Справа № 452/3204/21
"05" вересня 2022 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Галина В.П.,
секретар судового засідання Сулимка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_4 ,
представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 ,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником будинку та земельної ділянки площею 0,2483 га по АДРЕСА_1 . Відповідачі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку та користувачами суміжної земельної ділянки пл. 0,1100 га по АДРЕСА_1 .
Відповідачі та їх родина самочинно, без належних погоджень і дозволів відповідних служб, з порушенням будівельних норм і правил, в частині АДРЕСА_1 , тобто на землях громади с. Чернихів, на відстані 0,5 м від воріт будинковолодіння позивача встановили господарську споруду (5,0 х 15,0 м), у складі якої стайня, свинарник, стодола. Такими діями відповідачів ОСОБА_1 створено суттєві перешкоди у вільному доступі до житлового будинку, земельної ділянки, а також у користуванні вулицею села для проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі, чим грубо порушуються його права.
Природна водойма, з якою межує самочинно збудована господарська споруда відповідачів, тривалий час перебуває в забрудненому, антисанітарному стані. Неодноразові звернення позивача до Рудківської міської ради (раніше також до Луківської сільради) Самбірського району Львівської області з вимогами вжити необхідних заходів щодо знесення самочинної добудови відповідачів виявились марними.
Із врахуванням наведеного, просив суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні будинковолодінням і добровільно, за власний кошт демонтувати самочинно збудовану господарську споруду по АДРЕСА_1 , відновивши таким чином становище, яке існувало до порушення. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати у справі: судовий збір; витрати на правову допомогу адвоката.
21.02.2022 року відповідачем по справі ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому вона заперечила проти позову та зазначила, що власне на позивача покладається обов'язок доказати (належними та допустимими доказами), що його право порушене господарською будівлею відповідачів і в чому полягає таке порушення його прав, а також, що споруда, яку просить знести позич є самочинним будівництвом. Із додатків доданих до позовної заяви, сторона позивача припускає, що йдеться про споруду, яка розміщена зліва від житлового будинку АДРЕСА_1 . Спірна господарська споруда розташована на земельній ділянці, яка належить відповідачам в рівних частках по Ѕ.
Така земельна ділянка обтяжена сервітутом для проходу та проїзду до земельної ділянки позивача, що вбачається з плану земельної ділянки складеного за результатами кадастрової зйомки за 2021 р. та акту узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів при в/к Рудківської міської ради. З даного плану також вбачається, що заїзд до земельної ділянки позивача проходить між господарською будівлею (яку припускає позивач вважає спірною) та житловим будинком відповідачів.
Із висновку експерта Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз № 5752 від 03.02.2022 р., а саме п.1,3 резолютивної частини такого вбачається, що господарська будівля (сараю), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_1 є капітальною спорудою і не перешкоджає доступу та доїзду до земельної ділянки АДРЕСА_1 , оскільки відстань між спірною господарською спорудою та прибудовою до будинку по всій своїй протяжності від АДРЕСА_1 до брами земельної ділянки позивача становить не менше 4,7м, що відповідає вимогам діючих ДБН Б.2.2-12:2019 (п. 6.1.27 передбачає для проїздів, заїздів 3,5м).
Зазначене дає підставу вважати, що твердження позивача що спірна господарська споруда, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , порушує його права є безпідставним.
Що стосується самочинного будівництва, то згідно витребуваних стороною позивача матеріалів інвентарної справи та технічного паспорта за 1991 р., що стосуються будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , то спірна господарська споруда зведена в 1962 році. Відміток про самочинне будівництво в матеріалах такої інвентарної справи не має.
Враховуючи наведене, відповідачка зазначає, що права позивача не порушуються, а відтак він не вправі звертатися до суду (неналежний позивач) з вказаними ним позовними вимогами; господарська споруда за адресою: АДРЕСА_1 не є самочинно збудованою: а також не порушує прав позивача; обставини викладені в позові не мають підтвердження належними та допустимими доказами. Отже, заявлений позивачем позов вважає безпідставним.
Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи, які поніс відповідач, вказала таке.
07.12.2021 р. між ОСОБА_2 та ЛНДІСЕ укладено договір на виконання судової експертизи, відповідно до якого сторонами погоджено, що виконавець виконує судову експертизу, а замовник оплачує рахунок. Актом №1 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта та №2 здачі - прийняття висновку експерта №5752, вартість виконання судової експертизи становить 10296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. Факт здійснення оплати підтверджується квитанцією №Н261997.
Питання, які висвітлені експертом, нерозривно пов'язані з розглядом справи, а їх розмір обґрунтований вище вказаними документами.
На підставі викладеного, просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути із позивача в її користь 10296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень - витрат понесеним відповідачем у зв'язку з розглядом справи.
28.03.2022 року позивачем ОСОБА_1 подано заперечення, в якому він зокрема надаючи характеристу поданому відповідачем висновку експерта вказав, що на його думку висновок є неповним, крім того експертом не конкретизовано, яким саме вимогам ДБН і правил відповідає будівництво господарської будівлі (сараю) та добудови до будинку по АДРЕСА_1 . Господарська будівля (сараю і стодоли), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_2 , перешкоджає доступу і доїзду до земельної ділянки і житлового будинку АДРЕСА_1 . Місце розташування господарських споруд ОСОБА_6 порушують право власника суміжної ділянки і будинковолодіння АДРЕСА_1 у користуванні житловою вулицею, обмежує право заходу і проїзду до житлового будинку, суттєво ускладнює, унеможливлює заїзд на ділянку аварійного, обслуговуючого і пожежного транспорту, порушує екологію навколишньої території, не відповідає архітектурно-будівельним, електротехнічним, санітарним, протипожежним нормам України.
Також навів свої міркування щодо приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 (спадкодавець), де ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями та зазначив таке. У Державному акті на право приватної власності на землю серії ЛВ 000346, зареєстрованому в Книзі записів актів на право власності на землю від 07.02.1997 р. за № 49 і виданому ОСОБА_7 виявлено 5 (п'ять) суттєвих технічних помилок у розмірах і конфігурації даної земельної ділянки, а також в описі меж. Проміри сторін ділянок в Державному акті не відповідають площі земельних ділянок, яка вказана у рішенні Луківської сільської ради. Неправильно порахована площа першої ділянки, згідно із замірами накреслено 0,16 га, а вказана площа 0,11 га.
Через неправильно нанесені контури ділянки помилково приватизовано вулицю загального користування і закрито проїзд до суміжної ділянки ОСОБА_8 - ОСОБА_9 (межа від Б до В).
Вулиця у Державному акті позначена з іншого боку, що не відповідає фактичному розташуванню. Неправильно вказані межі іншої суміжної ділянки, її координати не відповідають фактичному стану. Згідно з генпланом села Чернихів Самбірського району проїжджа частина вулиці в державному акті на землю у площу ділянки 0,11 не входить, контури наведені помилково в цій частині, де знаходиться
АДРЕСА_3 у приватну власність ОСОБА_7 не передавалась та у площу земельної ділянки територія житлової вулиці не входить.
Даний державний акт на землю не відповідає фактичним розмірам. У зв'язку з такими суттєвими помилками цей акт на землю був відмінений 27.09.2010 року на сесії Луківської сільської ради рішенням № 3 і після цього дане рішення ніким не оскаржувалось.
03.02.2011 року спадкоємець за рішенням суду прийняла спадщину за законом на будинок з надвірними спорудами, у рішенні суду про прийняття спадщини державний акт на землю не вказаний, оскільки він був скасований і суд про факт скасування державного акту ЛВ 000346 на землю був повідомлений.
30.05.2011 року спадкоємець на підставі не дійсного акту на землю оформила Свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку згідно з цим державним актом із помилками і який на той час вже був відмінений. У свідоцтві про право на спадщину на дану земельну ділянку ОСОБА_2 вказано, що ділянки не мають обмежень на використання і не обтяжені сервітутами.
У 2021 році на підставі відміненого і не дійсного державного акту на землю виготовлено технічну документацію із землеустрою на приватизацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , але знову із помилками, бо захоплено вулицю загального користування. Даний проект виконаний неправильно, у ньому проїжджу частину вулиці включили у площу ділянки № НОМЕР_1 , яка становить 0,11 га, решту площі 0,05 га залишили.
При цьому до суміжної ділянки і будинковолодіння АДРЕСА_1 запроектували проїзд впритул до сараю шириною 3,5 м між господарськими будівлями з встановленням обмеження на використання (сервітуту).
Земельна ділянка ОСОБА_6 НОМЕР_1 знаходиться після житлової вулиці згідно з генпланом села, згідно із затвердженою документацією ділянки НОМЕР_1 і ділянки № НОМЕР_2 .
На даний час вулиці вже 60 років і будинку за адресою ОСОБА_10 8 теж, оскільки він збудований у 1961 році і до нього завжди проходила житлова вулиця, яка є у комунальній власності.
03.11.2021 р. земельній ділянці ОСОБА_7 (спадкодавець, помер у 1997 році) на підставі державного акту, який був відмінений через помилки у 2010 році присвоїли кадастровий номер. Скориставшись рекомендованим актом узгоджувальної комісії від 20.07.2021 р., який не був погоджений на сесії Рудківської міськради, ОСОБА_2 самовільно, без згоди ОСОБА_1 і без його присутності зареєструвала обмеження на використання ділянки, надавши ОСОБА_1 право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на ділянці, де є і має бути житлова вулиця Зелена загального користування.
Акт узгоджувальної комісії Рудківської міськради від 20.07.2021 р. був рекомендований, не затверджений на сесії міської ради, однак цей акт використали і на його підставі самовільно на вулиці загального користування зареєстрували обмеження у державному реєстрі 17.10.2021 р. надавши ОСОБА_1 право проїзду без його відома, всупереч його волі, всупереч норм і законів України. Проїзна житлова вулиця загального користування не підлягає приватизації і не може передаватись у приватну власність.
Акт узгоджувальної комісії Рудківської міськради від 20.07.2021 р. є протиправним з наступних підстав.
Комісія залишила поза увагою, що АДРЕСА_3 є землею загального користування, є комунальною власністю та жодним чином у приватну власність не передавалась. Комісія не врахувала, що у фактичному користуванні ОСОБА_6 безпідставно перебуває земельна ділянка, яка за площею є більшою, ніж зазначена (пл. 0,11 га) в правовстановлюючому документі, в рішенні Луківської сільради від 28.01.1995 р.
Комісія не перевірила правильність відображення в графічних матеріалах Державного акту на землю від 07.02.1997 р. розташування, розміри та розрахунки площі земельної ділянки в АДРЕСА_2 . Комісія належним чином не з'ясувала відповідність розробленої ТзОВ «Західземлепроект» технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки вимогам ДБН Б.2.2.- 12:2019 «Планування та забудова територій» , ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» та Генеральному плану села Чернихів.
Згідно з законодавством землі загального користування: дороги, вулиці, проїзди не можуть передаватись у приватну власність
Підписавши даний акт (3 особи із 5 присутніх), комісія рекомендувала встановити сервітут для проїзду ОСОБА_1 , наголосивши, що дане питання ще буде розглядатись на сесії міської ради, а їхній акт має рекомендаційний характер.
Акт узгоджувальної комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а дії по складанню цього акту не породжують обов'язкових юридичних наслідків, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, отже акт узгоджувальної комісії не можна використовувати для реєстрації обмеження і земельного сервітуту.
03.11.2021 р. інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_11 присвоїв кадастровий номер: 4624284300:01:002:0807 і при цьому сформував неправильно із суттєвими помилками присадибну ділянку ОСОБА_7 (спадкодавець), ОСОБА_12 (спадкоємець) за адресою АДРЕСА_2 із порушенням Генерального плану села, приватизувавши проїзну вулицю загального користування. Оскільки землевпорядник проїжджу частину вулиці включив у площу ділянки сусіду, то для ОСОБА_1 оформив обмеження на проїзд по наявному шляху без його відома, без його присутності, без його згоди. Про даний факт позивач дізнався, відкривши Публічну кадастрову карту.
На земельній ділянці ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 ніколи не було обмежень на використання і не було сервітутів, тому що їхня присадибна ділянка розташована після
АДРЕСА_4 для проїзду недостатня, оскільки між господарськими будівлями немає належної відстані для заїзду. Обмеження і право проїзду землевпорядник встановив впритул до сараю і стодоли сусіда вздовж 17 м.
Позивач категорично проти сервітуту і обмеження на заїзд до свого будинку, бо це є житлова вулиця і на вулиці не можуть встановлюватись обмеження. Він не погоджується на жодні сервітути і обмеження для заїзду, бо проїзна вулиця загального користування не може бути приватною власністю.
Згідно з ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» сервітутне користування земельною ділянкою для проїзду на суміжну ділянку до житлового будинку не передбачено.
Під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Додатково пояснив, що ОСОБА_2 та її родина на АДРЕСА_1 в загальному користуванні на відстані 0,5 метрів від його межі і перед його брамою самочинно звели господарську будівлю з порушеннями багатьох державних будівельних норм, а також з порушенням генерального плану села. Внаслідок влаштування господарської споруди на проїжджій частині дороги, сусіди перекрили заїзд до його житлового будинку і на його ділянку. Такими діями створено перешкоди у вільному доступі до його будинку, земельної ділянки, а також у користуванні вулицею села для проходу і проїзду, чим грубо порушують його права. Господарська будівля зведена на житловій вулиці межує з природною водоймою, яка знаходиться в критично забрудненому стані, оскільки її перетворили на відкриту вигрібну яму. Протягом тривалого часу став перебуває в антисанітарному стані, порушена екологія навколишнього середовища. Всі нечистоти зі стайді потрапляють у став, а звідти у прилеглий рів до сусідніх ділянок. Найбільшої шкоди це завдає його земельній ділянці та будівлям. Забруднена вода просочується у його криницю, підвал та оглядову яму гаражу, призводить до руйнування фундаменту і стін його будівель. Також відведення атмосферних опадів з даху господарської будівлі ОСОБА_2 організовано під фіртку позивача, що спричинило вимивання грунту перед входом на його подвір'я. Стайня і стодола відповідачів перешкоджає доїзду до його житлового будинку, суттєво ускладнює заїзд. Дозвіл на будівництво даної господарської будівлі не видавали жодні уповноважені служби. Дана будівля не підлягає узаконенню. Його звернення до Рудківської міської ради, а раніше до Луківської сільської ради, з приводу даного стану водойми та самочинного будівництва на вулиці загального користування, і прохання усунути перешкоди щодо заїзду до його житлового будинку, залишились невирішеними.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засідання позов підтримав, просив задовольнити. Додатково пояснив, що наведене самочинне будівництво відповідачів заподіює шкоду позивачу. Позов є підставним, підтверджується документами та підлягає до задоволення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, представник відповідачки адвокат Кіт В.Ю. у судовому засідання заперечив поданий позов. Додатково пояснив, що відповідачі є власниками земельної ділянки, яку вони успадкували від діда ОСОБА_7 згідно Державного акту від 07.02.1997 року. Цей акт виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування. На вказаній земельній ділянці є житлові та нежитлові будівлі. Господарська будівля, про яку зазначає позивач, була збудована згідно документів у 1962 році. На той момент відповідачка там ще не проживала. Приватизовуючи земельну ділянку у 2011 році позивач звернувся до родини ОСОБА_13 . Земельну ділянку було погоджено і претензій не виникало. Вулиці, за яку говорить позивач, по документах немає. Відповідачка нікому не чинить перешкод. Органом місцевого самоврядування видано сервітут на земельну ділянку. Даний сервітут можна було оскаржити, однак цього зроблено не було, відомості відсутні. Позивач стверджує, що спірна господарська будівля є самочинним будівництвом, однак не підтверджує це жодними документами. Також позивач конкретно не зазначає, чим саме порушене його право. Факти звернень в поліцію відсутні. Звернення позивача в суд з даним позовом вважає безпідставним. Просив відмовити в позові.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій позов не визнала, проти позову заперечила, справу просила розглядати в її відсутності.
Представник третьої особи Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області Музика Р.Т. в судовому засідання проти позову заперечила та зазначила, що спірна господарська будівля розташована на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 . Згідно документів, збудована вона у 1962 році.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення із таких підстав:
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відомо, що ОСОБА_1 із 2009 року на підставі договору купівлі-продажу є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Також позивач із 2011 року є власником земельної ділянки за вказаною адресою, площа якої становить 0,2483 га; цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 5).
Спірна господарська споруда розташована на земельній ділянці, яка належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2011 року (а.с. 53), копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №000346 (а.с. 54), а також з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 287972583 та №287972747) (а.с. 55-56).
Як вбачається із наведених документів, земельна ділянка площею 0,11га, кадастровий номер 4624284300:01:002:0807 належить обом відповідачам в рівних частках по Ѕ.
Така земельна ділянка обтяжена сервітутом для проходу та проїзду до земельної ділянки позивача, вказане відомо із Плану земельної ділянки складеного за результатами кадастрової зйомки за 2021 рік (а.с. 57-58) та акту узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів при виконавчому комітеті Рудківської міської ради від 20.07.2021 року.
Із наведеного плану також вбачається, що заїзд до земельної ділянки позивача проходить між господарською будівлею та житловим будинком відповідачів.
Позивач у позові та під час розгляду справи зазначав, що спірна господарська споруда відповідачів порушує його права та є самочинним будівництвом. На підтвердження наведеного посилається на звіт про технічне обстеження та висновки при обстеженні території в межах заїзду на земельну прибудинкову ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_14 , рішення Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 27.09.2010 року «Про відміну Державного акту серії ЛВ № 000346 реєстраційний № 49 виданий на ім'я ОСОБА_7 , у зв'язку з тим, що неправильно вказані розміри земельної ділянки» (а.с. 83), а також копії кадастрового плану, абрису та плану території та земельних ділянок, належної його та відповідачам (а.с. 91-97), висновок архітектора ОСОБА_15 (а.с. 34). При цьому він заперечує висновок експерта Львівського НДІСЕ № 5752 від 03.02.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно висновку експерта Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз №5752 від 03.02.2022 року відомо, що будівництво господарської будівлі (сараю) та добудови до будинку по АДРЕСА_2 відповідає вимогам Державних будівельних норм і правил. Господарська будівля (сараю), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_2 є капітальною спорудою і не перешкоджає доступу та доїзду до земельної ділянки АДРЕСА_1 , оскільки відстань між спірною господарською спорудою та прибудовою до будинку по всій своїй протяжності від АДРЕСА_3 до брами земельної ділянки позивача становить не менше 4,7м, що відповідає вимогам діючих ДБН Б.2.2-12:2019 (п. 6.1.27 передбачає для проїздів, заїздів 3,5м) (а.с. 61-68).
Отже, беручи до уваги вказані висновок та звіт, надані сторонами, на думку суду, саме висновок №5752 від 03.02.2022 року, є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки складений він експертом, який уповноважений на виготовлення таких висновків, складений за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 КК України.
Щодо долучених позивачем вищевказаних документів, то суд не вважає їх належними доказами, оскільки відображені в них дані не підтверджують того факту, що спірна господарська будівля, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , порушує права позивача.
Щодо самочинного будівництва спірної господарської будівлі, слід зазначити таке.
Згідно п.4,5,22 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012р., при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статті 38 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Згідно матеріалів інвентарної справи та технічного паспорта за 1991 рік, що стосуються будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , спірна господарська споруда зведена в 1962 році. Відміток про самочинне будівництво в матеріалах такої інвентарної справи не має (а.с. 72-76).
Враховуючи наведені норми та долучені сторонами доказами, судом не встановлено, що спірна будівля є самочинним будівництвом та позивачу чиняться перешкоди у користуванні його будинковолодінням. ОСОБА_1 під розгляду справи в суді не доведено, що він є належним позивачем щодо заявлених ним позовних вимог. Відтак в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Із врахуванням наведеного, підлягають стягненню із позивача на користь відповідачів витрати за проведення експертизи в розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 60 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати за проведення експертизи в розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Третя особа: Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області, адреса місцезнаходження м. Рудки, пл. Відродження, 1, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 81440.
Повне судове рішення буде складено 15.09.2022 року.
Суддя