вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" вересня 2022 р. Справа№ 910/9796/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 27.09.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (повний текст рішення складено 07.09.2021)
у справі №910/9796/19 (головуючий суддя - Джарти В.В., судді: Ковтун С.А., Полякова К.В.)
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Державного підприємства «Енергоринок»
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кабінет Міністрів України;
2) Міністерство енергетики та захисту довкілля України;
3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 18 973 423 431,47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2019)
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, Підприємство, Енергоатом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» (далі - відповідач, Енергоринок, Покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 18 973 423 431,47 грн, яка складається з: основного боргу у розмірі 9 783 914 981,85 грн та інфляційних втрат у сумі 9 189 508 449,62 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 клопотання Державного підприємства «Енергоринок» про залучення третіх осіб - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України (третя особа-1), Міністерства енергетики та захисту довкілля України (третя особа-2); Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-3).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 9 783 914 981,85 грн основного боргу, 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат та 672 350,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів наявність боргу, а також необґрунтованість заперечень відповідача, а тому заборгованість та нараховані на неї інфляційні втрати підлягають стягненню з боржника.
Судом першої інстанції враховано, що з огляду на визнання боргу, мало місце переривання строку позовної давності, а 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв'язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди), а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Енергоринок» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/9796/19 та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості та інфляційних нарахувань за електричну енергію куповану у травні 2001 року, грудні 2001 року, жовтні 2003 року, січні 2005 року та відмовити у задоволені іншої частини позовних вимог. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, що є підставою для скасування рішення.
Відповідач стверджує, що судом не враховано правової природи правовідносин, що виникли на Оптовому ринку електричної енергії та обставин справи, а крім того, спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Відповідач стверджує, що порядок проведення розрахунків на ОРЕ, в тому числі у спірний період, можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов'язковим для виконання відповідачем, що й було відображено в Договорі, а тому відповідач не міг виконати зобов'язання, які є предметом спору, і у його діях відсутнє порушення договірних зобов'язань, за яке його можна притягнути до відповідальності шляхом стягнення спірних коштів.
Відповідач наполягає на відсутність у нього обов'язку сплачувати за куповану у позивача електричну енергію у спосіб, який не передбачено нормами спеціального законодавства у сфері енергетики та умовам Договору.
Крім того, відповідач вказує, що станом на момент розгляду спору здійснюється рух коштів між учасниками процедури погашення заборгованості у повній відповідності до вимог встановлених спеціальним законодавством, що свідчить, що механізм Закону №719-ІХ вже реалізовується, і вказаний механізм є ідентичним тому, який діяв на ОРЕ відповідно до Закону України «Про електроенергетику».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/9796/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1 Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, справу призначено до розгляду на 25.11.2021.
23.10.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що частина спірної суми не була предметом судового розгляду взагалі, а інша частина була предметом судового розгляду, однак підстави позову були інші, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
При цьому, позивач вказує, що дійсно до 01.07.2019 відповідач не мав права самостійно розпоряджатись коштами які надходять на спеціальний рахунок, водночас відповідно до листа відповідача від 05.07.2019 його рахунок втратив спеціальний статус, і відповідач набув можливості розпоряджатись такими коштами, а з огляду на наявність заборгованості, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу наявну заборгованість.
Позивач вказує, що Закон України №719-ІХ передбачав погашенні відповідачем заборгованості протягом одного місяця, однак така заборгованість погашена не була, що обумовило необхідність звернення до суду за захистом свого права.
02.11.2021 від відповідача надійшли письмові заперечення на відзив, в якому відповідач вказує, що зміна норм права на які посилається позивач, не є іншими підставами позову, а отже між сторонами вже було розглянуто спір про той самий предмет спору і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.11.2021 у справі 910/9796/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 прийнято справу 910/9796/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи 910/9796/19 призначено на 27.01.2022.
26.01.2022 від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких третя особа підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.
Представник Кабінету Міністрів України вказує, що набрав чинності Закону України від 17.06.2022 № 719-ІХ «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», яким передбачено, що погашення заборгованості здійснюється на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджені КМУ в місячний строк після набрання чинності вказаним Законом, тобто на законодавчому рівні вирішено питання погашення заборгованості, в тому числі, в контексті розгляду даної справи.
26.01.2022 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він підтримав доводи апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 24.03.2022.
Однак, судове засідання 24.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 23 серпня 2022 року.
Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 справу призначено до розгляду на 21.07.2022.
12.07.2022 від позивача надійшла заява про врахування висновків Верховного Суду, зокрема тих, що містяться в постановах від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20 та від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19.
21.07.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
21.07.2022 розгляд справи відкладено на 15.09.2022.
Відповідно до розпорядження Голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 «Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги» з урахуванням положень Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України та розділу IV Плану забезпечення безперервної діяльності Пiвнiчного апеляцiйного господарського суду, керуючись статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату суду у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду мають негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
15.09.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, зокрема, що проводяться наради щодо врегулювання спірної заборгованості, на яких наголошено про необхідність проведення розрахунків до кінця 2022 року.
15.09.2022 враховуючи неодноразове оголошення повітряних тривог та затриманням через це попередніх судових засідань, з метою недопущення створення загрози життю та здоров'ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 15.09.2022 не відбувся.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 15.09.2022 розгляд справи призначено на 27.09.2022.
Представники Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з'явились у судове засідання
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 27.09.2022 представник скаржника (відповідача) надав пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2022 заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні 27.09.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
18.05.2001 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Державним підприємством «Енергоринок» був укладений договір від купівлі-продажу електричної енергії № 698/05-НАЕК/640/01 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов'язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом. 4.1 Договору розрахунок за всю отриману ДП «Енергоринок» у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що кошти за отриману ДП «Енергоринок» у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію перераховуються на п'ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» або, на підставі листа ДП «НАЕК «Енергоатом» за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом». Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП «Енергоринок» здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії.
У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ДП «НАЕК «Енергоатом» має право вимагати від ДП «Енергоринок» оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 договору.
Пунктом 5.5.3 Договору передбачено, що ДП «Енергоринок» зобов'язане купувати у ДП «НАЕК «Енергоатом» електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 Договору.
Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 № 3629/02 до Договору:
пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою Сторін оплата може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною оплати вартості електричної енергії;
пункт 4.2 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;
пункт 4.3 викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП «Енергоринок» до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 № 8209/04 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом», з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» або, за зверненням ДП «НАЕК «Енергоатом», підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом», з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
Станом на день звернення із позовом до суду ДП «НАЕК «Енергоатом» виконало свій обов'язок з продажу електроенергії у повному обсязі, що підтверджуються підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, однак, у свою чергу ДП «Енергоринок» не повністю розрахувалося за куплену електроенергію, що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.05.2019 та сторонами не заперечується.
З огляду на наявність заборгованості за поставлену електричну енергія, позивач звернувся з позовом у якому просив стягнути з відповідача 18 973 423 431,47 грн, з яких основний борг у розмірі 9 783 914 981,85 грн та інфляційні втрати в сумі 9 189 508 449,62 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Енергоринок у своєму відзиві стверджував, що заявлена до стягнення заборгованість за 2001 -2005 роки вже була предметом спору в межах інших господарських справах, а тому провадження в цій частині підлягають закриттю. Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до заявлених Підприємством вимог.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч. 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, у випадку якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
Судом враховано, що особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання Енергоринок, здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов'язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
Отже, до 01.07.2019 Енергоринок у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок Підприємства відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
Проте, з 01.07.2019 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», яким запроваджено нову модель функціонування ринку електричної енергії, тобто балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок «на добу наперед», внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.
У свою чергу, пунктом 23 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про електроенергетику», відповідно до якого НКРЕКП встановлювала алгоритми Оптового ринку електричної енергії.
Згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії» алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону.
У той же час, статтею 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено принципи встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників.
Таким чином, пунктом 5 даної статті Закону встановлено єдиний випадок застосування відмінного від грошового розрахунку порядок перерозподілу коштів із застосування відповідного алгоритму, затвердженого державним регулятором, мова іде про рахунки із спеціальним режимом використання лише електропостачальника (за наявною ліцензією на такий вид діяльності).
З огляду на викладене вище, Законом України «Про ринок електричної енергії» не передбачено відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання Енергоринок та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків Енергоринок з виробниками електричної енергії.
При цьому, колегія суддів враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, де зазначено наступне: «Оскільки судами обох інстанцій у справі № 910/4216/20 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, Законом України «Про ринок електричної енергії» не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру заборгованості, та як результат, - нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України сум 3% річних та інфляційних втрат. При цьому колегія суддів враховує, що відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує правильність розрахунку стягнутих судами з нього сум заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.»
Пунктом 15 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що оптовий постачальник електричної енергії провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що починаючи з 01.07.2019 ДП «Енергоринок» провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.
Приписи Закону України «Про ринок електричної енергії» не містять заборони проводити розрахунки Енергоринок із виробниками електричної енергії.
Статтею 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Отже, посилання відповідача у відзиві на механізм здійснення розрахунків за спірними правовідносинами сторін на Оптовому ринку електричної енергії України, які були врегульовані Законом України «Про електроенергетику» є безпідставним, оскільки Закону України «Про електроенергетику» втратив чинність, а Законом України «Про ринок електричної енергії» не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків відповідача з виробниками електричної енергії.
Крім того, 16.07.2020 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021.
У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.
Також, в статті 1 Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» містяться наступні визначення термінів:
процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;
оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство «Енергоринок», утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;
заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
Однак матеріали справи не містять відомостей, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку передбаченому Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку передбаченому нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказані приписи кореспондуються із нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що він позбавлений можливості виконати зобов'язання іншим чином ніж з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 відповідача перед позивачем в сумі 9 783 914 981,85 грн належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем, суду не надано, доказів існування обставин які б звільняли відповідача від обов'язку виконати наявне грошове зобов'язання відповідачем не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, відповідно до наявного у матеріалах справи акту звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн.
Однак як підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404 предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238 263 297,36 грн (725 162 565,46 грн - 486 899 268,10 грн) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв'язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовів у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13 суди застосовували Закон України «Про електроенергетику» як підставу для відмови в позові.
Як вказано судом вище, з 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього закону з 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, що й стало однією з підстав подання позову у даній справі. Станом на день вирішення спору відсутні судові рішення щодо спірної заборгованості, прийняті на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», що вказує на відсутність судових рішень з тих самих підстав. Враховуючи викладене, підстави для закриття провадження у справі відсутні.
При цьому, вказана обставина є новою, а не нововиявленою, а тому посилання відповідача на відсутність заяви позивача про перегляд рішень у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13 за нововиявленими обставинами колегією суддів відхиляється.
Колегія суддів також враховує, що позов у даній справі не просто «ґрунтується на інших нормах права», як зазначає відповідач, а є позовом поданих з нових підстав, оскільки правовідносини між сторонами змінились і позивач фактично набув права на захист свого права тільки з моменту прийняття наведеного вище закону.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як позивач неодноразово наголошував у своїх процесуальних документах, підставою позову у даній справі стало те, що 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього закону, з 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність. У зв'язку з цим з 01.07.2019 відносини сторін не регулюються Законом України «Про електроенергетику» чи ДЧОРЕ.
Також, відповідно до листа відповідача від 05.07.2019 № 01/26-13761 його рахунок втратив статус поточного рахунка зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок, а встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів не поширюється на цей рахунок.
Крім того, відповідач визнав, що його статус як оптового постачальника втрачено 01.07.2019, що призводить до неможливості повного виконання відповідачем своїх фінансових зобов'язань перед виробниками електричної енергії.
До цієї дати правовідносини сторін були врегульовані спеціальним Законом України «Про електроенергетику», який передбачав, що розрахунки за куповану відповідачем електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії України були можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.
Таким чином, саме з 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв'язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк позовної давності позивачем не пропущений.
До того ж, відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Між сторонами укладено договори про збільшення позовної давності від 23.02.2017 № 133/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткових угод від 01.02.2018 № 214/01-51-4.ПД, від 28.12.2018 № 290/01-51-4.ПД), від 01.02.2018 № 215/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 291/01-51-4.ПД), від 01.03.2018 № 244/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 292/01-51- 4.ПД), від 28.12.2018 № 293/01-51-4.ПД.
Відповідно до цих договорів збільшено до 31.12.2019 позовну давність щодо зобов'язань відповідача по оплаті за куповану електроенергію у грудні 2014 року, січні, березні, квітні, серпні, грудні 2015 року, січні, квітні, травні 2016 року.
Враховуючи, що позовна заява подана до суду 23.07.2019, строк позовної давності за вказаними вимогами не пропущений.
Також, позивач надав копії актів звірки розрахунків за період з квітня 2003 року по серпень 2016 року, які підписані повноважними представниками сторін. При цьому первинні документи, які підтверджують факт продажу електричної енергії відповідачу (акти купівлі-продажу), наявні у матеріалах справи. Також факт наявності заборгованості не оспорюється відповідачем.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Таким чином, відповідачем визнано наявність боргу, що свідчить про переривання позовної давності.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів враховує, що сума заборгованості та розрахунок інфляційних втрат відповідачем не оспорюється, а зазначається лише про пропуск позовної давності за такими вимогами.
При цьому, положення Закону № 719-IX допускає можливість звернення з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості, оскільки, як вже зазначалося, в пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону зазначено, що заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.
Отже позивач звернувся до суду, використовуючи своє гарантоване державою право, та правильно розрахувало суму заборгованості до стягнення, а суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про стягнення заборгованості ДП «Енергоринок» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за договором.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).
Закон № 719-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов'язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла у ДП «Енергоринок» до 01.07.2019.
З огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості, підстави для застосування позовної давності до інфляційних втрат також відсутні.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу, суд колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати в розмірі 9 189 508 449,62 грн за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.
З огляду на викладене, встановивши наявність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання, та відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/9796/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Антимонопольний комітет України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/9796/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/9796/19 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Енергоринок».
4. Матеріали справи №910/9796/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 27.09.2022.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала