Іменем України
15 вересня 2022 року Справа № 360/1711/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 22.02.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 61051399 за виконавчим листом №360/4591/19, виданим Луганським окружним адміністративним судом 11 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі№ 360/4591/19 від 13.11.2019 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2018 по 30.06.2018.
24.01.2020 постановою відповідача відкрито виконавче провадження № 61051399 за виконавчим листом № 360/4591/19, виданим 11.01.2020 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2018 по 30.06.2018.
Постановою відповідача від 01.12.2021 замінено боржника у виконавчому провадженні № 61051399 з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Одночасно з отриманням постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 01.12.2021 Головним управлінням 02.12.2021 отримано вимогу державного виконавця від 01.12.2021 №11493, якою відповідач вимагав від Головного управління інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення від 13.11.2019.
21.12.2021 ГУПФУ в Луганській області листом № 1200-0801-5/59712 повідомило відповідача, що на виконання рішення від 13.11.2019 в частині негайного виконання (присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць) в січні 2020 року ОСОБА_1 виплачена заборгованість з пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018. Також відповідачу повідомлено, що пенсійні кошти (заборгованість), нараховані на виконання рішення від 13.11.2019 за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 в сумі 4767,65 грн, обліковуються в Головному управлінні та будуть виплачені на умовах, визначених Порядком. Рішення по справі № 360/4591/19 27.08.2020 внесено до Реєстру судових рішень, реєстраційний номер С1404233.
Позивач зазначає, що виплата нарахованої на виконання рішення суду від 13.11.2019 заборгованості з пенсії може бути проведена за згодою Пенсійного фонду України на умовах Порядку та виділення відповідного фінансування. Іншого механізму проведення виплати законодавством не передбачено.
Таким чином, на думку позивача, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 по справі № 360/4591/19 фактично виконано в повному обсязі.
09.08.2022 Головним управлінням отримано постанову відповідача про накладення штрафу від 22.02.2022 у виконавчому провадженні № 61051399, якою на за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Позивач вважає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 05 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розглядати справу в письмовому провадженні без виклику (повідомлення) учасників справи із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від Відділу 07 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення військового стану 21 листопада 2022 року, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 14 вересня 2022 року.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній заперечував проти позовних вимог.
В обґрунтування відзиву зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 №360/4591/19 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року.
24.01.2020 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61051399. Копії постанови направлено боржнику для виконання, стягувачу - для відома.
Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», направлено вимогу боржнику про надання інформації щодо стану виконання рішення суду.
До державного виконавця надійшли відповіді боржника, з яких встановлено, що рішення суду боржником не виконано.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі №360/4591/19 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/4591/19, виданого Луганським окружним адміністративним судом 11.01.2020, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Державним виконавцем, керуючись абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено боржника у виконавчому провадженні № 61051399 з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить
постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідач зауважує, що фактичного виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було.
Враховуючи вищезазначене, 22.02.2022 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн.
Відповідач зазначає, що накладаючи штраф постановою від 22.02.2022 на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним
законодавством.
На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 360/4591/19, яке набрало законної сили 16 грудня 2019 року, позов адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року.
Постановою державного виконавця Відділу від 24 січня 2020 року відкрито виконавче провадження № 610513999 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 11 січня 2020 року у справі №360/4591/1916 про зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року задоволено заяву державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 360/4591/19 за позовом адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задоволено; замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/4591/19, виданого Луганським окружним адміністративним судом 11.01.2020, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Постановою державного виконавця Відділу від 01 грудня 2021 року здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні № 610513999 з УПФУ в м.Сєвєродонецьку на ГУПФУ в Луганській області.
Копію постанови направлено до ГУПФУ в Луганській області.
Відповідачем боржнику направлено вимогу державного виконавця від 25 січня 2022 року №2965, якою зобов'язано ГУПФУ в Луганській області надати до Відділу інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду; у відповідь на вимогу надати інформацію щодо стану виконання рішення суду, а у разі невиконання обґрунтоване пояснення, чому рішення суду не може бути виконано, а також документи, що підтверджують факти ускладнення виконання рішення суду.
У відповідь на вимогу державного виконавця ГУПФУ в Луганській області листом від 21 грудня 2021 року № 1200-0801-5/59712 надало інформацію щодо виконання рішення суду в справі № 360/4591/19. Повідомлено, що на виконання вищезазначеного рішення суду, заборгованість пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 виплачена ОСОБА_1 в частині присудження виплати пенсії в межах негайного виконання рішення суми стягнення за один місяць. Заборгованість за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 нарахована та буде виплачена відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2021 за №1165.
Після отримання ГУПФУ в Луганській області рішення суду по справі №360/4591/19 боржником внесено відомості про нараховану на виконання рішення суду заборгованість по пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 в сумі 4787,65 грн, що підтверджено відповідним витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема «Реєстр судових рішень», номер С 1404233.
Постановою державного виконавця від 22 лютого 2022 року ВП №610513999 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року в справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року в справі № 420/70/19.
Судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 22 лютого 2022 року ВП №610513999 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата ОСОБА_2 нарахованої на виконання рішення суду від 16 грудня 2019 року у справі № 360/4591/19 суми пенсії.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала законної сили з 01 квітня 2021 року, затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок).
Також цією постановою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до пунктів 4 та 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280.
Так, згідно з пунктом 4 та абзацом дев'ятим пункту 6 Положення, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:
розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
З вищевказаних положень слідує, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України та не віднесено до компетенції ГУПФУ в Луганській області.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі Порядок № 1165).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1165 цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів) (пункт 2 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
З вищевказаних положень слідує, що виділення коштів на виплату стягувачу пенсії минулих періодів за рішенням суду від 16 грудня 2019 року по справі № 360/4591/19 здійснюється з державного бюджету України на відповідний рік та не залежить від ГУПФУ в Луганській області.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі №360/4591/19 нарахована ОСОБА_2 пенсія минулих періодів за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 в сумі 4787,65 грн внесена ГУПФУ в Луганській області до ІКІС ПФУ: Підсистема «Реєстр судових рішень», що підтверджено відповідним витягом.
Проте кошти на виплату заборгованості до ГУПФУ в Луганській області не надходили.
Таким чином судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 22 лютого 2022 року ВП №610513999 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано.
Проте суд погоджується з твердженнями позивача, що виплата стягувачу заборгованості з пенсії минулих періодів можлива виключно за умови виділення відповідних коштів з державного бюджету України на відповідний рік, а ГУПФУ в Луганській області вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду по справі № 360/4591/19.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
За встановлених судом обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 22 лютого 2022 року ВП №610513999 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22 лютого 2022 року ВП №610513999 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Захарова