26 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2502/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до
відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ - 21084076; адреса: вул. Короленка, 7, м. Рівне)
відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місто Рівне, вулиця Короленка, 7, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) від 14.12.2021 року № 110130008012 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7 А, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 13.12.2021 року, зарахувавши до страхового стажу стаж роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що маючи, на його думку, достатній страховий стаж, 19 жовтня 2021 року із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області для призначення пенсії по інвалідності. Однак, рішенням відповідача-1 № 1101300080121 від 25.10.2021 року йому було відмовлено у призначені пенсії. Рішення вмотивоване тим, що для призначення пенсії йому необхідний страховий стаж не менше 15 років, проте страховий стаж позивача становить лише 14 років 09 місяці 10 днів. Водночас періоди роботи з 14.12.1979 року по 28.01.1980 року в Кіровоградській ГЗПК (через наявність виправлень в даті звільнення та нечіткого відтиску печатки роботодавця) та з 26.03.1990 року по 02.06.1990 року в КРСУ (через наявність виправлень в даті звільнення) до страхового стажу позивача не зараховані, оскільки, відповідні записи у трудовій книжці зроблені із порушенням п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Водночас, позивачу, для достатності страхового стажу для призначення пенсії, рекомендовано здійснити доплату з метою зарахування неповних місяців страхового стажу, як повних. Позивачем сплачено визначену суму внеску та надано підтверджуючі документи та 13.12.2021 року повторно подано заяву про призначення пенсії. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.12.2021 року № 110130008012 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки прізвище заявника у трудовій книжці не збігається з прізвищем заявника за паспортом (помилка у написанні однієї літери прізвища позивача російською мовою).
Ухвалою суду від 16 травня 2022 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням від 14.12.2021 № 110130008012 позивачу відмовлено в призначені пенсії по інвалідності за нормами Закону з підстав відсутності необхідних 15 років страхового стажу. Обчислений при прийнятті зазначеного вище рішення страховий стаж позивача склав 11 років 11 місяців 29 днів (з урахуванням здійсненої доплати до мінімального страхового внеску), якого недостатньо для призначення пенсії по інвалідності. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи внесені до трудової книжки з підстав неналежного її оформлення. Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача за даними трудової книжки від 10.07.1978. № НОМЕР_2 можуть бути врахованими до страхового стажу за умови їх підтвердження відповідними документами, зазначеними в пункті 3 Порядку № 637.
Відповідач - 1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 19 жовтня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області винесено рішення № 1101300080121 від 25 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. пенсії йому необхідний страховий стаж не менше 15 років, проте страховий стаж позивача становить лише 14 років 09 місяці 10 днів. Водночас, позивачу, для достатності страхового стажу для призначення пенсії, рекомендовано здійснити доплату з метою зарахування неповних місяців страхового стажу, як повних.
Позивач сплатив визначену суму внеску та 13.12.2021 року повторно подав заяву про призначення пенсії. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.12.2021 року № 110130008012 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки прізвище заявника у трудовій книжці не збігається з прізвищем заявника за паспортом (помилка у написанні однієї літери прізвища позивача російською мовою).
Не погоджуючись з рішенням Головного управління, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено , що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак цей порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Досліджуючи записи у трудовій книжці, суд встановив, що відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 вказано прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), дата народження, професія, дата заповнення, підпис власника книжки та підпис відповідальної особи за видачу книжки, однак всі записи на титульній сторінці (сторінка 1) здійснено російською мовою.
За таких умов прізвище пзивача транслітеровано з російської мови як “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає запису у паспорті позивача, однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Суд також зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Також, задовольняючи позов у наведеній частині, судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , а отже - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 110130008012 від 14 грудня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 з вищевказаних підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2021 року про призначення пенсії та провести розрахунок страхового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 992,40 грн.) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві солідарно з бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ - 21084076; адреса: вул. Короленка, 7, м. Рівне) та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місто Рівне, вулиця Короленка, 7, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) від 14.12.2021 року № 110130008012 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7 А, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 13.12.2021 року, зарахувавши до страхового стажу стаж роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802) та 496,20 грн - за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ - 21084076).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук