Справа № 462/713/21
(заочне)
27 вересня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Палюх Н.М.
секретаря с/з Демидюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в примішенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до СТ ПРЕВОЗ ДОО, третя особа: ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просять стягнути: з відповідача СТ ПРЕВОЗ ДОО на користь дружини померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по 228664,80 грн на користь неповнолітніх дітей та 114332,40 грн на її користь; стягнути з СТ ПРЕВОЗ ДОО 285831 грн на користь батька померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ; стягнути з СТ ПРЕВОЗ ДОО 285831 грн на користь матері померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 . Свої позовні вимоги мотивують тим, що 03.08.2020 на автодорозі "Київ - Чоп" в Пустомитівському районі Львівської області відбулася ДТП, у якій автомобіль Volvo FH42T р.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останій загинув. У ОСОБА_7 залишились дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і батьки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди дружині, дітям та батькам загиблого спричинена значна та непоправна моральна шкода. Так як шкода спричинена у звя'зку з дорожньо-транспортною пригодою за участю автомобіля, який являється джерелом підвищеної небезпеки, управління яким здійснював водій ОСОБА_6 , який станом на дату настання ДТП працював на посаді водія у СТ ПРЕВОЗ ДОО (ST PREVOZ DOO), Республіка Сербія, у відповідальної юридичної особи виник обов'язок відшкодувати позивачам спричинену моральну шкоду. Також станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована по міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" № 01896248732. За фактом настання даної ДТП 03.08.2020 було внесено відомості про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000599 з кваліфікацією по статті 286 КК України та розпочато досудове розслідування. 30.09.2020 слідчий ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області Маркевич І.В., розглянувши матеріали кримінального провадження № 12020140000000599 від 03.08.2020 року, виніс постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Завдану моральну шкоду позивачі обгрунтовують тим, що діти у віці 5-ти і 10-ти років втратили сильного, доброго і коханого батька, який завжди був опорою і підтримкою, який їх ростив та виховував. Також, батько підтримував дітей як морально так і матеріально. В дитячому віці діти залишились без батьківської поради та підтримки, страждання, які пережили малолітні діти є різкими та триваючими (паніка, страх та нерозуміння того, що батько більше не повернеться). Внаслідок загибелі батька діти стали відчувати себе дискомфортно, а тягар втрати батька змусив їх емоційно закритись в собі та з антипатією відноситись до оточення. У свою чергу батьки втратили люблячу та близьку дитину, з якою вони жили все своє життя, вели спільний побут, допомагали один одному, були один для одного найкращими друзями. Для батьків найбільшою травмою в житті є передчасна загибель їхньої дитини, усвідомлення того, що більше нікому доглядати та підтримувати їх в похилому віці. Також дружина втратила люблячого чоловіка та батька своїх дітей, дана втрата ще тривалий час буде її супроводжувати, а також покладає на неї важкий тягар одній та без сторонньої допомоги належно виховувати дітей. Повернення до звичного ритму життя вже більше не є можливим, а нормалізація життя потребуватиме надзвичайно великих зусиль, часу та грошей. Незважаючи на те, що пройшов вже час, позивачі постійно думають про померлого, не можуть змиритися з тим, що його вже немає. Після смерті ОСОБА_7 значно погіршився і матеріальний стан позивачів, адже батько фінансово утримував дітей та дружину, що також призводить до моральних страждань. Відтак, з врахуванням глибини вже понесених позивачами моральних страждань та тих страждань, які з кожним днем посилюються та нескінченно триватимуть, величину моральної шкоди позивачі оцінюють у 1200000 грн. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок МТСБУ, що становить 56676 грн, решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті ОСОБА_7 в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 1143324 грн. Просять позов задовольнити, а також стягнути судові витрати понесені позивачами на правову допомогу у розмірі 35000 грн.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу без участі позивачів та їх представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи та ухвалення заочного рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В судове засідання третя особа не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП за участю водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 14/.
Згідно постанови слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області Маркевича І.В. від 30.09.2020 про закриття кримінального провадження встановлено, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди став той факт, що пішохід ОСОБА_7 почав рухатись в напрямку траєкторії руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на такій відстані, на якій останній вже був позбавлений можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, а тому в діях водія ОСОБА_6 відсутні порушення пунктів Правил дорожнього руху України, які б були у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а таким чином у його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини, пов'язані з діями пішохода ОСОБА_7 , який почав рухатись з узбіччя в напрямку смуги руху автопоїзда у складі сідлового тягача марки «VOLVO FH42T» р.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричіпом «SCHMITZ SKO24» р.н.з. НОМЕР_3 на такій відстані, на якій його водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований транспортний засіб до місця наїзду, шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування.
Оскільки власником автомобіля «VOLVO FH42T» р.н.з. НОМЕР_2 являється НОМЕР_4 , з яким ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах, саме тому СТ ПРЕВОЗ ДОО має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.
Обов'язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц та постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі № 336/3665/16-ц.
Стороною відповідача не подано відзиву на позовну заяву, а тому не доведено наявність умислу у ОСОБА_7 на завдання шкоди самому собі або наявність непереборної сили, тому на відповідача, як на володільця джерела підвищеної небезпеки, покладається обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди незалежно від його вини.
Перед потерпілим несуть обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, а груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Судом встановлено, що померлий ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , в якому у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дітей /а.с. 16-18/.
Згідно свідоцтва про народження померлого ОСОБА_7 , батьками останнього є: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 /а.с. 15/.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Умови виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.
Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.
Суд приймає до уваги, що сам факт загибелі чоловіка, батька та сина, за викладених обставин, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань дружини, дітей та батьків, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, при цьому суд також враховує відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_7 , оскільки смерть останнього сталася внаслідок його власної необережності та порушення правил дорожнього руху.
Разом з цим, суд погоджується з тим, що позивачам завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть близької їм людини. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з загиблим, є невиконання останнім вимог ПДР України, а також виявлення в його крові етилового спирту у концентрації 1,78 проміле, що відповідає середньому алкогольному сп'янінню, тому наведені факти, відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, є підставою для зменшення розміру відшкодування такої шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь дружини та дітей необхідно стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000 грн. кожному, а на користь батьків по 50000 грн. кожному.
При визначені розміру моральної шкоди також судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.12.2021 року по справі № 127/13341/20 за схожих обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд, зменшуючи заявлений позивачами розмір та присуджуючи дружині та дітям до стягнення по 100 тисяч грн. кожному, а батькам по 50 тисяч грн. кожному, визначив розмір такої шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах, а саме: у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №355/812/17 та у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року у справі №127/13341/20.
За змістом частини третьоїстатті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка, батька та сина позивачів, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору у зв'язку з тим, що позивачі, згідно чинного законодавства, звільнені від сплати судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.76-81, 128, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до СТ ПРЕВОЗ ДОО, третя особа: ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити частково.
Стягнути з СТ ПРЕВОЗ ДОО на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 100000 грн. (сто тисяч гривень) моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 50000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.
Стягнути з СТ ПРЕВОЗ ДОО на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: СТ ПРЕВОЗ ДОО (ST PREVOZ DOO), Республіка Сербія, м. Крагуевац, вул. 19 Октобра, 101.
Третя особа: ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: м. Батонича, Цирні Као, Республіка Сербія.
Суддя: Палюх Н.М.