Справа № 336/2959/22
н/п 2/336/3255/22
23 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Шевченківській районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С. за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням,
12.07.2021 року позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його наступним.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.07.2021 року ОСОБА_1 став власником будинку АДРЕСА_1 .
Даний договір був посвідчений приватний нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Щербиною Г.Ю., реєстровий номер 639.
До 2018 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. 12.06.2018 шлюб між сторонами було розірвано.
До розірвання шлюбу відповідачка виїхала з будинку. Речей відповідачки в будинку немає. Відповідач з 2018 року в будинку не появлялась. Вселитись не намагалась.
Поважних причин, за якими за відповідачем може бути збережено право на користування житловим приміщенням немає. Окрім цього вона не є власником та співласкним зазначеного будинку. Точної адреси відповідача у позивача немає. Відповідач з позивачем не спілкується.
Позивач зазначає, що він як власник будинку несе витрати за сплату комунальних послуг за зареєстровану особа, яка не проживає, яка не проживає у будинку крім того, повертатись жодним чином не бажає.
На підставі вищенаведеного позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратило право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, а тому ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2022 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.09.2022 року.
В судове засідання позивач не з'явився. В матеріалах справи наявна заява позивача від 07.09.2022 року про розгляд справи за його відсутність на задоволенні позову наполягає проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про розгляд справи відповідно до чинного законодавства України.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності підтверджується договором купівлі продажу від 09.07.2021 року, зазначений договір посвідчений нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Щербиною Г.Ю., реєстровий номер № 639l; витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності індексний номер витягу 265282156 відповідно до якого ОСОБА_1 , є власником вищезазначеного житлового будинку.
Конституцією України(ст.41) та ст.1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 Цивільного кодексу України).
Статтею 41 Конституції України та ст.319 ч.1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Частиною 1ст. 383 ЦК України закріплено положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до частин 1 та 2ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб, будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Право користування чужим майном передбачено устаттях 401-406 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст .406 ЦК України сервітут, тобто право користування, може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суд зауважує, що захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та/або розпорядженню своїм майном. Підставою звернення за захистом в судовому порядку є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном, за умови відсутності між сторонами спірних договірних правовідносин відносин. Характерною ознакою такого порушення права власності є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником майна, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Таким чином для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, будучи колишнім членом сім'ї позивача, відповідач, який втратив інтерес до житла, порушує права позивача, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст. 263-265 ,268, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратило право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Є.С.Боєв
23.09.22