Іменем України
26 вересня 2022 року Справа № 360/535/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
20 січня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, позивач просить:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833 про відмову у призначенні пенсії протиправним;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області здійснити дії - врахувати періоди роботи з 27.08.1979 по 23.01.1990 включно до загального страхового стажу та призначити пенсію за віком згідно заяви позивача від 14.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 вересня 2021 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу періоди робити з 27.08.1979 по 23.01.1990 включно, у зв'язку з тим, що дата заповнення дублікату трудової книжки є 19.09.1990, тобто пізніше ніж період роботи, що є порушенням п.2.2 Інструкції, а також не була зарахована робота в колгоспі в 1991 - 1994 роках, оскільки не підтверджено довідкою про кількість фактично відпрацьованих днів. Позивач вважає, що він не може нести відповідальність за внесення запису у трудову книжку, оскільки такі дії покладені на роботодавця, а не на працівника. Зазначив, що ним надано всі необхідні документи, які підтверджують період страхового трудового стажу. У зв'язку з чим, вважає прийняте рішення не обґрунтованим та таким, що позбавляє його права на пенсійне забезпечення через неправильне оформлення записів в трудовій книжці.
Ухвалою суду від 25.01.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, про що 21.06.2022 подало відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що стаття 62 Закону 1788 встановлює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На період заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 (надалі - Інструкція №162).
В порушення п. 2.2. та оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки є 19.09.1990, періоди роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990, до страхового стажу зараховані не були.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менш 28 років.
За результатами розгляду заяви позивача від 14.09.2021 про призначення пенсії за віком рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833 заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком на загальних умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного нормами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стаж ОСОБА_1 на дату звернення (14.09.2021) складає 16 років 09 місяців 17 днів, що не відповідає нормам статті 26 Закону.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Позивач 14.09.2021 звернувся до відділу обслуговування громадян №8 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що загальний стаж роботи позивача складає 16 років 09 місяців 17 днів, що недостатньо для призначенні пенсії за віком згідно із п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До загального стажу позивача не зараховано періоди роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки є 19.09.1990, тобто пізніше ніж період роботи, що порушує вимоги п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162. А також не зарахована робота в колгоспі в 1991 - 1994 роках, оскільки не підтверджено довідкою про кількість фактично відпрацьованих днів.
Згідно з дублікатом трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 19.09.1990, вбачається, що позивач у період:
з 27.08.1979 по 10.05.1982 працював (мовою оригіналу) в Вышгородском опытном заводе «Карат»;
з 30.07.1984 по 06.11.1984 працював (мовою оригіналу) в Вышгородском опытном заводе «Карат»;
з 04.12.1984 по 24.11.1986 працював (мовою оригіналу) в Овоще-молочном совхозе «Бучанский»;
з 03.12.1986 по 01.08.1988 працював (мовою оригіналу) в санатории - профилактории «П-Водица»;
з 08.08.1988 по 23.01.1990 працював (мовою оригіналу) в Госкомнефтепродукте УССР Проектно-строительном объединении «Укрнефтепродуктстрой»;
з 21.02.1990 по 01.09.1990 працював (мовою оригіналу) в В-Дубечанский ЛХЗ Киевского облобъединения «Киевлес»;
з 25.04.1991 по 25.05.1994 працював в колгоспі «Рудьківський».
Записи містять всі необхідні реквізити та відомості про накази, на підставі яких їх внесені, а також завірені печаткою підприємства.
Інші періоди роботи не є спірними, тому судом не досліджуються.
Також, на підтвердження спірного періоду роботи у Публічному акціонерному товаристі «Карат» з 27.08.1979 по 10.05.1982 та з 30.07.1984 по 06.11.1984 позивач надав архівну довідку від 15.11.2021 №05-07/458.
На підтвердження періоду роботи у колгоспі «Рудьківський» з 25.04.1991 по 25.05.1994 позивач надав довідку від 28.10.2021 №175, яка підтверджує кількість фактично відпрацьованих днів.
Не погодившись з вказаною позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діє на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) [...] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
За приписами пункту 1.6 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1 При прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У спірному періоді порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Відповідно до п.2.2. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях».
Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Згідно положень п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь».
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, зареєстровано в юстиції України 17.08.1993 за №110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Оглядом трудової книжки позивача встановлено, що записи про періоди роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990 містять печатки підприємств, дату та номер наказу, на підставі якого прийнято та звільнено позивача та підпис посадової особи підприємства.
Однак, як встановлено судом, дата заповнення дублікату трудової книжки є 19.09.1990, тобто пізніше ніж період роботи позивача.
При цьому, як вже зазначено вище, пунктом 2.3 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Відтак суд не погоджується із доводами відповідача щодо неврахування спірного періоду трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Окрім того, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача. Судом, в свою чергу, не встановлено будь - яких виправлень або неточностей у записах трудової книжки позивача за спірний період, а отже такий період підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач безпідставно не зараховує до страхового стажу період його роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990.
Також судом встановлено, що періоди роботи з 1991-1994 роки в колгоспі «Рудьківський» не були зараховані відповідачем з тих причин, що не підтверджено довідкою про кількість фактично відпрацьованих днів.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно довідки № 175 від 28.10.2021, виданої ПАТ «Рудьківське», позивач з 25.04.1991 по 25.05.1994 перебував членом колгоспу ПРАТ «Рудьківське» та вказані вихододні за цей період: 217 в 1991 році, 288 в 1992 році, 282 в 1993 році та 113 вихододнів в 1994 році, що свідчить про його роботу та про кількість фактично відпрацьованих днів в колгоспі у дані періоди.
Отже, відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 19.09.1990 та довідкою № 175 від 28.10.2021 підтверджено факт роботи позивача та кількість фактично відпрацьованих днів в колгоспі «Рудьківське» з 1991 по 1994 роки, тому період з 25.04.1991 по 25.05.1994 також має бути зарахований позивачу повністю.
За таких обставин, відповідач необґрунтовано та безпідставно, всупереч вимогам законодавства в сфері пенсійного забезпечення, не зарахував повністю до страхового стажу позивача період його роботи з 25.04.1991 по 25.05.1994 в колгоспі «Рудьківське».
04 січня 2021 року позивачу виповнилося 60 років. За приписами ст. 26 Закону №1058-ІV після досягнення 04.01.2021 року віку 60 років ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за наявності страхового стажу - не менше 28 років. З урахуванням спірних періодів роботи, що підтверджені записами його трудової книжки, а також зарахованих відповідачем до загального стажу періодів, позивач має загальний трудовий стаж понад 28 років, отже беззаперечне право на призначення пенсії відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки наявність підстав для зарахування спірних періодів свідчить про те, що позивач дійсно має страховий стаж понад 28 років, на день звернення з заявою про призначення пенсії, який підтверджено належними доказами, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833 є протиправним та має бути скасоване судом.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990, з 25.04.1991 по 25.05.1994.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 245 КАС України, шляхом обрання належного способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах достатнім і необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990, з 25.04.1991 по 25.05.1994 та повторно розглянути заяву позивача від 14.09.2021 про призначення пенсії за віком.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у цій справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 992,40 грн. на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.09.2021 № 103750003833, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 27.08.1979 по 10.05.1982, з 30.07.1984 по 06.11.1984, з 04.12.1984 по 24.11.1986, з 03.12.1986 по 01.08.1988, з 08.08.1988 по 23.01.1990, з 21.02.1990 по 01.09.1990, з 25.04.1991 по 25.05.1994.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов