79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.09.2022 Справа № 914/876/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Лабаз М.-П.Ю.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 51 619,68 грн.
Представники сторін:
від позивача: Заяць Я.А.- представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Шаровський Р.М. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія ЛВ № 001586 від 12.07.2019 р.; ордер серія ВС № 1145336 від 07.06.2022 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради звернулась до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 51619,68 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.05.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 08.06.2022 р.
08.06.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання (заява) з додатками за вх. № 12080/22, відповідно до якого відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності у межах розгляду справи №914/876/22 за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів та відмовити Львівській міській раді у стягненні коштів за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року.
08.06.2022 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 06.07.2022 р.
06.07.2022 р. представником позивача подано на адресу суду письмові пояснення з додатками за вх. № 14306/22, які судом долучено до матеріалів справи.
06.07.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду в систему “Електронний суд” клопотання, в якому зазначається про те, що відповідачем сплачено частину боргу, який є предметом спору у даній справі, а саме 41 678,11 грн. Вказана обставина підтверджується копією квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.2588719987.1 від 05.07.2022 року, яка долучена до поданого клопотання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/876/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.08.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 14.09.2022 р.
14.09.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2942/22, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог у справі № 914/876/22 на суму сплачених відповідачем коштів в розмірі 41 678,11 грн. та стягнути суму безпідставно збережених коштів з урахуванням сплачених у розмірі 9 941,57 грн.
14.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2942/22 від 14.09.2022 р., яку просить прийняти до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням, та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просить позов в решті частині позовних вимог задоволити.
14.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, не заперечував щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог на суму 41 678,11 грн., просив суд у решти частини позовних вимог відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності у межах розгляду справи №914/876/22 за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів та відмовити Львівській міській раді у стягненні коштів за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Відтак, суд вважає за необхідне дану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2942/22 від 14.09.2022 р. прийняти до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/876/22 .
В судовому засіданні 14.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, між Львівською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі від 26.09.2008 року № 3-1100, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі З-3 вчинено запис та який зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 21.10.2008 року, та у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04:08:438:00139 кн. 04-3.
Згідно вказаного договору, в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,0450 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0120 на АДРЕСА_1 . Договір було укладено до 27.12.2017 року.
Ухвалою Львівської міської ради від 23.09.2013 року № 2704 «Про погодження розірвання договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », міська рада ухвалила погодити розірвати договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у Львівській міській раді 26.09.2008 року за № 3-1100 (книга записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 21.10.2008 у Державному реєстрі земель за № 04:08:438:00139 (запис у книзі 04-3).
Як зазначає позивач, ухвал Львівської міської ради про продовження договору оренди землі загальною площею 0,0450 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0120 на АДРЕСА_1 , не приймалося.
Позивач зазначає про те, що Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради, 04.09.2020 року було проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За результатами даного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 04.09.2020 року № 94 та вимогу від 25.01.2021 року №94.
Актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 04.09.2020 року № 94 встановлено, що на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120) на АДРЕСА_1 розміщена споруда автомийки з допоміжними приміщеннями ОСОБА_1 . Крім того, сама споруда автомийки з допоміжними приміщеннями частково розміщена за межами земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120) на АДРЕСА_1 , зокрема на земельній ділянці № 2 орієнтовною площею 0,0007 га. Дані земельні ділянки частково обгороджені металевим парканом та воротами з північної, західної та східної сторін. З південної сторони ділянки паркан відсутній.
Крім того, земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0007 га та частина земельної ділянки № 3 орієнтовною площею 0,0305 га на АДРЕСА_1 розташовані в межах лісопарку «Білогорща», які визначені ухвалою Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3178.
Позивач зазначає про те, що обміри об'єкту незавершеного будівництва та паркану на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120), земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0007 га та на земельній ділянці № НОМЕР_3 орієнтовною площею 0,0487 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0182 га) на АДРЕСА_1 , здійснив сертифікований інженер-геодезист ОСОБА_2 (свідоцтво серія НОМЕР_4 ) з використанням GNSS приймача Stonex (серійний номер STNS87202023N).
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120), а також самовільно зайняв земельну ділянку №2 орієнтовною площею 0,0007 га та земельну ділянку № 3 орієнтовною площею 0,0487 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0182 га) комунальної власності на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про надання їх в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Також, обгородивши дані земельні ділянки металевим парканом та воротами з північної, західної та східної сторін, ОСОБА_3 частково обмежив доступ до земель комунальної власності.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незавершене будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями, готовність 35% (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1161720246101) на АДРЕСА_1 , перебувають у власності ОСОБА_1 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт серія ЛВ № 082132040674, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 23.07.2013 року.
Відтак, на думку позивача, відповідач по даний час використовує земельну ділянку комунальної власності № 1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120) на АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно: незавершене будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями, готовність 35%, без належно оформлених правовстановлюючих документів. Таким чином, як зазначає позивач, з моменту виникнення права власності на майно, у відповідача, виник обов'язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідач зазначені обов'язки не виконує.
Також, позивач зазначає про те, що приватний підприємець ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки на АДРЕСА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.09.2021 № 1949, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120) становить 215 082,00 грн. Позовні вимоги враховують період використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року.
На підставі наведеного, позивач просить суд із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2942/22 від 14.09.2022 р. стягнути з відповідача 9 941,57 грн. безпідставно збережених коштів.
Позиція відповідача.
У поданому клопотанні за вх. № 12080/22 від 08.06.2022 р., відповідач зазначає про те, що враховуючи період стягнення, що заявлений позивачем до стягнення коштів, дату подання позову до суду (29 квітня 2022 року, що підтверджується датою відправки позовної заяви, вказаною на конверті) вважає, що є підстави застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року. Як наслідок, загальна сума, що підлягає стягненню встановлюється за період: з 29 по 30 квітня 2019 року, за травень - грудень 2019 року, за 12 місяців 2020 року та за 9 місяців 2021 року. На підставі наведеного, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності у межах розгляду справи №914/876/22 за позовом Львівської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів та відмовити Львівській міській раді у стягненні коштів за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року.
Крім того, 06.07.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду в систему “Електронний суд” клопотання, в якому зазначається про те, що відповідачем сплачено частину боргу, який є предметом спору у даній справі, а саме 41 678,11 грн. Вказана обставина підтверджується копією квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.2588719987.1 від 05.07.2022 року, яка долучена до матеріалів справи. Сплата даної частини суми заборгованості в розмірі 41 678,11 грн. підтверджена позивачем у справі, внаслідок чого позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2942/22 від 14.09.2022 р., яка прийнята до розгляду судом і постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2004 року №1657 «Про погодження Приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », міська рада ухвалила погодити приватному підприємцю ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,045 га за рахунок земель міста на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для розміщення та обслуговування мийки автомобілів з пунктом станції технічного обслуговування.
Ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 року №1435 «Про затвердження приватному підприємцю ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 », міська рада затвердила Приватному підприємцю ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ухвалила надати земельну ділянку площею 0,0450га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для розміщення і обслуговування мийки автомобілів з пунктом станції технічного обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.
26.09.2008 року між Львівською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі № 3-1100, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі З-3 вчинено запис та який зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 21.10.2008 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04:08:438:00139 кн. 04-3.
Згідно вказаного договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,0450 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0120 на АДРЕСА_1 . Договір оренди землі було укладено до 27.12.2017 року.
Ухвалою Львівської міської ради від 23.09.2013 року № 2704 «Про погодження розірвання договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », міська рада ухвалила погодити розірвати договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у Львівській міській раді 26.09.2008 року за № 3-1100 (книга записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 21.10.2008 у Державному реєстрі земель за № 04:08:438:00139 (запис у книзі 04-3).
Як зазначає позивач, ухвал Львівської міської ради про продовження договору оренди землі загальною площею 0,0450 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0120 на АДРЕСА_1 не приймалося.
Позивачем до матеріалів справи долучено акт обстеження ділянки на АДРЕСА_1 від 04.09.2020 р., в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0450 га (кадастровий номер 4610136300:06:020:0120), а також самовільно зайняв земельну ділянку №2 орієнтовною площею 0,0007 га та земельну ділянку № 3 орієнтовною площею 0,0487 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0182 га) комунальної власності на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про надання їх в оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. У вказаному акті зазначено також, що обгородивши дані земельні ділянки металевим парканом та воротами з північної, західної та східної сторін, ОСОБА_3 частково обмежив доступ до земель комунальної власності.
На думку позивача, Приватний підприємець ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки на АДРЕСА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги враховують період використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року.
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування. Відповідно до вказаного розрахунку позивачем зазначено наступні періоди: річний розмір орендної плати становить 17 206,56 грн., розмір орендної плати за період з 01.10.2018 р.-31.12.2018 р. складає 4 301,64 грн.; розмір орендної плати за період з 01.01.2019 р.-31.12.2019 р. становить 17 206,56 грн.; розмір орендної плати за період з 01.01.2020 р.-31.12.2020 р. становить 17 206,56 грн.; розмір орендної плати за період з 01.01.2021 р.-01.10.2021 р. становить 12 904,92 грн.
08.06.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання (заява) з додатками за вх. № 12080/22, відповідно до якого відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності у межах розгляду справи №914/876/22 за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів та відмовити Львівській міській раді у стягненні коштів за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року. Відповідач зазначає про те, що враховуючи період стягнення, що заявлений позивачем до стягнення коштів, дату подання позову до суду (29 квітня 2022 року, що підтверджується датою відправки, вказаною на конверті) вважає, що є підстави застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 жовтня 2018 року по 28 квітня 2019 року. При розрахунку суми, яка сплачена відповідачем, враховано те, що з розрахунку суми заборгованості, який поданий позивачем слідує, що вартість користування земельною ділянкою за один місяць становить 1 433, 88 грн. (17 206, 56грн./12міс.=1 433, 88 грн.). Як наслідок, загальна сума, що підлягає стягненню встановлюється за період: з 29 по 30 квітня 2019 року, за травень - грудень 2019 року, за 12 місяців 2020 року та за 9 місяців 2021 року, зокрема, з 29 по 30 квітня 2019 року - 1433,88 грн./30 днів=47,80 грн./день х 2дні = 95,59 грн.; за 8 місяців 2019 року (травень - грудень) - 1 433, 88 грн. х 8 місяців=11 471,04 грн.; 12місяців 2020 року - 1 433, 88 грн. х12 місяців= 17 206,56 грн.; за 9 місяців 2021 року (січень-вересень) - 1 433, 88 грн. х 9 місяців= 12 904,92 грн. Загальна сума становить 41 678, 11 грн.
Відповідачем долучено до матеріалів копію платіжної квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.2588719987.1 від 05.07.2022 року про сплату 41 678, 11 грн. заборгованості.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності з підстав, наведених відповідачем у клопотанні/заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності за вх. № 12080/22 від 08.06.2022 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, застосувавши наслідки спливу позовної давності, суд погоджується із розрахунком заборгованості, наведеним відповідачем у клопотанні/заяві за вх. № 14307/22 від 06.07.2022 р.
Роз'яснення щодо застосування позовної давності викладені у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., зокрема, у пункті 2.1 Постанови Пленуму ВГС України"Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У пункті 2.2 Постанови Пленуму ВГС України"Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. вказано, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Станом на момент розгляду справи, Львівська міська рада не обґрунтувала наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”, no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представника позивача та представника відповідача, cуд дійшов висновку, що у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 9 941,57 грн. безпідставно збережених коштів необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Судовий збір покладається на позивача відповідно до вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86,123, 129, ст.ст. 236-241, 242 ГПК України, суд -
1. В задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 941,57 грн. безпідставно збережених коштів - відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 26.09.2022 р.
Суддя Долінська О.З.