від 21.07.2001 року, вбачається що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 21 липня 2001 року.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 03.04.1993 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 2140, батьки: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Виходячи із вищевказаного положення законодавства особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Відтак, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Враховуючи те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, суд приходить до висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_4 , є страховим випадком, а тому у відповідача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов'язана зі смертю потерпілого.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, така викладена і у постанові в справі №184/1461/20-ц від 26.04.2022.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Пунктом 27.3.Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, шо страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Судом встановлено, що на день настання страхового випадку, розмір мінімальної заробітної плати становив 6 000 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), з огляду на що загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72 000 грн.
Відтак, враховуючи, що шкоду у вказаній вище ДТП було завдано взаємопов'язаними сукупними діями двох осіб, а також враховуючи здійснену позивачам виплату МТСБУ за іншого учасника даної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до розміру визначеного згідно положень п.36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню із відповідача, становить по 18 000 грн. в користь дружини загиблого ОСОБА_1 та доньки загиблого ОСОБА_4 .
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, щодо відсутні правових підстав для відшкодування завданої шкоди через відсутність у водія ОСОБА_3 технічної можливості уникнути ДТП, що є непереборною силою, оскільки вказані твердження спростовуються правовим висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 342/709/20.
Так, Верховний суд у вказаній постанові серед іншого зазначив наступне, як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв'язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі по 18 000 грн. в користь кожного.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню 992 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 280 - 289 ЦПК України, суд, -
позов задоволити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження - м.Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ: 20782312) в користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. страхового відшкодування.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження - м.Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ: 20782312) в користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. страхового відшкодування.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження - м.Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ: 20782312) в дохід держави 992 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 16 вересня 2022 року.
Головуюча