вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" вересня 2022 р. Справа№ 910/16777/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022
у справі №910/16777/21 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 11 449,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 5 079, 53 грн. інфляційних втрат, 1 239, 64 грн. - 3 % річних, 1 252, 89 грн. судового збору та 2 759, 65 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (ТОВ «Маркс.Капітал», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ, відповідач) про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0707873 в розмірі 1 239, 64 грн. - 3% річних за користування чужими коштами, 5 079, 53 грн. - інфляційні втрати, 5 130, 05 грн. - пеня, а всього 11 449, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, згідно полісу № АІ/0707873, частково виконано зобов'язання за вказаним договором та здійснено оплату лише у розмірі завданого збитку по сумі 20 520, 20 грн., та не сплачено суму 3% річних 1 239, 64 грн., інфляційних втрат в сумі 5 079, 53 грн. та пені - 5 130, 05 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 позов задоволено частково.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного:
- право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна», в тому числі за зобов'язаннями 3% річних, інфляційних втрат, що є предметом спору у цій справі;
- у спірних правовідносинах до МТСБУ перейшов обов'язок за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховика, якого ліквідовано, а саме ПрАТ «СК «Україна», що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
- МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування;
- за розглядом заяви відповідача про застосування строків позовної давності за встановлених судом обставин щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що є початком перебігу строку позовної давності, звернення позивача з позовом до МТСБУ 11.10.2022 відбулось в межах такого строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що рішення у справі є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Згідно доводів апеляційної скарги:
- суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково прийшов до висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 відповідальність за порушення грошового зобов'язання ПАТ «СК «Україна» вважаються повністю погашеними, в свою чергу МТСБУ не є ані правонаступником, ані стороною договору обов'язкового страхування, а отже відповідальність ПАТ «СК «Україна» не може бути покладена на відповідача;
- потерпіла особа не передавала права вимоги цесіонарію на інші вимоги, аніж вимога на отримання страхового відшкодування від ПАТ «СК «Україна», а отже звернення з позовною заявою з приводу отримання інших вимог (пені, 3% річних та інфляційних втрат) є безпідставними у зв'язку з не передачею цих вимог позивачу;
- судом покладено додатковий обов'язок на МТСБУ щодо виплати інфляційних втрат, 3% річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов'язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу;
- пеня, інфляційні втрати та 3% річних - це відповідальність страховика-банкрота за порушення грошового зобов'язання, які ухвалою визнано погашеними. Така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/16777/21 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі №910/16777/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду м.Києва.
24.05.2022 матеріали справи №910/16777/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання належних доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у даній справі та з підстави пропуску строку на апеляційне оскарження без подання клопотання про його поновлення з обґрунтуванням причин пропуску. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
08.06.2022 від апелянта поштою надійшло до суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, що подано 06.06.2022, до якого долучено копію платіжного доручення №9805066 від 01.06.2022 про сплату судового збору в сумі 3405,00 грн., докази направлення апеляційної скарги позивачу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 13.06.2022).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
02.10.2015, в м. Харків, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Ніссан, д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдав майнової шкоди.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» на підставі полісу №АІ/0707873.
22.06.2016 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шияном Денисом Сергійовичем (цесіонарій) був укладений Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.
29.02.2016 між ФОП Шияном Денисом Сергійовичем (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор, позивач) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/29-02/2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
19.09.2018 ТОВ «Маркс Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
Грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «Страхова компанія «Україна» у зобов'язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПАТ «Страхова компанія «Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
10.09.2019 у зв'язку з ліквідацією ПАТ «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу.
02.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/0707873, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 20 520, 20 грн. Інша частина зобов'язань, зокрема, щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку відповідача без задоволення.
За висновками суду першої інстанції, з посиланням на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19:
- у спірних правовідносинах до МТСБУ перейшов обов'язок за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховика, якого ліквідовано, а саме ПрАТ «СК «Україна», що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
- МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування;
- позовні вимоги до МТСБУ про відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з наступного:
- право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
- встановлені судом обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності, відповідно свідчать про звернення позивача з позовом до МТСБУ 18.10.2021 в межах такого строку;
- оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду 18.10.2021, тобто у межах загального строку позовної давності, заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.
В частині вимог про стягнення пені, суд першої інстанції, з посиланням на постанову Верховного Суду від 07.09.2021 року в справі № 910/14293/19 (у спорі з аналогічних правовідносин) зазначив, що початком перебігу строку позовної давності є ліквідація страховика ухвалою суду від 17.07.2019, позивач фактично дізнався про порушене право у липні 2019 року, а з даним позовом звернувся до суду лише у жовтні 2021 року, спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік щодо вимоги про стягнення пені, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сплив; з огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин пропущення вказаного строку, відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 130, 05 грн.
Позовні вимоги суд першої інстанції визнав обґрунтованими, у зв'язку з чим задовольнив позов у сумі 6 319, 17 грн.
Враховуючи задоволення позову, суд першої інстанції присудив на користь позивача 2 759, 65 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідачем до апеляційної скарги доданий Висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди, який складений 22.02.2022 науковим експертом Поліводським О.А. (Інститут держави та права імені В.М.Корецького НАН України), який не подавався ним до суду першої інстанції.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Вказаний Висновок не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не був дотриманий порядок залучення експерта з питань права (ст. 70 ГПК України), сам висновок не відповідає положенням статті 108 ГПК України, якою врегульовано порядок подання і зміст висновку експерта в галузі права, а також відповідачем не надано доказів неможливості його оформлення та подання суду першої інстанції.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача здійснити виплату нарахованих за період прострочення внаслідок несплати за вимогою про виплату страхового відшкодування сум 3% річних та інфляційних збитків відповідно до положень ст. 625 ЦК України, які включені до кредиторських вимог за договором № АІ/0707873, внаслідок ліквідації боржника - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство.
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Колегія суддів зазначає, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правомірність покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (страхового відшкодування) на МТСБУ узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі №910/14293/19, відповідно до якої обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
У спірних правовідносинах: 19.09.2018 позивачем подано заяву про грошові вимоги до ПАТ «СК Україна» у справі № 910/842/18, до заяви надано детальний розрахунок заборгованості (вказано періоди нарахування, суми нарахованих штрафних санкцій), в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору № АІ/0707873; ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК «Україна», зокрема і у зобов'язанні, що виникло згідно договору № АІ/0707873 визнані у повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 по справі № 910/842/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, встановлено, що непогашеними залишаються вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн., шостої черги на суму 6 868 953, 48 грн., загальна сума 20 340 192,80 грн.
Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, що залишились непогашеними після ліквідації боржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ про стягнення 3% річних, інфляційних втрат по договору № АІ/0707873 у зв'язку із ліквідацією ПрАТ «СК Україна».
Доводи апеляційної скарги про те, що потерпіла особа не передавала права вимоги цесіонарію на інші вимоги, аніж вимога на отримання страхового відшкодування, відхиляються судом, оскільки зі змісту договору від 22.02.2016 відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що ОСОБА_2 відступив новому кредитору (ФОП Шиян Д.С.) усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.03.2015, номер полісу АІ/0707873, в страховій компанії ПАТ «СК «Україна».
29.02.2016 ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) та ФОП Шиян Д.С. (клієнт) уклали Договір про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016, за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 22.02.2016 на суму 20 520, 20 грн. (позиція 20 додатку).
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 885 315, 64 грн.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 29.02.2016 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/0707873, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є ТОВ «Маркс.Капітал».
У свою чергу, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 надано правовий висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням; право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика. Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у справі №910/14293/19.
Беручи до уваги постанову Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, колегія суддів доходить висновку, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулась за ухвалою суду 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Наведеним спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема, про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом.
Враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 11.10.2021 (згідно поштового штемпеля на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги про стягнення 1 239, 64 грн. - 3% річних, 5 079, 53 грн. - інфляційних втрат заявлені у межах загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку із чим заява відповідача про застосування позовної давності до цих вимог задоволенню не підлягає.
Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 130, 05 грн. пені пред'явлені поза межами позовної давності (після 17.07.2020), що з огляду на положення частини 4 статті 267 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.
Наведеними обставинами спростовуються аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі та підтверджено правильність прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі.
Водночас, апеляційна скарга відповідача не містить заперечень проти присуджених судом до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 759, 65 грн., а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
4. Матеріали справи № 910/16777/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська