Справа № 420/3853/22
26 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА500490/2022/200007/2 від 10 лютого 2022 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500490/2022/000014 від 10 лютого 2022 року;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов контракту №151121 від 15.11.2021 року, укладеного ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРО-МАКС» із Компанією "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.", Продавець взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця ТОВ «ПРО-МАКС» товар, а саме дверну фурнітуру (замки, циліндри, супутні товари) виробництва Туреччини.
Між TOB "ПРО-МАКС" та ТОВ "МЕТАЛІК" укладено Генеральний договір про брокерське обслуговування від 25 листопада 2021 року.
01 лютого 2022 року декларантом ТОВ "ПРО-МАКС", ТОВ "МЕТАЛІК" подано до митного оформлення митну декларацію №UA500490/2022/001427 щодо митного оформлення товару (код товару - 83014019) Steel door lock 257L (chrome, 5 keys, bexet: 60mm, in a plastic bag), вартість за одиницю 5,37 USD, загальна вартість партії - 99 924,96 USD.
10 лютого 2022 року на вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист з поясненнями та додаткові документи.
10 лютого 2022 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200007/2, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів
10 лютого 2022 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №иА500490/2022/000014, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних вартості упаковки.
Відповідно до п. 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 року №151121 вартість пакування, маркування, тари входить у ціну товару. Тобто, обов'язок упаковки і маркування товару покладається на продавця. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Зазначені обставини підтверджуються прайс листом, специфікацією, в яких вказано, що в ціну товару входить пакування.
Також, інформація про пакування міститься в листі продавця Компанію "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.", який було надано митному органу.
Крім того, поставка товару здійснювалась за правилом EXW (EX WORKS) (в редакції Інкотермс 2010). Згідно із ст. А 9 зазначеного правила продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити пакування товару. Пакування товару продавець здійснює у спосіб, прийнятний для його перевезення.
Щодо відсутності в специфікації до контракту №32 від 05.01.2022 підпису та печатки покупця, відсутності наданих декларантом до митного оформлення документах відсутні відомості щодо виробника, торгівельних марок товарів, відсутності у наданому інвойсі банківських реквізитів та посилання на зовнішньоекономічний договір.
З цього приводу представник позивача зазначив, що 10 лютого 2022 року на вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист з поясненнями та додаткові документи, у тому числі: митна декларація країни відправлення товару від 05.01.2022 року №22343100ЕХ00002342 з перекладом; виписка з бухгалтерської документації виробника з перекладом; лист пояснення виробника з перекладом; вагова декларація; уточнений invoice з супровідним листом та перекладом; специфікація №32 від 05.01.2022 року; прайс лист від 05.01.2022 року з перекладом.
Жоден з вищеперелічених документів митним органом не було враховано та описано у рішенні коригуванні митної вартості. Лише було посилання, що такі документи дійсно було надані митному органу. При цьому у додатково наданих документах були відсутні всі зазначені недоліки.
Щодо, суттєвої різниці у підписах на комерційних документах у зовнішньоекономічному контракті та додатків до нього, наданих до митного контролю та оформлення.
З цього приводу представник позивача зазначив, що Компанія "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." надало лист №2 від 07.02.2022 року в якому було зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № 151121 від 15.11.2021 року, інвойс №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року; супровідний лист до інвойсу №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року, тощо, було підписано уповноваженою особою Акціонерного товариства "КАЛЕ КІЛІТ BE КАЛІП САНАЇ АНОНІМ ШІРКЕТІ".
Щодо відомостей, щодо витрат на транспортування від міста Стамбул (Туреччина) до місця ввезення на митну території України.
Представник позивача зазначив, що Мардас це порт, який територіально знаходиться у м. Стамбул, таким чином фактично транспортування було здійснено з м. Стамбул (порт Мардас) до місця ввезення на митну території України.
Щодо не відповідності умов поставки зазначеним у товаросупровідних документах та копії митної декларації країни відправлення.
Зазначаючи це зауваження до наданих документів, митний орган має на увазі місце відправлення товару, яке зазначене в митній декларації країни відправлення, а саме місце Takirdag, яке відмінне на думку митного органу від порту відправлення Мардас. З цього приводу представник позивача зазначив наступне, Акціонерне товариство "КАЛЕ КІЛІТ BE КАЛІП САНАЇ АНОНІМ ШІРКЕТІ" зареєстровано та безпосередньо знаходиться у місті Стамбулі як головний офіс, у місті Takirdag розташоване виробництво товарів TM «KALE».
Мардас (Стамбул) це порт з якого здійснюється безпосередньо відправка товару.
При цьому слід зазначити, що постачальник в залежності від виду документа та місця його підпису в деяких товаросупровідних документах зазначає місце виробництва, в деяких порт відправлення, в Контракті зазначає юридичну адресу підприємства, але фактично все знаходиться у м. Стамбул. На підтвердження цього митному органу було надано довідку від 12.01.2022 № 1201/2 де зазначено маршрут: Takirdag-Mardas Turkey - Odessa Ukraine.
Щодо відсутності посилання на інвойс від 05.01.2022 № ІК02022000000003 та зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.11.2021 №151121 у наданій копії митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною доставкою.
Представник позивача зазначив що це твердження не відповідає дійсності, оскільки в копії митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342 та інвойсі від 05.01.2022 № ІК02022000000003 зазначено номер контейнера в якому доставлявся товар, а саме: ADMU4110130.
Щодо неможливості митного органу співставити відомості більшості граф митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342 із відомостями поданих документів, у зв'язку із тим, що декларація країни відправлення (Республіки Туреччини) надана без перекладу на українську мову.
Представник позивача зазначив, що декларація країни відправника складена на англійській мові, а також ТОВ "ПРО-МАКС" одночасно з додатковими документами які було запитано митним органом, надало переклад митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342, який було зроблено професійним перекладачем з додаванням Сертифікату перекладача.
Таким чином, зазначені митним органом обставини, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Будь-яких належним та допустимих доказів на підтвердження наявності в наданих до митного оформлення документах ознак підробки відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не надано.
Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, такі жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 18.02.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
29.03.2022 року до суду за вхід. №ЕС/920/22 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Отже, у зв'язку з тим, що по МД № UA500490/2022/001079 від 01.02.2022 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені форми митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, та вони є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів митниця відповідно до ст. 320 МКУ, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500490/2022/001079 від 01.02.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/ або виготовлених в різних країнах походження.
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим та становить: по товару : для товару №1 заявленої декларантом 4,43 дол. США/кг., до 6.4874 дол. США/кг. (UA500490/2021/203516 від 09.09.2021).
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200007/2 від 10.02.2022.
У рішенні про коригування митної вартості № UA500490/2022/200007/2 від 10.02.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею були видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500490/2022/000014 від 10.02.2022 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500490/2022/200007/2 від 10.02.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Макс".
Ухвалою суду від 31.03.2022 року задоволено клопотання Одеської митниці за вхід. №ЕС/920/22 від 29.03.2022 року та зупинено провадження по справі до завершення воєнного стану в Україні.
Ухвалою суду від 05.09.2022 року задоволено клопотання від 31.08.2022 року за вхід. №ЕП/24925/22 та поновлено провадження по справі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 03.12.2020 року, номер запису: 10055610200000762, вид економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля(основний); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
На виконання умов контракту №151121 від 15.11.2021 року, укладеного ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРО-МАКС» із Компанією "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.", Продавець взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця ТОВ «ПРО-МАКС» товар, а саме дверну фурнітуру (замки, циліндри, супутні товари) виробництва Туреччини.
Пунктом 1.1. контракту передбачено, що кількість, якість, строки та умови поставки, вартість одиниці товару та партії товару зазначаються у інвойсах, що складають невід'ємну частину договору.
Відповідно до п. 6.1. Контракту умови поставки узгоджуються в Специфікації на кожну партію товару.
Компанією "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." (Продавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРО-МАКС» (Покупець) на підставі прайс- листа від 05.01.2022 року, укладено Специфікацію поставки №32 від 05 січня 2022 року, згідно якої поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися на умовах поставки - EXW, найменування товару - Steel door lock 257L (chrome, 5 keys, bexet: 60mm, in a plastic bag), вартість за одиницю 5,37 USD, загальна вартість партії - 99 924,96 USD.
Між TOB "ПРО-МАКС" та ТОВ "МЕТАЛІК" укладено Генеральний договір про брокерське обслуговування від 25 листопада 2021 року.
01 лютого 2022 року декларантом ТОВ "ПРО-МАКС", ТОВ "МЕТАЛІК" подано до митного оформлення митну декларацію № UA500490/2022/001427 щодо митного оформлення товару (код товару - 83014019) Steel door lock 257L (chrome, 5 keys, bexet: 60mm, in a plastic bag), вартість за одиницю 5,37 USD, загальна вартість партії - 99 924,96 USD.
10 лютого 2022 року на вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист з поясненнями та додаткові документи, у тому числі: митна декларація країни відправлення товару від 05.01.2022 року №22343100ЕХ00002342 з перекладом; виписка з бухгалтерської документації виробника з перекладом; лист пояснення виробника з перекладом; вагова декларація; уточнений invoice з супровідним листом та перекладом; специфікація №32 від 05.01.2022 року; прайс лист від05.01.2022 року з перекладом.
Отже для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500490/2022/001427 декларант надав наступні документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 151121 від 15.11.2021 року;
- генеральний договір про брокерське обслуговування від 25 листопада 2021 року;
- копію митної декларації країни відправлення №2234310013X00002342 від 05.01.2022 з перекладом;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0038-inf від 20.01.2022 року;
- довідка про транспортні витрати №1201/2 від 12.01.2022 року;
- договір добровільного страхування вантажу №УА 260480 від 11.01.2022 року;
- пакувальний лист (Packing list) від 05.01.2022;
- товарно-транспортну накладну (CMR) №1140 від 01.02.2022 року;
- лист №2 від 07.02.2022 року;
- специфікацію поставки №32 від 05.01.2022 року;
- прайс - лист від 05.01.2022 року;
- супровідний лист до інвойсу №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року;
- інвойс №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року;
- уточнений інвойс №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року з перекладом;
- виписка з бухгалтерської документації виробника з перекладом;
- сертифікат виробника №0578387 від 05.01.2022 року.
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим та становить: по товару: для товару №1 заявленої декларантом 4,43 дол. США/кг., до 6.4874 дол. США/кг. (UA500490/2021/203516 від 09.09.2021).
10 лютого 2022 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200007/2, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 №151121 вартість пакування входить у ціну товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Згідно п.6.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.11.2021 №151121 умови поставки погоджуються у специфікаціях на постачання кожної конкретної партії товару. Проте у наданій специфікації до контракту №32 від 05.01.2022 відсутній підпис та печатка покупця, що унеможливлює взяття до уваги вищезазначеного документа при здійснені митного оформлення.
3) Відомості щодо виробника, торгівельних марок товарів, які наведені у графах митної декларації, у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні, тобто такі відомості документально не підтверджені;
4) Згідно п.5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.11.2021 №151121 оплата проводиться на підставі пред'явленого інвойсу. Проте у наданому інвойсі не зазначено банківські реквізити та відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), що викликає сумніви у достовірності наданого документа та може свідчити про наявні ознаки підробки.
5) Суттєва різниця у підписах на комерційних документах у зовнішньоекономічному контракті та додатків до нього, наданих до митного контролю та оформлення, а також відсутність підписів та печаток продавця на комерційних документів, що може свідчити про ознаки підробки.
6) Враховуючи, що відповідно до інвойсу від 05.01.2022 № ІК02022000000003 товари поставляються на умовах поставки ЕХW Стамбул (Туреччина) згідно з Інкотермс 2010, витрати на транспортування до місця ввезення на митну території України не включені до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари та повинні бути додатково доданими. Для підтвердження включення до митної вартості даних витрат декларантом надано довідку від 12.01.2022 № 1201/2, яка містить відомості щодо витрат на транспортування від міста Мардас (Туреччина) до місця ввезення на митну території України, однак не містить відомостей щодо витрат на транспортування від міста Стамбул (Туреччина);
7) У наданій копії митної декларації країни відправлення не відповідають умовам поставки зазначеним у товаросупровідних документах,, які були надані декларантом до митного оформлення.
8) У наданій копії митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342 відсутнє посилання на інвойс від 05.01.2022 № 1К02022000000003 та зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.11.2021 №151121, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Також слід зазначити, що у наданій копії митної декларації країни відправлення зазначені документи, які до митного оформлення не надавались, що може свідчити про можливу наявність інших комерційних документів не поданих декларантом до митного оформлення товарів та підтвердження митної вартості товарів.
9) Співставлення відомостей більшості граф митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342 із відомостями поданих документів є неможливим, у зв'язку із тим, що декларація країни відправлення (Республіки Туреччини) надана без перекладу на українську мову.
10 лютого 2022 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UА500490/2022/000014, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Позивач, вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними звернувся до суду.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:
1) Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 №151121 вартість пакування входить у ціну товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
Суд звертає увагу, що Відповідно до п. 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 року №151121 вартість пакування, маркування, тари входить у ціну товару. Тобто, обов'язок упаковки і маркування товару покладається на продавця. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на продавця товару - Компанію "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.", що свідчить про включення вказаних складових до митної вартості товару та відсутності правових підстав у митного органу для витребування додаткових документів, які б підтверджували вартість таких витрат.
Зазначені обставини підтверджуються прайс листом, специфікацією, в яких вказано, що в ціну товару входить пакування.
Також, інформація про пакування міститься в листі продавця Компанію "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.", який було надано митному органу.
Крім того, поставка товару здійснювалась за правилом EXW (EX WORKS) (в редакції Інкотермс 2010). Згідно із ст. А 9 зазначеного правила продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити пакування товару. Пакування товару продавець здійснює у спосіб, прийнятний для його перевезення.
Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховною Суду по справі №815/6794/17 від 22.01.2019 р.
2) Згідно п.6.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.11.2021 №151121 умови поставки погоджуються у специфікаціях на постачання кожної конкретної партії товару. Проте у наданій специфікації до контракту №32 від 05.01.2022 відсутній підпис та печатка покупця, що унеможливлює взяття до уваги вищезазначеного документа при здійснені митного оформлення.
3) Відомості щодо виробника, торгівельних марок товарів, які наведені у графах митної декларації, у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні, тобто такі відомості документально не підтверджені;
Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року на вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист з поясненнями та додаткові документи, у тому числі: митна декларація країни відправлення товару від 05.01.2022 року №22343100ЕХ00002342 з перекладом; виписка з бухгалтерської документації виробника з перекладом; лист пояснення виробника з перекладом; вагова декларація; уточнений invoice з супровідним листом та перекладом; специфікація №32 від 05.01.2022 року; прайс лист від 05.01.2022 року з перекладом.
Вищеперелічених документів митним органом не враховані та не описано у рішенні коригуванні митної вартості. Разом з тим у вказаному рішенні є посилання на те, що декларантом надіслано висновок про вартісні характеристики товару №0038-inf від 21.01.2022 та інші документи (без детального опису), які не були подані разом з митною декларацією 01.02.2022, та заяву від 10.02.2022 року.
При цьому у додатково наданій специфікації до контракту №32 від 05.01.2022 року були підписи та печатки покупця та продавця товару, у інвойсі наявні відомості, щодо торгівельних марок товарів, так зазначено ТМ "KALE" та наявні банківські реквізити, посилання на зовнішньоекономічний договір та контейнер, який було відправлено на адресу покупця.
Вказане підтверджується матеріалами справи та Відповідачем у відзиві не спростовано.
Отже посилання митного органу на відсутності вищеперелічених даних у поданих документах на час приймання рішення про коригування митної вартості товарів не обґрунтовані.
Щодо, суттєвої різниці у підписах на комерційних документах у зовнішньоекономічному контракті та додатків до нього, наданих до митного контролю та оформлення.
Судом встановлено, Компанія "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." надало лист №2 від 07.02.2022 року в якому було зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № 151121 від 15.11.2021 року, інвойс №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року; супровідний лист до інвойсу №ІК02022000000003 від 05.01.2022 року, тощо, було підписано уповноваженою особою Акціонерного товариства "КАЛЕ КІЛІТ BE КАЛІП САНАЇ АНОНІМ ШІРКЕТІ".
Посилання відповідача на суттєві розбіжності у підписах, можливо, відноситься до контрагента позивача і не стосується підприємства позивача. Митне законодавство не вимагає від підприємства проведення перевірки справжності підписів контрагентів на первинних та інших документах, проведення почеркознавчих експертиз, а також здійснення інших подібних дій.
Висновки про невідповідність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи. Доказів проведення відповідних досліджень Митним органом не надано, та заяв чи клопотань про проведення почеркознавчої експертизи до суду не подавались.
З огляду на вказане, зауваження митного органу викладені в рішенні про коригування митної вартості щодо суттєвої різниці у підписах є не обґрунтованими.
Щодо відомостей, щодо витрат на транспортування від міста Стамбул (Туреччина) до місця ввезення на митну території України.
Для підтвердження включення до митної вартості даних витрат декларантом надано довідку від 12.01.2022 № 1201/2, яка містить відомості щодо витрат на транспортування від міста Мардас (Туреччина) до місця ввезення на митну території України.
Як зазначено позивачем, Мардас це порт, який територіально знаходиться у м. Стамбул, таким чином фактично транспортування було здійснено з м. Стамбул (порт Мардас) до місця ввезення на митну території України.
Щодо не відповідності умов поставки зазначеним у товаросупровідних документах та копії митної декларації країни відправлення.
Зазначаючи це зауваження до наданих документів, митний орган має на увазі місце відправлення товару, яке зазначене в митній декларації країни відправлення, а саме місце Takirdag, яке відмінне на думку митного органу від порту відправлення Мардас. Разом з тим судом встановлено, що Акціонерне товариство "КАЛЕ КІЛІТ BE КАЛІП САНАЇ АНОНІМ ШІРКЕТІ" зареєстровано та безпосередньо знаходиться у місті Стамбулі як головний офіс, у місті Takirdag розташоване виробництво товарів TM «KALE».
Мардас (Стамбул) це порт з якого здійснюється безпосередньо відправка товару.
При цьому як зазначав позивач, постачальник в залежності від виду документа та місця його підпису в деяких товаросупровідних документах зазначає місце виробництва, в деяких порт відправлення, в Контракті зазначає юридичну адресу підприємства, але фактично все знаходиться у м. Стамбул. На підтвердження цього митному органу було надано довідку від 12.01.2022 № 1201/2 де зазначено маршрут: Takirdag-Mardas Turkey - Odessa Ukraine.
Також суд не приймає твердження митного органу щодо відсутності посилання на інвойс від 05.01.2022 № ІК02022000000003 та зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.11.2021 №151121 у наданій копії митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 №22343100ЕХ00002342, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною доставкою, у зв'язку з тим, що в копії митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 №22343100ЕХ00002342 та інвойсі від 05.01.2022 № ІК02022000000003 зазначено номер контейнера в якому доставлявся товар, а саме: ADMU4110130.
Щодо неможливості митного органу співставити відомості більшості граф митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342 із відомостями поданих документів, у зв'язку із тим, що декларація країни відправлення (Республіки Туреччини) надана без перекладу на українську мову, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи та відповідачем не спростовано, що ТОВ "ПРО-МАКС" одночасно з додатковими документами, які було запитано митним органом, надало переклад митної декларації країни відправлення від 05.01.2022 № 22343100ЕХ00002342, який було зроблено професійним перекладачем з додаванням Сертифікату перекладача.
Отже, це зауваження не може братись до уваги, оскільки при поданні додаткових документів, було надано переклад декларації.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару відповідно не є можливим.
В оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО “Інспектор”, ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
До того ж, слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
До того ж, митний орган, витребовуючи додаткові документи, обмежився фактично формальним переписом документів з положень ч. 3 ст. 53 МК України, не вказавши котрих саме документів недостатньо для підтвердження числових значень митної вартості.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд зазначає, що коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею рішення від 10.02.2022 року №UА500490/2022/200007/2 про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА500490/2022/000014 від 10.02.2022 року Одеської митниці, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не викладено аргументів та не надано доказів на противагу позиції позивача, не доведено, що митна вартість задекларованого товару не могла бути визнана за ціною договору (за основним методом).
З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішення суб'єкта владних повноважень як необґрунтованого, а тому позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 6374,15 грн. судового збору згідно платіжного доручення №24 від 15.02.2022 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» судового збору у розмірі 6374,15 грн.
Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА500490/2022/200007/2 від 10 лютого 2022 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500490/2022/000014 від 10 лютого 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» суму судового збору в розмірі 6374,15 грн. (шість тисяч триста сімдесят чотири гривні 15 копійок), сплаченого відповідно до платіжного доручення №24 від 15.02.2022 року.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» (адреса: 65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, 231, код ЄДРПОУ 44040110)
Одеська митниця (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а, код ЄДРПОУ ВП 44005631)
Головуючий суддя Н.В. Потоцька