Справа № 463/4858/14-ц
Провадження № 2/463/721/22
12 вересня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Фурик Л.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спільним майном,
встановив:
позивач звернулась в суд з позовом до відповідачки про усунення перешкод у користуванні спільною власністю, який в процесу розгляду справи уточнила, та просить суд обов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме горищем будинку АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самовільно збудованих стін житлової надбудови мансарди на горищі будинку по АДРЕСА_1 .
Дані позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 є власником 53/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1 , а 47/100 ідеальних частко житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_4 . В період 2009-2013 років відповідач самовільно захопила частину спільного майна, а саме горища у житловому будинку, що є у їхньому спільному користуванні та самовільно провела реконструкцію частини горища і облаштувала в ньому жиле приміщення без визначеного чинним законодавством України письмового дозволу попереднього позивача ( ОСОБА_5 ), внаслідок чого вони позбавлені реальної можливості повноцінно користуватися частиною майна, належного їм на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що її батьком ОСОБА_5 , який до смерті в 2018 році проживав в будинку АДРЕСА_1 та якому належало на праві спільної часткової власності 53/100 частини будинку не надавав письмової згоди на проведенні на горищі будинку надбудови мансарди чи його реконструкції.
13.08.2021 прийнято до розгляду зустрічний позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спільним майном у якому просить суд встановити порядок користування горищем розташованим у будинку АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по Ѕ загальної площі горища з розташуванням над квартирами, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за варіантом відповідно до висновку експерта.
Дані позовні вимоги мотивує тим, що позивачем за зустрічним позовом в 2008 році за усної згоди ОСОБА_5 , співвласника будинку АДРЕСА_1 , який в подальшому надав згоду від 07.08.2018 року, було зведено стіну на горищі будинку на площі, яка відповідає частці у праві спільної часткової власності. Проте, на сьогоднішній день, спір про користування спільною площею грища і далі існує, а відтак єдиним способом вирішити конфлікт є встановлення порядку користування спільним майном в судовому порядку, на підставі варіантів, які будуть запропоновані судово-будівельною експертизою.
01.10.2021 від відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_3 та її персдатвник вважають зустрічним позов безпідставним.
Зокрема вказує, що долучена до зустрічної позовної заяви від 12.08.2021 заява батька ОСОБА_6 від 07.02.2018, написана (з його слів) ним у стані алкогольного сп'яніння, під диктовку його сестри ОСОБА_4 , є не чинною, так як спростована іншою його заявою від 23.04.2018, яка подана до суду через клопотання від 11.05.2018 та долучена до справи. У той же час, на думку відповідачки, встановлення порядку користування горищем можливе тільки після усунення перешкод у користуванні горищем, а саме знесенні стін (надбудови). Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
26 жовтня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року провадження у цивільній справі зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.
На адресу суду 14 березня 2022 року надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи№008/22 від 11.03.2022 та матеріали цивільної справи №463/4858/14-ц (провадження №2/463/721/22).
Ухвалою суду від 19 травня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав первісний позов з аналогічних підстав наведених у такому, крім того пояснив, що згоди позивачем на проведення ремонтних робіт чи реконструкції не було і немає, а така відповідно до норм ст.357 ЦК України є обов'язковою. Наявна в матеріалах заява ОСОБА_4 була надана вже після влаштування стіни на горищі, крім того така була ним відкликана.
Представник відповідача в частині вимог первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримує. Зазначає, що наявна була заява про дозвіл попереднього власника. Зустрічний позов підтримує, вважає за необхідне виділити у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по Ѕ загальної площі горища з розташуванням над квартирами, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення учасників сторін, експерта, ухвалюючи рішення на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та враховуючи досліджені в судовому засіданні докази суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги слід задоволити, в задоволенні зустрічних вимог відмовити з наступних підстав.
Так позивач за первісним позовом звернулась до суду за захистом свого порушеного права, просить усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування, а саме горищем.
ОСОБА_5 належала на праві спільної часткової власності 53/100 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинок № НОМЕР_1 виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 26.02.2009, договору дарування частини будинку, посвідченого Четвертою Львівською державною нотаріальної контори 03.10.2009 року за реєстровим №2-2575.
22 жовтня 2018 року провадження у справі за позовомОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні спільним майном зупинено до залучення правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року замінено первісного позивача ОСОБА_5 на його правонаступника ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_5 його правонаступником є дочка ОСОБА_3 , якій було видано 07.02.2019 року Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.139 Том 1) ОСОБА_3 є власником 53/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1 ,
У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5-11 Том 1).
Також судом встановлено, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить горище розташоване в будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа Інспекції державного Архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 15.11.2013р. №7/13-6-7224 перевіркою, проведеною 15.11.2013р. посадовою особою Інспекції встановлено, що ОСОБА_4 є співвласником житлового будинку на АДРЕСА_1 , в період 2009р.-2011р. (згідно наданих письмових пояснень) самовільно здійснила реконструкцію даного будинку шляхом влаштування житлової кімнати на мансардному поверсі площею 29,9 кв.м. (вимуровано стіни з газобетону) без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації (а.с.17 Том 1). Дані обставини не заперечують і сторонами.
Відповідно до принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол). Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України)
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Частинами першою та другою статті 321 ЦПК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, та згідно із Конституцією України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.
За змістом зазначеного висновку, будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати інших співвласників у цьому.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За змістом ч.1 та ч.4 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч.3 ст.357 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати інших співвласників у цьому.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 725/349/15-ц (провадження № 61-31424вс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 463/3792/16-ц (провадження № 61-13342св18).
Як вбачається з долучених позивачем фотознімків (а.с.248-250 Том 1), зафіксовано облаштоване на горищі будинку АДРЕСА_1 жиле приміщення та стіну.
В той же час суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідачки за первісним позовом щодо наявності заяви ОСОБА_4 , оскільки така заява була надана ним 07.08.2018 року, тобто вже після влаштування стіни на горищі, крім того така була ним відкликана.
Аналізуючи вище наведені норми, оскільки горище є допоміжним приміщенням, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та повинне перебувати в загальному користуванні, позовна вимога первісного позову щодо усунення перешкод у користуванні горищем та демонтажу самовільно збудованих стані підлягає задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог провстановлення порядку користування горищем розташованим у будинку АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по Ѕ загальної площі горища з розташуванням над квартирами, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за варіантом відповідно до висновку експерта, то такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до висновку експерта №008/22 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 11 березня 2022 року вбачається, що теперішнє розташування поділу горища житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає поділу по Ѕ частці у зв'язку із недостачею ОСОБА_4 13, 835 кв.м.
Також в судовому засіданні експерт пояснила додатково, що фактичний розподіл не відповідає ні часткам сторін, ні по Ѕ загальної площі горища з розташуванням над квартирами, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
А тому суд приходить до переконливого висновку, що зустрічні позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням експертів.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вирішує, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати на участь експерта у судовому засіданні у розмірі 600,00 грн, а також судовий збір за подання позову в розмірі 243, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
первісний позов ОСОБА_3 - задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме горищем будинку АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самовільно збудованих стін житлової надбудови мансарди на горищі будинку по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що становлять 843,60 грн (вісімсот сорок три гривні шістдесят копійок).
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спільним майном - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 26 вересня 2022 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя Г.Б. Жовнір