вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" вересня 2022 р. Справа№ 911/37/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Заборовська А.О.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз»
на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2022, повний текст складено 10.06.2022
у справі №911/37/22 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз»
про стягнення 101540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
Короткий зміст позовних вимог.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» (далі - відповідач) про стягнення 101540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні посадовими особами Управління Укртансбезпеки у Житомирській області габарітно-вагового контролю транспортного засобу, який належить відповідачу, було виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів зазначеного транспортного засобу, на підставі чого було здійснено розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами України у загальному розмірі 3 733,25 євро (101 540,29 грн за офіційним курсом НБУ на 24.01.2020).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2022 у справі №911/37/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 101 540 грн 29 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп.
Рішення обґрунтовано тим, що транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення вантажу, належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз». Суду було надано усі, передбачені Порядком №879, документи, зокрема акти №203196 та №033206 від 24.01.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку № 048592 від 24.01.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чек про зважування від 24.01.2021. Указані документи були складені працівниками Укртрансбезпеки у Житомирській області 24.01.2021, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Так, суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач не вніс плату у строк, визначений пункті 31-1 Порядку № 879, і вона набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 101 540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
З огляду на встановлений судом факт, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про стягнення 101540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, який належить відповідачу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2022 у справі №911/37/22 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушення вимог матеріального та процесуального права, а саме:
- суд не врахував, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом була розрахована позивачем безпідставно;
- суд не дослідив документи, які підтверджують належність автомобіля відповідачу, а також те, чи був водій найманим працівником відповідача;
- суд належним чином не дослідив правосуб'єктність осіб, які проводили перевірку зважування транспортних засобів;
- судом не враховано значні відхилення приладу для зважування, та не досліджено проходження вагами періодичної повірки, оскільки, загальна вага автомобіля, напівпричіпа та вантажу-трактора колісного, який перевозився, становила 44,639 тони, що спростовує висновок про загальну вагу в 54,62 тони.
- позивачем не доведено розмір плати за проїзд щодо пройденого маршруту відповідачем;
- рішення у даній справі було винесено за відсутності відзиву на позовну заяву, чим на думку скаржника, порушено його право на надання та підтвердження обставин у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/37/22 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/37/22. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.
21.07.2022 матеріали справи №911/37/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/37/22.
Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2022 у справі №911/37/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.09.2022. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 31.08.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 31.08.2022.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
31.08.2022 (26.08.2022 здано до поштового відділення) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом та з доказами надсилання іншим учасниками, а тому прийнятий до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 14.09.2022 з'явились представник позивача та відповідача.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (місце проведення перевірки: 86 км а/д «Київ - Чоп») було проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN TGX модель 26.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки FAYMONVILLE модель F-S42-1ACA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вказані транспортні засоби належать на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз».
Під час перевірки був присутній водій ОСОБА_1 .
У ході проведеної перевірки було виявлено: 1) факт порушення перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових норм без відповідного дозволу (ТТН № Р196 від 23.01.2020 (трактор)), а саме - з перевищенням встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, вагових норм на 54,13%: загальна маса 51,62 т, при дозволених 40 т, навантаження на здвоєну вісь 24,60 т, при дозволених 16 т, а також 2) рух транспортного засобу з перевищенням вагових норм понад 20% автомобільними дорогами без відповідного дозволу, виданого уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001.
24.01.2020 рпосадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області було складено акт № 203196 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033206 та довідку № 048592 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яких зафіксовано наступні вагові параметри зазначеного вище автомобіля: нормативно допустима повна маса становить 40 т; фактична повна маса 51,615 т; осьові навантаження, тонн: нормативно допустиме 11т/20т/20т, фактичне 6,475т/24,66т/20,48 т.
З встановленням факту порушення перевізником законодавства про автомобільний транспорт та складанням відповідних актів посадовими особами було ознайомлено водія ОСОБА_1 , яким було підписано акти, копію одного з яких останній отримав.
На підставі зазначених документів, з урахуванням свідоцтв про реєстрацію, відповідно до яких власником є відповідач, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 24.01.2020 та нараховано плату за проїзд на загальну суму 3733,25 Євро.
Cтаном на 24.01.2020 офіційний курс гривні відносно Євро складав 27,1989 грн за 100 Євро (згідно з інформації з офіційного веб-сайту Національного банку України).
Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої відповідачеві, становить 101540,29 грн.
У подальшому, Управлінням Укртрансбезпеки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз», було направлено копію рахунку №203196 від 02.11.2021 для сплати нарахованої суми листом № 92301/3.1/24-21 від 03.11.2021 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 3733,25 євро, яка підлягає сплаті товариством.
Зазначений акт разом із розрахунком 24.01.2020, в якому зазначено необхідні реквізити для оплати за проїзд, отримано нарочно водієм відповідача, що підтверджується записом на акті та розрахунку, а також не заперечується відповідачем.
Визначена сума скаржником сплачена не була.
Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України 101540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що такі є доведеними та обґрунтованими.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи із наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм -розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В -відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Щодо належності автомобільних засобів відповідачу.
Колегією встановлено, що станом на день проведення перевірки, а саме 24.01.2020, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGX модель 26.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки FAYMONVILLE модель F-S42-1ACA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення вантажу, належали відповідачу (а. с. 16, т. 1).
Обставини на які посилається позивач, зокрема Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.02.2020 №ОС-6689/1541 про відчуження ним транспортного засобу, колегією не враховуються, оскільки такі дії вчинені після допущеного порушення відповідачем, а тому не впливають на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, нарахованої раніше.
Також колегія відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем та судом першої інстанції не перевірено чи був водій працівником відповідача. Відповідно до п. 28 Порядку №879 плата за проїзд, що є предметом судового розгляду, вноситься саме перевізником, яким у даному випадку є відповідач, незалежно від того чи є водій працівником відповідача.
Щодо визначеної ваги транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведеної перевірки було виявлено: 1) факт порушення перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових норм без відповідного дозволу (ТТН № Р196 від 23.01.2020 р. (трактор)), а саме - з перевищенням встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., вагових норм на 54,13%: загальна маса 51,62 т, при дозволених 40 т, навантаження на здвоєну вісь 24,60 т, при дозволених 16 т, а також 2) рух транспортного засобу з перевищенням вагових норм понад 20% автомобільними дорогами без відповідного дозволу, виданого уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 р.
Окрім того, матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідку № 048592 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №203196 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033206 та розрахунок плати за проїзд до цього акта від 24.01.2020, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Заперечення до вищевказаних актів зі сторони водія надано не було, і матеріали справи таких заперечень не містять.
Дані обставини вірно встановлені судом першої інстанції.
Апелянт посилається на те, що загальна маса автомобіля, напівпричіпа та вантажу-трактора колісного, який перевозився, становила 44,639 тони, що значно легше ніж 54,62 тони, які визначені після зважування.
Колегія відхиляє наведені твердження відповідача, оскільки застосований відповідачем спосіб розрахунку ваги транспортних засобів із застосуванням даних вказаних у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не визначає фактичну вагу цих транспортних засобів, та не відповідає передбаченому чинним законодавством порядку визначення ваги транспортного засобу під час здійснення контролю.
Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5326 від 08.02.2019, яким встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає всім вимогам.
Зазначене свідоцтво є належним та допустимим доказом належного стану засобів вимірювальної техніки, який використано під час перевірки.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем, а тому наведені посилання відповідача відхиляються судом апеляційної інстанції.
Окрім того, відповідно до п. 37, 41 Порядку № 879, учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством; дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржник мав право звернутися з заявою про повірку приладів вимірювання габаритно-вагового контролю або оскаржити акт № 033206 від 24.01.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, проте зазначені дії з боку відповідача вчинені не були.
Щодо визначення маршруту руху, за яким нараховано плату за проїзд.
Апелянт посилається на те, що маршрут руху автомобільного транспорту не підтверджений належними та допустимими доказами, тому, на думку апелянта, позивачем з порушенням нараховано плату за встановленим маршрутом.
Згідно матеріалів справи, маршрут руху визначено на підставі наданих до матеріалів справи належних та допустимих доказів, а саме Дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові бо габаритні параметри яких перевищують нормативні, який було надано відповідачу (а.с. 49 т. 1). Цей дозвіл містить повну інформацію щодо маршруту руху. Також маршрут визначений в товарно-транспортній накладній від 23.01.2020 №Р196, де пунктом навантаження вказано - с. Звенигород, Бучацький р-н, Тернопільська обл. та пунктом розвантаження - смт. Калинівка, Білоцерківський р-н, Київська обл. (а.с. 17, т. 1)
Відтак зазначені доводи спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом апеляційної інстанції. Розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Щодо правосуб'єктності осіб, які проводили перевірку зважування транспортних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, зокрема передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із перевезенням вантажів автомобільною дорогою загального користування з перевищенням вагових обмежень за відсутності документів, обов'язковість наявності та перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" утворено Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, шляхом реорганізації Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області у спосіб злиття.
В подальшому, Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 №340 реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області в Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Житомирської області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства з огляду на таке.
Предметом оскарження в цій справі є стягнення 101 540,29 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом згідно розрахунку Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №203196 від 02.11.2021.
Колегія зазначає, що Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яке є територіальним органом Укртрансбезпеки, хоча і не є окремою юридичною особою, однак під час здійснення наданих повноважень є суб'єктом владних повноважень, а тому наділене повноваженнями відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Розрахунок плати за проїзд №203196 від 02.11.2019 до акту №203196 від 24.01.2020 та повідомлення про заборгованість від 03.11.2021 №922301/3.1/24-21 видане Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки правомірно враховано судом першої інстанції.
Доводи відповідача про те, що Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не має право складати розрахунок плати за проїзд та надсилати відповідачу повідомлення про заборгованість колегія відхиляє, оскільки згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті порушень в діях Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо аргументів відповідача про порушення судом норм процесуального права судом першої інстанції, які на його думку позбавили його права на подачу відзиву у справі.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
При цьому, приписами статей 55, 129 Конституції України встановлено, що застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України. А тому право на подання відзиву на позовну заяву не є абсолютним, подаючи відзив на позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо його подання.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.02.2022 про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов протягом 16 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала суду від 03.02.2022 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 08.02.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 14.02.2022 №0103281061872, відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 24.02.2022.
Відповідач, у відповідності до ст. 165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу за наявними матеріалами. Водночас, колегія враховує, що ухвалення рішення у справі здійснено зі спливом навіть більшого строку для подання відзиву на позовну заяву, ніж був встановлений судом - 10.06.2022.
При цьому, колегія суддів зазначає, що питання щодо неможливості подання відзиву на позовну заяву було порушено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги.
За таких обставин, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі судова колегія вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Окрім того, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, які складають приблизно 15 000,00 грн та повідомлено, що докази здійснених відповідачем таких витрат будуть надані додатково, після ухвалення рішення, у встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки.
Поряд з цим згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що судове рішення у даній справі було прийнято 14.09.2022, а станом на день підписання його повного тексту - 27.09.2022, докази понесених відповідачем витрат у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, не надійшли, заява відповідача щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку наразі не розглядається.
З огляду на викладене, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу також наразі не розглядається.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №911/37/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано 27.09.2022.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко