вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" вересня 2022 р. Справа№ 910/15867/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.09.2022
від позивача: Грачов О.А.
від відповідача: Прокопів Н.М;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 (повний текст рішення складено 04.07.2022)
у справі № 910/15867/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Кабінет Міністрів України,
2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг,
3) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 75 953 516,72 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець», в якому просив суд стягнути з відповідача (з урахуванням уточнень позовних вимог) 56653584,12 грн основного боргу за договором №1340/01/20 від 05.05.2020; 7836345,14 грн пені; 1458421,06 грн 3% річних; 3965750,89 грн штрафу; 6039653584,12 грн збитків, а всього - 75953516,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав що відповідачем порушено умови договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в частині здійснення своєчасної оплати послуг наданих за договором, що є підставою для стягнення суми боргу та нарахованих штрафних санкцій, а також застосування обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Крім того як зазначає позивач, наслідком несплати відповідачем повної вартості отриманої електричної енергії стало збільшення суми відсотків, що нараховуються до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» як позичальнику за договором позики №8ТЕ від 22.02.2018, у зв'язку з чим, на думку останнього, відшкодуванню підлягають завдані цим збитки у вигляді різниці між незбільшеним та збільшеним розміром відсотків за позикою, що складають за розрахунком позивача 6 039 653 584,12 грн.
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що термін оплати за електричну енергію за січень-серпень 2021 року не міг виникнути раніше трьох днів з дати оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Оскільки рішення регулятора щодо затвердження розміру такої послуги за січень-травень та липень 2021 року НКРЕКП не затверджено та не оприлюднено, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за вказаний період не настав, а розрахунки за червень та серпень 2021 року здійснено відповідачем після затвердження розміру вартості послуги в повному обсязі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 позов задоволено частково:
- стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро»: заборгованість у розмірі 37 469 734,86 грн; пеню у розмірі 6 679 852,02 грн; 3% річних у розмірі 1 423 858,85 грн; штраф у розмірі 3 965 750,89 грн.;
- провадження у справі в частині вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» заборгованості у розмірі 19183849,26 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору;
- в іншій частині позову відмовлено;
- стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» судовий збір у розмірі 693 308,48 грн.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим що:
- станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлену у період з січня по серпень 2021 року електричну енергію становить 37469734,86 грн.;
- доказів оплати решти поставленої у спірний період електроенергії матеріали справи не містять;
- відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості за спірний період у розмірі 37469734,86 грн - не спростовано;
- оскільки відповідачем порушено умови договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в частині здійснення своєчасної оплати послуг наданих за договором, що є підставою для стягнення суми боргу та нарахованих штрафних санкцій, а також застосування обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які присуджені до стягнення за перерахунком суду у наступних розмірах: пеня у розмірі 6 679 852,02 грн; 3% річних у розмірі 1 423 858,85 грн; штраф у розмірі 3 965 750,89 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/15867/21 в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 37 469 734,86 грн, пені у розмірі 6 679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1 423858,85 грн, штрафу у розмірі 3 965 750,89 грн та судового збору у розмірі 693 308,48 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у цій частині. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині задоволених позовних вимог не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 11, 509, 530, 531 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6, Глави 9 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник наголошував, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений вказаною постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46) далі - Порядок, згідно якого визначено порядок остаточної оплати згідно з п.10.4 Порядку (протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок із продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду місяця( з урахуванням авансових платежів)). При цьому, скаржник наголошував, що позовні вимоги позивача стосуються оплати заборгованості за розрахункові періоди січня -серпня 2021 року, при цьому, розмір вартості послуги за вказаний період затверджений НКРЕКП лише за розрахункові періоди червня та серпня 2021 року, і за вказані періоди вартість електричної енергії сплачена на 100% в строки, визначено п. 10. 4 Порядку, а за інші розрахункові періоди (січень - травень 2021 року та липень 2021) строк оплати не настав, зобов'язання з проведення розрахунків за згадані періоди виникнути не могло.
Також, скаржник посилався на те, що:
- відповідно до умов п.3.3 Договору та п.10.4 Порядку строк оплати Гарантованим покупцем електричної енергії визначений вказівкою на подію, а саме протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Отже, оскільки Регулятор не оприлюднив своє рішення щодо затвердження вартості послуги за періоди січень-серпень 2021 року, то відповідно і зобов'язань з оплати електричної енергії за відповідні розрахункові періоди у Гарантованого покупця не виникло;
- в силу приписів ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», розмір вартості послуги визначається саме на підставі даних комерційного обліку, що надаються адміністратором комерційного обліку, а не на підставі актів купівлі-продажу;
- суд першої інстанції не встановив, а позивач не довів наявність прострочення оплати спірного періоду відповідно до п. 10.4 Порядку.
Також, скаржник скаржник заперечує проти нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки при їх розрахунку судом першої інстанції не наведено жодного обгрунтування відносно моменту виникнення прострочення зобов'язання.
Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції:
- не було застосовано положень ст. 551 ЦК України та ст.. 233 ГК України в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій до 1 грн. за клопотанням відповідача, яке безпідставно було відхилено;
- судом першої інстанції в порушення ст. ст. 14, 74 Господарського процесуального кодексу України безпідставно здійснено збирання доказів, оскільки в ухвалі від 04.10.20221 про залишення позовної заяви без руху повідомлено позивача про необхідність подання належним чином засвідченої копії договору № 1340/01/20 від 05.05.2020, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим вказана ухвала постановлена з порушенням процесуального права, а судом першої інстанції проігноровано принципи диспозитивності та змагальності.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем наголошувалось, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в частині здійснення своєчасної оплати послуг наданих за договором, що є підставою для стягнення суми боргу та нарахованих штрафних санкцій, а також застосування обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошових зобов'язань, розрахунок яких вірно проведено судом першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15867/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15867/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі № 910/15867/21.
17.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15867/21.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.08.2022 у справі №910/15867/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/15867/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
02.08.2022 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/15867/21, розгляд справи призначено на 27.09.2022.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 27.09.2022 з'явились представники позивача та відповідача (скаржника).
У судовому засіданні 27.09.2022 представник відповідача надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 37 469 734,86 грн, пені у розмірі 6 679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1 423858,85 грн, штрафу у розмірі 3 965 750,89 грн та судового збору у розмірі 693 308,48 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у цій частині. Вирішити питання щодо розподілу судового збору та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 27.09.2022 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Треті особи Кабінет Міністрів України, 2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, 3) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», у судове засідання 27.09.2022 не з'явились про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв'язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (мод
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників третіх осіб, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції., 05.05.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» (продавець за «зеленим» тарифом) було укладено договір №1340/01/20 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Оскільки Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затверджений постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 поширюється на гарантованого покупця та споживачів, у тому числі енергетичні кооперативи, генеруючі установки яких мають встановлену потужність, що не перевищує 150 кВт, що призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, з біомаси, біогазу, з гідроенергії, геотермальної енергії» (п.1.2. Порядку), а позивачеві, відповідно до постанови НКРЕКП від 05.04.2019 № 511 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «Аякс Дніпро», встановлено потужність 16 000 кВт, до правовідносин між позивачем і відповідачем Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 застосуванню не підлягає.
09.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №315/01/21, якою до Договору вносилися зміни. Відповідно до п. 21 даної додаткової угоди згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 16.01.2021.
Відповідно до п. 2.3 Договору, продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 Договору, продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 Договору, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з п. 3.2 Договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди №315/01/21 від 09.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
За змістом п. 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди №315/01/21 від 09.02.2021), у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
Підпунктом 2 п. 4.5 Договору визначено, що гарантований покупець зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Відповідно до п. 7.4 Договору, якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в порушення умов Договору відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату за поставлену у січні-серпні 2021 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача разом з нарахованими штрафними санкціями (пенею і штрафом) та 3% річних. Крім того, позивач вказував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо здійснення оплати за відпущену Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» в червні 2020 року та в січні-серпні 2021 року електричну енергію, позивач зазнав збитків у розмірі 6039415,51 грн, які виникли внаслідок неможливості виконання позивачем, як позичальником, умов договору позики від 22.02.2018 №8-ТЕ, що призвело до нарахування позивачеві відсотків річних у більшому розмірі.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що обов'язок Державного підприємства «Гарантований покупець» з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду виникає лише після отримання Державним підприємством «Гарантований покупець» підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії та оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у розрахунковому місяці, а відтак, за твердженням відповідача, термін оплати за електричну енергію за січень-серпень 2021 року не міг виникнути раніше трьох днів з дати оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги.
Як зазначав відповідач, наразі рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за січень-травень та липень 2021 року Регулятором (НКРЕКП) не затверджено та не оприлюднено, тому строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за вказаний період не настав, а розрахунки за червень та серпень 2021 року здійснено відповідачем після затвердження розміру вартості послуги в повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро»: заборгованість у розмірі 37 469 734,86 грн; пеню у розмірі 6 679 852,02 грн; 3% річних у розмірі 1 423 858,85 грн; штраф у розмірі 3 965 750,89 грн.; провадження у справі в частині вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» заборгованості у розмірі 19183849,26 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Дніпро» судовий збір у розмірі 693 308,48 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/15867/21 в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 37 469 734,86 грн, пені у розмірі 6 679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1 423858,85 грн, штрафу у розмірі 3 965 750,89 грн та судового збору у розмірі 693 308,48 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у цій частині. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи за апеляційною скаргою в межах вимог за апеляційною скаргою, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за правовою природою укладений між сторонами Договір №1340/01/20 від 05.05.2020 є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №46 від 15.01.2021 в Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 внесені зміни, які набрали чинності з 16.01.2021.
Відповідно до п.10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на виконання умов Договору у період з січня по серпень 2021 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію на загальну суму 431487225,54 грн з ПДВ.
Факт поставки електричної енергії, її обсяг та вартість підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень-липень 2021 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств, а саме:
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2021 за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 на суму 44768714,26 грн (в тому числі 7461452,38 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021 за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 на суму 49065243,36 грн (в тому числі 8177540,56 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2021 за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 на суму 57739345,57 грн (в тому числі 9623224,26 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2021 за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 на суму 48874837,38 грн (в тому числі 8145806,23 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2021 за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 на суму 61430749,51 грн (в тому числі 10238458,25 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2021 за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 на суму 57479970,26 грн (в тому числі 9579995,04 грн ПДВ);
- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2021 за період з 01.07.2021 по 30.07.2021 на суму 55761087,11 грн (в тому числі 9293514,52 грн ПДВ).
Належним чином засвідчені копії вказаних актів додані позивачем до позовної заяви, наявні в матеріалах справи і визнаються судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процессуального кодексу України факту поставки та прийняття визначеного актами обсягу електроенергії, на узгоджену у кожному акті суму.
Жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії, наведених у актах купівлі-продажу електроенергії за період з січня по липень 2021 року - відповідач не надав та у встановленому законом порядку не висловлював.
Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, до позовної заяви позивачем додано копію Акту купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2021 за період з 01.08.2021 по 31.08.2021 на суму 56367278,09 грн (в тому числі 9394546,35 грн ПДВ), скріплений підписом та печаткою позивача, проте підпис уповноваженої посадової особи ДП «Гарантований покупець» та печатка відповідача на зазначеному акті - відсутні.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки розрахунків ДП «Гарантований покупець» з ТОВ «Аякс Дніпро» станом на кінець дня 30.09.2021, за змістом якого сторонами проведено звірку розрахунків ДП «Гарантований покупець» з оплат за поставлену в травні-червні 2020 року та січні-вересні 2021 року електроенергію., а також до даного Акту звірки розрахунків включено також заборгованість ДП «Гарантований покупець» за поставлену в серпні 2021 року електричну енергію.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання відповідачем Акту звірки розрахунків, а також здійснення в подальшому повної сплати наведеної у Акті купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2021 вартості електричної енергії, відповідачем вчинені дії, які свідчать про визнання обсягу та вартості поставленої у серпні 2021 року електричної енергії. Також підписанням вказаного акту відповідачем фактично визнано обсяги, вартість поставленої у спірний період електроенергії та стан розрахунків між сторонами станом на дату підписання акту. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Як вірно зазначено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії врегульовано главою 12 Порядку. За її приписами гарантованому покупцю здійснюється оплата його послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за розрахунковий місяць, що визначається як сума платежу, що становить різницю між вартістю електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом, та її вартістю під час продажу на РДН (ринку добу на перед) та ВДР (внутрішньодобовому ринку), витрат гарантованого покупця, пов'язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії балансуючої групи виробників за «зеленим» тарифом, та витрат, передбачених кошторисом гарантованого покупця на його діяльність. До 14 числа (включно) розрахункового місяця ОСП (оператор системи передачі) здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 10 днів розрахункового місяця. До 24 числа (включно) розрахункового місяця ОСП здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 20 днів розрахункового місяця. Протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Отже, наведене свідчить про те, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами. Ні Договір, ні Порядок не містять умов та правил, які би визначали стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за Договором в залежності від виконання приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Правовідносини за Договором за своєю правовою природою є правовідносинами купівлі-продажу. Вартість поставленої електричної енергії визначається сторонами у відповідних актах купівлі-продажу. Саме на підставі цих актів Регулятор приймає рішення щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а не навпаки. А тому, таке рішення Регулятора не можна розглядати як відкладальну обставину в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, з настанням якої виникає обов'язок з оплати.
З огляду на викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що оскільки Регулятор не оприлюднив своє рішення щодо затвердження вартості послуги за періоди січень-серпень 2021, відповідно і зобов'язань з оплати електричної енергії за відповідні розрахункові періоди у гарантованого покупця - не виникло - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що строк виконання зобов'язань за Договором з боку ДП «Гарантований покупець» - не настав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в порушення умов Договору відповідачем було здійснено лише часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період, а саме:
- за січень 2021 року (згідно платіжних доручень №90 121_1F01B/543 від 15.01.2021 на суму 1177435,97 грн, №97 496_1P06V/392 від 25.01.2021 на суму 1751937,63 грн, №100 832_1T01Y/99 від 29.01.2021 на суму 5712432,57 грн, №107 010_2G01O/756 від 16.02.2021 на суму 21595810,60 грн, №107 866_2J01J/524 від 19.02.2021 на суму 5577355,70 грн, №110 383_2Q01Y/259 від 26.02.2021 на суму 5819932,55 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 41634905,02 грн;
- за лютий 2021 року (згідно платіжних доручень №106 174_2F06U/508 від 15.02.2021 на суму 2073550,35 грн, №108 707_2P01H/499 від 25.02.2021 на суму 17733036,46 грн, №109 559_2Q01N/1123 від 26.02.2021 на суму 16718526,27 грн, №113 920 від 31.03.2021 на суму 7633609,77 грн, №122 358 від 30.04.2021 на суму 1471953,96 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 45630676,81 грн;
- за березень 2021 року (згідно платіжних доручень №112 091 від 15.03.2021 на суму 17179868,94 грн, №113 045 від 25.03.2021 на суму 19692853,80 грн, №114 746 від 31.03.2021 на суму 9936534,67 грн, №121 519 від 29.04.2021 на суму 6888334,26 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 53697591,67 грн;
- за квітень 2021 року (згідно платіжних доручень №116 252 від 15.04.2021 на суму 18183368,84 грн, №117 992 від 23.04.2021 на суму 11698386,17 грн, №125 067_5V070/657 від 31.05.2021 на суму 5173320,71 грн, №128 382_6U01D/572 від 30.06.2021 на суму 10398523,04 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 45453598,76 грн;
- за травень 2021 року (згідно платіжних доручень №123 241_5E01O/2605 від 14.05.2021 на суму 19090290,70 грн, №124 124_5P01O/747 від 25.05.2021 на суму 19758265,38 грн, №129 757_6U022/234 від 30.06.2021 на суму 4199135,96 грн, №138 157_7U024/216 від 30.07.2021 на суму 1785326,78 грн, №179 181 від 12.11.2021 (проведено банком 15.11.2021) на суму 4311581,05 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 49144599,87 грн;
- за червень 2021 року (згідно платіжних доручень №125 954 _6F01S/858 від 15.06.2021 на суму 18803526,84 грн, №127 471_6P011/535 від 25.06.2021 на суму 19724449,86 грн, №136 539_7U018/515 від 30.07.2021 на суму 968713,03 грн, №181 838 від 12.11.2021 (проведено банком 15.11.2021) на суму 6487288,28 грн, №207 857 від 17.02.2022 на суму 11495992,25 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 57479970,26 грн;
- за липень 2021 року (згідно платіжних доручень №130 717_7F01Z/391 від 15.07.2021 на суму 13797242,11 грн, №133 138_7M019/459 від 22.07.2021 на суму 975001,20 грн, №134 031_7Q072/426 від 26.07.2021 на суму 6076322,97 грн, №134 910_7Q078/470 від 26.07.2021 на суму 1144481,23 грн, №139 016_7U024/346 від 30.07.2021 на суму 1973768,31 грн, №139 903_7U025/84 від 30.07.2021 на суму 1134658,98 грн, №142 554_8D01Q/849 від 13.08.2021 на суму 1983732,39 грн, №144 315_8G077/648 від 16.08.2021 на суму 1824435,27 грн, №145 204_8I01A/461 від 18.08.2021 на суму 1837756,41 грн, №146 113_8K01L/658 від 20.08.2021 на суму 1041539,60 грн, №147 005_8P0CL/417 від 25.08.2021 на суму 1041539,61 грн, №150 370_8V01Y/355 від 31.08.2021 на суму 1649101,04 грн, №151 263_8V020/270 від 31.08.2021 на суму 1041463,70 грн, №152 157_8V025/223 від 31.08.2021 на суму 1041260,16 грн, №154 857_92016/412 від 02.09.2021 на суму 1041146,40 грн, №180 948 від 12.11.2021 (проведено банком 15.11.2021) на суму 7005420,82 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 44608870,20 грн;
- за серпень 2021 року (згідно платіжних доручень №143 414_8D01P/587 від 13.08.2021 на суму 7023577,40 грн, №147 899_8Q01I/368 від 26.08.2021 на суму 6180753,81 грн, №153 049_8V024/90 від 31.08.2021 на суму 1448521,74 грн, №149 468_8V01L/747 від 31.08.2021 на суму 5504384,24 грн, №155 898_D077/586 від 13.09.2021 на суму 1930313,31 грн, №157 667_9G01D/730 від 16.09.2021 на суму 2446991,33 грн, №158 560_9H01R/926 від 17.09.2021 на суму 1117731,88 грн, №159 497_9N01A/476 від 23.09.2021 на суму 2794117,13 грн, №161 323_9O018/726 від 24.09.2021 на суму 1046273,56 грн, №162 372_A101T/341 від 01.10.2021 на суму 2006417,44 грн, №163 309_A801Q/735 від 08.10.2021 на суму 3728187,05 грн, №165 272_AI0CD/891 від 18.10.2021 на суму 1391114,59 грн, №167 155_AP03V/489 від 25.10.2021 на суму 3728187,04 грн, №168 226_AS01V/315 від 28.10.2021 на суму 3728187,05 грн, №172 851_AT01W/276 від 29.10.2021 на суму 1173247,57 грн, №194 681 від 30.11.2021 на суму 3431415,94 грн, №208 741 від 17.02.2022 на суму 7687857,01 грн) сплачено суму коштів у загальному розмірі 56367278,09 грн.
Таким чином, наявними у справі належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України підтверджується, що загалом в рахунок оплати поставленої у спірний період електричної енергії відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 394017490,68 грн.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлену у період з січня по серпень 2021 року електричну енергію становить 37469734,86 грн., а доказів оплати решти поставленої у спірний період електроенергії матеріали справи - не містять.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості за спірний період у розмірі 37469734,86 грн - не спростовано.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором у розмірі 37469734,86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 7836345,14 грн та 3% річних у розмірі 1458421,06 грн, нарахованих за загальний період прострочення з 05.02.2021 по 12.01.2022, а також штраф у розмірі 3965750,89 грн, що становить 7% від заявленої до стягнення суми заборгованості (у розмірі 56653584,12 грн).
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4.6 Договору (в редакції додаткової угоди №315/01/21 від 09.02.2021) встановлено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої суми згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії, вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та 3% річних - є обґрунтованими, проте, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
При здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних.
Також, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, при здійсненні розрахунку пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати електричної енергії, поставленої у січні, лютому, березні, квітні, травні та червні 2021 року, позивачем вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України проігноровані та безпідставно нараховано пеню, що перевищує шестимісячний строк від дня, коли відповідні зобов'язання мали бути виконані.
Здійснивши перерахунок пені та 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду нарахування, уд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6679852,02 грн та 3% річних у розмірі 1423858,85 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п. 4.6 Договору сторони погодили, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати електричної енергії та ненадходження грошових коштів у сумі 56653584,12 грн (визначених позивачем як базу для нарахування штрафу) понад 30 днів на рахунок позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3965750,89 грн - є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
При цьому, судом першої було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн, і скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції в цій частині неправильно застосовані приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника у цій частині з огляду на наступне.
Як на підставу для зменшення судом розміру штрафних санкцій відповідач посилався на такі обставини: відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання з оплати електричної енергії за «зеленим тарифом»; дотаційний розмір тарифу на придбання державою електроенергії за «зеленим тарифом», який є вищим, ніж продаж вказаної електроенергії кінцевим споживачам; фінансування діяльності відповідача з Державного бюджету України; часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань в межах коштів, що надходили відповідачеві; спеціальна роль відповідача щодо постачання електричної енергії, в тому числі населенню України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, а тому правові підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача - відсутні.
При цьому, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні нівелює сам інститут штрафних санкцій, як відповідальності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки сума заборгованості у розмірі 19183849,26 грн (платіжні доручення №207 857 та №208 741 від 17.02.2022) була сплачена відповідачем у лютому 2022 році, тобто після остаточного визначення позивачем розміру позовних вимог з урахування здійснених відповідачем після відкриття провадження у справі часткових оплат, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 19183849,26 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується і відповідно, не охоплюється межами апеляційного оскарження.
Також, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6039415,51 грн. У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується і відповідно, не охоплюється межами апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування зменшення розміру пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, а також відповідачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо існування причин (об'єктивних обставин), що унеможливили здійснення відповідачем вчасного розрахунку за договором, як і не надано доказів в підтвердження особливого правового статусу відповідача, у порівнянні з іншими учасниками ринку, які б надавали об'єктивно обґрунтовані підстави для відповідного зменшення пені та штрафу.
За вищенаведених обставин судом апеляційної інстанції також розглянуто в судовому засіданні 27.09.2022 та відхилено клопотання скаржника про зменшення неустойки та 3% річних до 1 гривні, з огляду на його безпідставність, необґрунтованість та відсутність обумовлених законом підстав для зменшення розміру як неустойки, так і 3% річних.
Також, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 27.09.2022 розглянуто клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження в частині стягнення 33 435 029,82 грн. суми основного боргу, з посиланням на те, що вказана сума основного боргу в розмірі 33 435 029,82 грн. була сплачена відповідачем на користь позивача вже після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, на підтвердження чого відповідачем були надані разом з клопотанням примірники платіжних доручень. Наведені обставини на думку відповідача, свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення 33 435 029,82 грн. суми основного боргу, що обумовлює закриття провадження у цій частині в справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши думки присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, а також матеріали поданого клопотання, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на те, що по-перше, представником відповідача подано разом з клопотанням примірники платіжних доручень, на які відповідач посилається як на підставу сплати суми основного боргу, які не містять будь-яких відміток банківської установи про їх проведення банком, і, відповідно, списання з рахунку платника. При цьому, засвідчення вказаних платіжних доручень виключно адвокатом , на переконання суду апеляційної інстанції, не є допустимими та належними доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України в підтвердження сплати визначеними ними сум, адже на вказаних платіжних документах відсутні відмітки банківської установи про прийняття їх до виконання та проведення визначених ними операцій.
По-друге, суд апеляційної інстанції враховує, що вказані кошти, за твердженням скаржника, були ним сплачені вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а отже, при умові підтвердження факту фактичної сплати таких коштів відповідачем на користь позивача, вони мають враховуватись при виконанні відповідного судового рішення, з урахуванням приписів Закону України «Про виконавче провадження», і відповідача жодним чином не обмежується у своєму праві подати належні докази такої сплати державному виконавцю, з метою врахування відповідних сум.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження в частині стягнення 33 435 029,82 грн. суми основного боргу, як необґрунтованого та безпідставного, за наведених скаржником доводів та поданих доказів.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 37469734,86 грн, пеня у розмірі 6679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1423858,85 грн, штраф у розмірі 3965750,89 грн.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції в порушення ст. ст. 14, 74 Господарського процесуального кодексу України безпідставно здійснено збирання доказів, оскільки в ухвалі від 04.10.20221 про залишення позовної заяви без руху повідомлено позивача про необхідність подання належним чином засвідченої копії договору № 1340/01/20 від 05.05.2020, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим вказана ухвала постановлена з порушенням процесуального права, а судом першої інстанції проігноровано принципи диспозитивності та змагальності - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на те, що вказаною ухвалою суд першої інстанції по-перше, запропонував надати позивачу саме належним чином засвідчену копію відповідного договору, а по-друге, відповідні дії суду першої інстанції узгоджуються з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України в призмі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 37469734,86 грн, пеня у розмірі 6679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1423858,85 грн, штраф у розмірі 3965750,89 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 37469734,86 грн, пеня у розмірі 6679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1423858,85 грн, штраф у розмірі 3965750,89 грн., з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/15867/21 в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 37 469 734,86 грн, пені у розмірі 6 679852,02 грн, 3% річних у розмірі 1 423858,85 грн, штрафу у розмірі 3 965 750,89 грн та судового збору у розмірі 693 308,48 грн, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 (повний текст рішення складено 04.07.2022) у справі № 910/15867/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 (повний текст рішення складено 04.07.2022) у справі № 910/15867/21- залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15867/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 27.09.2022.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала