Справа № 638/11169/20
Провадження № 2/638/1463/22
15 вересня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.
за участю секретарів Подосокорської А.О., Межирицької В.Ю.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір'ю, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом із батьком і стягнення аліментів на утримання дітей,-
12.08.2020 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей з матір'ю. В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого народились діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Позивач з дітьми зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 вирішив подарувати квратиру дітям, в квартирі був зроблений ремонт. Однак, відповідач порушив домовленості за заїхав у квартиру з новою родиною, яким надав перевагу у користуванні квартирою. ОСОБА_7 поселив разом з чужою дитиною у кімнату, а для позивач та ОСОБА_5 не має місця у квартирі. Відповідач заборонив ОСОБА_8 пускати позивача до квартири. Весь час намагалась вирішити спір мирним шляхом, відповідач надавав обіцянки, але не виконував їх. Після чергової погрози, звернулась до ОСОБА_4 з позовом про стягнення аліментів, після чого відповідач почав створювати для Дар'ї несприятливі умови для проживання у квартирі. Вона повністю опікується інтересами та потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за їх розвитком. ОСОБА_6 навчається у школі Очаг, Аріна - відвідує КЗ «Харківська спеціалізована школа з поглибленим вивченням окремих предметів «133 «Ліцей мистецтв». Позивач віддає донькам свою любов та турботу, велику увагу приділяє розвитку дітей. Окрім відвідин шкоди з ОСОБА_5 грає у розважаючи ігри, читаю книжки, а з ОСОБА_9 у неї дуже тісний зв'язок, вона ділиться зі нею своїми радощами та турботами, у нас дуже довірливі відносини. Доньки вирішили проживати разом з нею. Батько втратив зв'язок з дітьми, не знаходить спільну мову, не цікавиться інтересами дітей, проявляє агресію відносно ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_5 залишається з батьком виникають проблеми, бо вона змушена спілкуватись з новою дружиною тата, що дитині не подобається. Аріна перебуває на обліку у лікаря окуліста, діагноз дитини передбачає носіння окулярів за спеціальною технологією, лікування та планове обстеження на апаратах, проходження курсів відновлення зору, посилене спеціальне харчування, прийом вітаміні та регулярний курс масажу шийного відділу хребту, всі маніпуляції потребують додаткового часу. Коли ОСОБА_5 залишається з батьком вона може тривалий час дивитись мультики та гратись у телефоні, що категорично заборонено лікарями, порушуючи режим батько створює небезпеку для здоров'я дитини та подальший психологічний дискомфорт. Такі дії відповідача завдають шкоди здоров'ю дитини. Позивач має змогу забезпечити дітей всім необхідним. У зв'язку з чим позивач просить визначити місце проживання дітей з матір'ю за місцем реєстрації, стягнути з відповідача судові витрати.
25.11.2020 Департаментом служб у справах дітей подано висновок про визначення місця проживання малолітньої Аріни №581, відповідно до якого Департамент вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_10 , разом з матір'ю ОСОБА_3
26.11.2020, заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом з батьком, стягнення аліментів на утримання дітей. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 зазначає, що з ОСОБА_3 перебував у шлюбі, який розірвано на теперішній час. Підставою розірвання шлюбу стало те, що ОСОБА_3 покинула його, залишивши дітей, ще у вересні 2014 року, коли переїхала до міста Рівне з іншим чоловіком. Старша дочка ОСОБА_6 залишилась проживати з ним та деякий час проживали у квартирі батьків ОСОБА_4 . ОСОБА_11 дочка ОСОБА_5 , не могла висловити свою думку, оскільки їй було два роки, та залишилась проживати з матір'ю. У квартирі АДРЕСА_2 ніколи не мешкали. 10.08.2018 він подарував зазначену квартиру дочкам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у рівних частках. У жовтні 2018 було завершено ремонт у квартирі, після чого він та його теперішня дружина мешкають у квартирі. Позивач ніколи не мешкала у цій квартирі. Старша донька ОСОБА_6 після досягнення віку 16 років отримала комплект ключів від квартири та вільно користується квартирою. Старша дочка спілкується з матір'ю, він не чинить перешкод, хоча після таких розмов доволі часто виглядає пригніченою. 28.12.2019 ОСОБА_3 таємно здійснила реєстрацію місця свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 , в якій ніколи не мешкала, після чого одразу почала подавати заяви щодо нього та його сім'ї про вчинення насильства відносно старшої дочки ОСОБА_8 . Безліч судових справа були ініційовані ОСОБА_3 . На думку ОСОБА_4 ціллю позивачки є не забезпечення інтересів дітей, а задоволення своїх власних амбіцій та досягнення корисливих цілей. Жодним доказам не підтверджується нарікання позивачки нібито агресивної поведінки ОСОБА_4 . Останнім часом ОСОБА_3 почала перешкоджати йому та ОСОБА_8 спілкуватись з Аріною, обмежує спілкування засобами телефонного зв'язку. ОСОБА_3 не залишає його на одинці з донькою ОСОБА_5 . Зі свого боку ОСОБА_4 , завжди приймає участь у матеріальному забезпеченні та вихованні як ОСОБА_8 так і ОСОБА_5 , між ними встановлено сильний душевний психоемоційний контакт, притаманний зв'язку доньок з батьком, навіть незважаючи на те, що менша донька ОСОБА_5 мешкає разом з матір'ю. Водночас старша донька переживає розлучення з ОСОБА_5 та конфлікти, які влаштовує ОСОБА_3 ОСОБА_3 не приймає участі не приймає участі у вихованні та матеріальному утриманні ОСОБА_8 , яка мешкає разом з ним. ОСОБА_4 зазначає, що здатен утримувати дітей. У зв'язку з чим просить визначити місце проживання ОСОБА_5 разом з ним, стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1\3 частини від усіх видів доходу. У задоволенні первісного позову відмовити.
28.01.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом із батьком і стягнення аліментів на утримання дітей прийняно до спільного розгляду, об'єднано його з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
01.03.2021 ОСОБА_3 подала відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначила, що зустрічний позов є незаконним та необґрунтованим. На даний час є рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , на даний час здійснюється виконавче провадження. На розгляді суду знаходиться позов ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Таким чином вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення аліментів є безпідставними. ОСОБА_4 ігноровано висновок Департаменту служб у справах дітей де зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_3 підтримано, ОСОБА_5 виявила бажання проживати з матір'ю та ОСОБА_6 надала письмову згоду на проживання з матір'ю. Реєстрація ОСОБА_3 у квартирі є законною, оскільки здійснена з дозволу власника ОСОБА_12 . ОСОБА_4 жодного разу не цікавився де проживає його молодша донька. Більша частина інформації , викладена в зустрічному позові, не стосується предмету позову. Жодного доказу оплати для ОСОБА_5 одягу, речей особистої гігієни та ліків не надано суду. У зв'язку з чим просила відмовити у задоволені зустрічного позову.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити, з підстав, викладених у ньому, проти задоволення зустрічного позову заперечувала. У подальшому представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась з заявою про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_13 - ОСОБА_2 у судовому засіданні, спочатку безпосередньо, а у подальшому у режимі відеокнфернції, підтримав зустрічну позовну заяву, просив задовольнити, з підстав, викладеній у ній, проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи без участі представника, при цьому третьою особою надано висновок про визначення місця проживання дитини, який ними підтримано та підтримано позовні вимоги ОСОБА_3 .
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 14.06.2003 перебували у зареєстровано шлюбу, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2017 у справі №638/9185/17, рішення набрало законної сили 05.12.2017 (а.с. 12,14).
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції та копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції відповідно (а.с. 12,13).
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 досягти згоди щодомісця проживання дітей не змогли, у зв'язку з чим пред'явлено як позовну заяву так і зустрічну позовну заяву.
З наданої позивачем копії договору дарування від 10.08.2018 вбачається, що ОСОБА_4 подарував ОСОБА_14 та ОСОБА_10 по 1\2 частині квартири АДРЕСА_2 . Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_10 та ОСОБА_14 (а.с. 15-17,25).
З довідки директора ТОВ «Харків- прилад» від 11.08.2020 №3 випливає, що ОСОБА_3 працює на підприємстві ТОВ «Харків- прилад» на посаді фахівця з продажу з окладом 8000 грн (а.с. 18).
ОСОБА_10 навчається у 2-б класі КЗ «Харківська спеціалізована школа з поглибленим вивчення окремих предметів №133 «Лецей мистецтв» ХМР, що підтверджується довідкою директора школи від 11.08.2020 №402 (а.с. 19).
З довідки директора Харківського приватного навчально - виховного комплексу «Очаг» від 11.08.2020 вбачається, ОСОБА_14 відвідує гімназію «Очаг» (а.с. 20).
Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.02.2021 підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (а.с. 21).
Окрім того, позивачем надано довідки, які підтверджують, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку у КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та КНП «Міський психоневрологічний диспансер», а також не має патологій (а.с. 22,23,24).
З медичної довідки Рентгенкабінету мінімального променевого навантаження від 26.11.2019 вбачається, що ОСОБА_10 має діагноз гіпермобільність рухомих сігментів С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, правосторонній сколіоз І ст. (а.с. 26).
З наданих позивачем за зустрічним позовом доказів вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має дохід, раніше судимим не був (а.с. 5356-57,58,67,68).
16.01.2021 ОСОБА_14 змінила своє прізвище на « ОСОБА_15 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_3 , видане Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 100,101).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2020 у справі №638/2839/20 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 у розмірі 1\6 частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження №64,27001 з виконання рішення суду №638/2839/20 (а.с. 109,110).
Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батькипроживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
25.11.2020 Департаментом служб у справах дітей подано висновок про визначення місця проживання малолітньої Аріни №581, відповідно до якого Департамент вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_10 , разом з матір'ю ОСОБА_3 (а.с. 41-42).
Окрім того, 16.12.2021 Департаментом служб у справах дітей надано пояснення, відповідно до яких надання висновоку щодо визначення місця проживання ОСОБА_14 відсутні правові підстави, оскільки відповідно до п. 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років визначається нею самою (а.с. 185).
Суд погоджується з наданим висновоком Департаменту служб у справах дітей, оскільки він є достньо обгрунтованим та не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працевлаштовані та отримують дохід, на обілку у психіатра та нарколога не перебувають.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дитина ОСОБА_10 проживала з матір'ю.
ОСОБА_12 надала Департаменту службу справах дітей заяву, у якій повідомила, що деякий час проживала у квартирі її баби, потім, коли завершився ремонт, переїхала у квартиру, яка належить їй та її сестрі ОСОБА_5 , туди заселився батько з іншою родиною. У своїй заяві ОСОБА_6 зазначила, що хоче проживати з матір'ю та сестрою ОСОБА_5 , оскільки з новою дружиною батька у неї складні стосунки, окрім того батько зловживає алкогольними напоями.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя.
Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року ), держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
У судовому засіданні, була опитана ОСОБА_12 , яка зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 її батьки. З батьком не спількуєтьс ябільше року, у них складні стосунки. Батько зі своєю новою родиною живе в уквратирі на АДРЕСА_3 , вона з ним жила з 2019 по 01.2021, на теперішній час живе у баби. Хоче жити з матір'ю та сесторою. Обрали мешкати у баби, оскільки у неї велика квратира, а а матір мешкає у однокімнатній квратирі. Речі знаходяться у квартирі баби, деякі залишились , у квартирі , у якій живе батько, забрати їх не може, оскільки батьком не надає доступу до квратири. Зазначила, що вона та її сестра ОСОБА_5 є власниками квратири, у якій живе батько з новою родиною. Останній раз у квартирі була навесні з поліцією.
ОСОБА_16 у судовому засіданні не була опитана з огляду на її малолітній вік, проте, ОСОБА_5 надала заяву Департаменту служб у справах дітей, у якій зазначила, що вона живе з матір'ю по АДРЕСА_4 , завжди хоче жити з матір'ю та ОСОБА_9 на АДРЕСА_5 . Батька бачить рідко
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що мати ОСОБА_3 забезпечує розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним та не потребує зміни місця проживання дитини.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо визначенян місця проживання ОСОБА_17 (після зміни прізвища ОСОБА_18 суд виходить з наступного.
За правилами ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент пред'явлення позову ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 досягла віку 16 років. На момент розгляду справи ОСОБА_6 набула повноліття.
Отже, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц.
З урахуванням зазначеного, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання ОСОБА_12 з нею не підлягають задоволенню , оскільки відсутні передбачені законом підстави для визначення судом місця її проживання.
Окрім того, відповідно до абзацу 3 пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
З наданого акту обстеження проживання від 21.09.2020, який було складено органом опіки при підготовці висновку, вбачається, що обстеження умов проживання проведено у зв'язку з визначенням місця проживання ОСОБА_10 . Обстеження умов проведено по АДРЕСА_6 . В квартирі зроблено ремонт, вікна металопластикові, вхідні двері металеві, на підлозі лінолеум, опалення автономне, гаряча вода через підігрів, родина має необхідні меблі та речі побутового вжитку, технічні засоби - холодильник, пральна машина, ноутбук, кондіцеонер, у дитини окреме ліжко, в наявності дитячий комплект меблів - стіл, диван - ліжко, багато іграшок, є сезонний одяг, взуття, канцелярські приладдя (а.с. 43).
Отже, матір'ю ОСОБА_3 забезпечено належні умови проживання дитини ОСОБА_5 .
За таких обставин, ураховуючи інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, а саме хвороба очей, яка потребує приділення додаткового часу з боку дорослих та обмеження дитини у перегляді телевізора, комп'ютера, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, житлово-побутові умови проживання матері, відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість проживання дитини разом матір'ю, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та визначає місце проживання малолітньої ОСОБА_10 разом з матір'ю.
Проте, суд зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Отже, суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 з матір'ю ОСОБА_3 буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.
Не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде більш сприятливим для дитини, ніж визначення місця проживання дитини з матір'ю, ураховуючи матеріальний, житловий стан сторін, їх характеристики та ставлення дитини до батьків.
У зв'язку з чим зустрічна позовна заява ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_10 разом з батьком не підлягає задоволенню.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Суд звертає увагу, що об'єктом правосуддя у справах про визначення місця проживання дитини є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати і запроваджувати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності.
Не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь аліментів на утримання ОСОБА_10 , так як згідно ст. ст.180, 181 Сімейного Кодексу України, якими передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Оскільки місце проживання малолітньої ОСОБА_5 визначено з матір'ю право на отримання аліментів на її утримання є у матері.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково судовий збір підлягає стягненню у розмірі 420,40 грн, що становить 50% від сплаченої суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 150, 160, 161, 181, 182, 184 СК України, ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір'ю - задовольнити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом із батьком і стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківського апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.09.2022.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД