Справа № 462/20/21
16 вересня 2022 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря - Дмитрук Р.-А.Р.
представника позивача - ОСОБА_1
представник відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визначення ідеальних часток у майні, що є спільною сумісною власністю,
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити ідеальні частки по 1/4 за кожним власником квартири АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивуює тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 27 вересня 2002 року. Загальна площа квартира 42,7 кв.м та складається з двох кімнат та комунальних вигод, кухня у спільному користуванні з сусідами. Відповідач ОСОБА_6 вважає, що квартира належить виключно йому та не бажає іти до нотаріуса з метою укладення договору про розподіл ідеальних часток. Домовленості про виділення ідеальних часток у цій квартирі між співвласниками не досягнуто, а тому позивач вирішив звернутися до суду.
15.02.2021 відповідач ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності, де кожному із співвласників належить на праві власності 1/4 квартири, а тому підстав для задоволення позову немає. Просить в задоволенні позову відмовити.
19.02.2021 від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що ідеальні частки між співвласниками не визначені, а квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності. Відповідач ОСОБА_6 вважає, що квартира належить йому одноосібно, а тому не бажає виділити частки у спільній сумісній власності.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, дала пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві, просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, дав пояснення аналогічно наведеним у відзиві на позовну заяву. В подальшому зазначив, що не заперечує проти визначення ідеальних часток.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, проте подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає повністю та просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що у квартирі зареєстрована ще її неповнолітня дитина, а тому немає підстав для визначення ідеальних часток.
Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 27.09.2002, видане Львівським СУ-137 «Стальконструкції» /а.с. 13/.
Із технічного паспорта на квартиру від 18.09.2002 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з 2 кімнат житловою площею 29.0 кв.м., загальною площею 42.7 кв.м. /а.с.14/.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Судом під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не наведено підстав, якими позивач мотивує необхідність визначення частки у спільній сумісній власності, а тому з врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги суд вважає необгрунтованими та безпідставними.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що в свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 не вказано на праві якої саме, спільної сумісної чи спільної часткової, сторонам належить спірна квартира.
Щодо вимоги позивача про визнання за відповідачами по 1/4 ідеальних часток суд зазначає, що останні мають право особисто звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визначення ідеальних часток у майні, що є спільною сумісною власністю - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.09.2022 року.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Г. М. Пилип'юк