вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" вересня 2022 р. Справа№ 910/15736/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021
у справі № 910/15736/21 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Омега-Інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком"
про стягнення 79 256, 32 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Омега-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" про стягнення 79 256,32 грн, з яких: основний борг у розмірі 70 834,70 грн, пеня у розмірі 5280,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 2054,71 грн, 3 % річних у розмірі 1086,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань за договором №020919/16-Л від 02.09.2019 в частині оплати послуг суборенди нежитлового приміщення та компенсації за комунально-експлуатаційні послуги за період з 11.03.2021 - по 29.03.2021.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Омега-Інвест" 70 834,70 грн заборгованості, 978,80 грн 3% річних, 2054,71 грн інфляційних втрат, 2415,55 грн пені та 2184,86 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пайлком" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 по справі № 910/15736/21 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено в повному обсязі матеріали справи, зроблено помилкові висновки, які суперечать вимогам чинного законодавства України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт користування приміщенням саме відповідачем у спірний період, а також доводи викладені у позовній заяві, на думку відповідача, є необґрунтованими.
Узагальнений виклад позицій позивача
Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/15736/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15736/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/15736/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено документи, що підтверджують надсилання апеляційної скарги учаснику по справі, а також квитанцію про сплату судового збору.
В подальшому, Північним апеляційним господарським судом на електронну адресу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" було направлено лист про надання інформації про зарахування судового збору у сумі 3405,00 грн, відповідно до квитанції № 9358-7495-5115-6501 від 14.02.2022.
Згідно отриманої відповіді, вказаний лист не був зареєстрований, у зв'язку із не відповідністю пунктів Типової Інструкції з діловодства, а тому відповіді стосовно зарахування судового збору Північним апеляційним господарським судом не було отримано.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкладено розгляд питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі № 910/15736/21 до надходження відповіді від Державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо зарахування сплати судового збору.
08.06.2022 Північним апеляційним господарським судом на електронну адресу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" було направлено ухвалу суду від 07.06.2022 для її виконання.
27.06.2022, 11.07.2022 Північним апеляційним господарським судом на електронну адресу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" було направлено повторно ухвалу суду від 07.06.2022 для її виконання.
13.07.2022 через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 по справі № 910/15736/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Омега-Інвест" (суборендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пайлком" (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди №020919/16-Л (надалі - договір), за умови п.п. 1.1, 1.4 якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, загальною площею 59,00 кв.м., цільове призначення приміщення: ведення господарської діяльності.
Факт передачі приміщення оформлюється двостороннім актом прийому-передачі приміщення в суборенду (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 4.2.3 договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення приміщення у разі порушення суборендарем пункту 4.4 цього договору.
В силу вимог п. 4.4 договору суборендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, підписати і повернути один екземпляр акту наданих послуг за попередній місяць.
Розмір щомісячної суборендної плати за цим договором складає 20 950,00 грн в тому числі ПДВ 3491,67 грн (п. 5.1 договору).
Згідно з п.5.2 договору суборендна плата сплачується відповідачем до дня фактичного повернення приміщень, включаючи день підписання акту прийому-передачі в суборенду.
За умовами п. 5.3 договору у випадку дострокового розірвання цього договору, суборендар сплачує суборендну плату до дня передачі приміщення суборендодавцю за актом прийому-передачі з суборенди включно.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що компенсація експлуатаційних послуг не входить до складу суборендної плати та сплачується суборендарем окремо за власний рахунок згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур.
01.04.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, умовами якої сторони внесли зміни в п.5.8 договору та викладено його в наступній редакції:
"5.8. Вартість експлуатаційних послуг, в тому числі обслуговування інженерних мереж, прибирання у приміщенні та на прилеглій території, охорона приміщення та інше не входить до складу суборендної плати та сплачується суборендарем окремо, за власний рахунок, згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур до 10 (десятого) числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Вартість експлуатаційних послуг відображається в Акті наданих послуг".
Суборендна плата вноситься на підставі виставленого рахунку суборендодавця до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на поточний рахунок суборендодавця шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (п. 5.10 договору).
Відповідно до п.5.16 договору акт наданих послуг вважається підписаний сторонами, якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання, сторона, яка його отримала у письмовій формі, не повідомила іншу сторону стосовно своїх зауважень та/або заперечень щодо його підписання.
Додатковою угодою №2 до договору сторонами було доповнено розділ 5 договору пунктом 5.17 щодо поряду формування, обміну та підписання електронних документів.
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 29 серпня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01 вересня 2019 року, на підставі ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Додатковою угодою № 3 від 28.08.2020 до договору сторони дійшли згоди:
1. змінити у розділі 5 договору пункт 5.1, виклавши його в наступній редакції:
"5.1. Розмір місячної суборендної плати за цим договором з 01 вересня 2020 року складає: 29 500,00 грн в тому числі ПДВ 4916,66 грн."
2. змінити у розділі 9 договору пункт 9.1, виклавши його в наступній редакції:
"9.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31 серпня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01 вересня 2019 року, на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України."
За актом здачі-приймання нежилого приміщення від 01.09.2019 до договору суборенди №020919/16-Л від 02.09.2019, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 59,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 (далі - приміщення).
Додатковою угодою № 4 від 13.11.2020 до договору, сторони узгодили встановлення з 13.11.2020 розмір щомісячної орендної плати 34 460,00 грн з ПДВ та узгоджено, що загальна площа нежитлових приміщень, як передана в суборенду відповідачу, була збільшена до 121 кв.м.
Так, за актом здачі-приймання нежилого приміщення від 13.11.2020 до договору суборенди №020919/16-Л від 02.09.2019, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 121,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 (далі - приміщення).
Таким чином, позивач виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі та передав відповідачу в суборенду об'єкт нерухомості, передбачений договором.
За твердженнями позивача, за період з 11.03.2021 - по 29.03.2021 ним було нараховано відповідачу за користування орендованим приміщенням 70 834,70 грн, з яких: 32 236,80 грн суборендна плата та 38 597,90 грн - комунально-експлуатаційних послуг.
20.07.2021 позивач звертався до відповідача з вимогами за № 200721/01 від 20.07.2021 про сплату боргу, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи, яка була отримана відповідачем 27.07.2021, а також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.
Також, позивач зазначив, що акти наданих послуг та рахунки на оплату були надіслані відповідачу відповідно до умов пункту 5.17 договору в формі електронного документу.
Втім, відповідач вищезазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, а також не повернув підписані зі своєї сторони акти наданих послуг за березень 2021 року, а також не надіслав зауважень щодо якості та вартості послуг.
Окрім того, позивачем вказано, що додатковою угодою №5 від 29.03.2021 до договору, останній було розірвано за згодою сторін, встановивши кінцевий термін та останній день дії договору суборенди 29.03.2021, та повернення відповідачем орендованого приміщення позивачу підтверджується актом прийому-передачі з суборенди нежитлового приміщення площею 121,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, від 29.03.2021.
Проте, відповідач також не повернув позивачу підписаний ним примірник додаткової угоди №5 від 29.03.2021 та акт прийому-передачі з суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2021, у зв'язку з чим позивачем вказані документи не додано до позовної заяви.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач в порушення обумовлених договірних зобов'язань не сплатив на користь позивача вартість суборенди та комунально-експлуатаційних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 70 834,70 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Також, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 5280,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 2054,71 грн та 3 % річних у розмірі 1086,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Омега-Інвест" 70 834,70 грн заборгованості, 978,80 грн 3% річних, 2054,71 грн інфляційних втрат, 2415,55 грн пені та 2184,86 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором суборенди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина третя ст. 774 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 5.8 договору сторони передбачили, що вартість експлуатаційних послуг, в тому числі обслуговування інженерних мереж, прибирання у приміщенні та на прилеглій території, охорона приміщення та інше не входить до складу суборендної плати та сплачується суборендарем окремо, за власний рахунок, згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур до 10 (десятого) числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Вартість експлуатаційних послуг відображається в Акті наданих послуг.
Суборендна плата вноситься на підставі виставленого рахунку суборендодавця до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на поточний рахунок суборендодавця шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (п.5.10 договору).
Як свідчить матеріали справи, докази повернення приміщення відповідачем позивачу з орендного користування відсутні.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано приміщення відповідачу в орендне користування у період з 11.03.2021 - по 29.03.2021.
Загальну сума суборенди за цей період склала 32 236,80 грн, а також вартість комунально-експлуатаційних послуг за період з 11.03.2021 - по 29.03.2021 склала 38 597,90 грн, загалом 70 834,70 грн, яка відповідачем не була сплачена.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що акти наданих послуг № 730, № 778 та № 753 від 29.03.2021 та рахунки на оплату були надіслані відповідачу відповідно до умов пункту 5.17 договору в формі електронного документу.
Також, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо якості та вартості наданих послуг у встановлені п.5.16 договору строки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 5.16 договору акт наданих послуг з суборенди №730 від 29.03.2021 на суму 32 236,80 грн та акти вартості комунально-експлуатаційних послуг №№ 778, 753 від 29.03.2021 на суму 38 597,90 грн вважаються підписаними сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо якості, вартості та об'єму наданих послуг.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач у порушення взятих на себе на умовах п. 5.8 та п. 5.10 договору зобов'язань, не виконав наявний обов'язок щодо оплати за суборенду нежитлового приміщення та компенсації комунально-експлуатаційних послуг в розмірі 70 834,74 грн.
Інших будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу виходив із того, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати настав, однак відповідач не виконує своїх обов'язків щодо їх сплати.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду першої інстанції про те, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем були порушені зобов'язання, обумовлені договором суборенди № 020919/16-Л від 02.09.2019, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 70 834,70 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є сума 978,80 грн.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку платежів за послуги суборенди в сумі 2415,55 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 2864,70 грн за прострочення платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг, оскільки умови договору сторонами не передбачено таку відповідальність.
Натомість п. 8.2.1 договору передбачає відповідальність у вигляді сплати пені лише за прострочення оплати суборенди, а за умовами спірного договору компенсація комунально-експлуатаційних послуг не входить до складу суборендної плати.
Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача з приводу того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт користування приміщенням саме відповідачем у спірний період, а також посилання відповідача стосовно неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлком" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/15736/21 - без змін.
Матеріали справи № 910/15736/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна