26 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3621/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Вінницька митниця (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17, код ЄДРПОУ ВП 43997544)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 , через адвоката Іванова О.В, за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у липні 2022 року придбав у Німеччині транспортний засіб марки Volvo моделі FH 420 2011 року випуску за ціною 7500 Євро. У липні 2022 року позивач заявив вказаний транспортний засіб до митного оформлення в режимі імпорту по митній декларації №UA401020/2022/031182 від 15.07.2022 року, вказавши його митну вартість за основним методом. Однак 20.07.2022 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2, яким митну вартість товару скориговано на підставі статті 64 Митного кодексу України та визначено її за резервним методом у розмірі 13800 Євро. Представник позивача стверджує про безпідставність сумнівів відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року.
Ухвалою судді від 23.08.2022 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 15.07.2022 року до Вінницької митниці за митною декларацією №UA401020/2022/031182 для митного оформлення заявлено товар - транспортний засіб марки Volvo моделі FH 420 2011 року випуску, митну вартість якого визначено декларантом за основним методом. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення митної вартості товару декларанту повідомлено про необхідність подання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема щодо витрат на транспортування та страхування товару. Оскільки декларант такі документи не надав, тому митний орган, враховуючи встановлену статтею 57 Митного кодексу України послідовність застосування методів визначення митної вартості, визначив митну вартість за резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація №UA305110/2022/011092 від 25.06.2022 року, за якою оформлено товар - сідельний тягач для перевезення напівпричепів марки Volvo моделі FH, 2011 року випуску. Доводячи правомірність спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Зокрема стверджував, що відповідач не зміг аргументовано довести, що позивачем заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість транспортного засобу, або вони містять розбіжності. Також доводив, що резервний метод застосований відповідачем без достатніх на це підстав.
Відповідач правом подачі заперечення не скористався.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 08.07.2022 року придбав у продавця Khalife Nutzfahrzeuge (Нюрнберг, Німеччина) вживаний транспортний засіб - сідельний тягач марки Volvo моделі FH 420, номер кузова НОМЕР_2 , 2011 календарного року виготовлення. Вартість придбаного транспортного засобу склала 7500 Євро, які ОСОБА_1 оплатив готівкою. (а.с. 12, 13)
Для митного оформлення вказаного транспортного засобу в режимі імпорту до Вінницької митниці уповноваженою особою позивача - ПП "Ясмарин" - 15.07.2022 року подано митну декларацію №UA401020/2022/031182, у якій декларантом визначено митну вартість товару (код УКТ ЗЕД 8701209000) за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 7500 Євро. (а.с. 19)
Одночасно декларант подав супровідні документи зокрема: рахунок №22204 від 08.07.2022 року та квитанцію про оплату рахунку №22204 від 08.07.2022 року. (а.с. 12, 13)
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів митним органом встановлено, що надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (у довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо числового значення страхування), тому митний орган 18.07.2022 року надіслав повідомлення, а якому запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи. (а.с. 58 - 59)
На виконання вимоги митного органу декларант додатково подав митну декларацію країни експорту №МRN22DЕ875683137354Е9 (а.с. 14 - 16) та листом повідомив, що інших документів щодо визначення митної вартості надати не може.
Вінницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року, яким митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу визначено за резервним методом на рівні 13800 Євро. (а.с. 17 - 18)
Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність цього рішення, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 7 статті 365 Митного кодексу України (надалі - МК України) громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред'явленням їх цьому органу.
Згідно з частиною 1 статті 377 МК України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи..
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення (п. "ж" ч.8 ст.257 МК України)
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Як установлено судом, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року, вбачається, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару декларант подав: рахунок-фактуру (інвойс) №22204 від 08.07.2022 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 від 28.05.2011 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_4 від 28.06.2011 року, митну декларацію країни відправлення №МRN22DЕ875683137354Е9. В інвойсі продавцем зазначено Khalife Nutzfahrzeuge, тоді як в митній декларації країни відправлення продавцем та відправником зазначено фізичну особу ОСОБА_2 . Також згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби та наданими документами перевезення товару здійснювалось громадянином ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 , проте при декларуванні до митної вартості не включено витрати на транспортування. У митній декларації країни відправлення вказано, що товар поставлявся на умовах ЕХW, які передбачають покладення витрат, пов'язаних із доставкою та оформленням документів, необхідних для експорту в країні відправлення, на покупця. Проте декларантом до митного оформлення не надані документи, які б підтверджували вартість страхування та витрати на страхування. На території ЄС страхування є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. У той же час на відкритих Інтернет - ресурсах, які спеціалізуються на продажі транспортних засобів на території ЄС, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) сідлових тягачів за значно вищою вартістю, аніж заявлена декларантом. Тож існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості товару. У відповідь на електронні повідомлення митного органу щодо витребування додаткових документів, надіслані 18.07.2022 року, декларант листом повідомив, що інші документи надаватись не будуть. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять усіх конкретних числових значень, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МК України) через відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД №UA305110/2022/011092 від 25.06.2022 року, за якою оформлено товар - сідельний тягач для перевезення напівпричепів-1шт, марки Volvo, моделі FH, календарний рік виготовлення 2011, вартість якого складає 13800 Євро. (а.с. 17 - 18)
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року в справі №1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Суд установив, що подані декларантом до митного оформлення документи, зокрема рахунок №22204 від 08.07.2022 року, квитанція про оплату рахунку №22204 від 08.07.2022 року, митна декларація країни експорту №МRN22DЕ875683137354Е9, містять усі необхідні відомості щодо ціни, яка була сплачена за цей товар, та не містять розбіжностей.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Як зазначено у спірному рішенні №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року та у відзиві на позов, при визначенні митної вартості придбаного позивачем транспортного засобу були використані відомості з митної декларації №UA305110/2022/011092 від 25.06.2022 року, копію якої представник відповідача долучив до відзиву на позов (а.с. 60). Зміст цієї митної декларації свідчить про те, що за нею здійснювалося митне оформлення сідельного тягача для перевезення напівпричепів марки Volvo, моделі FH, календарний рік виготовлення 2012, країна відправлення Словаччина, вартість якого задекларована у розмірі 13800 Євро.
Вказане свідчить про те, що транспортні засоби, вказані у митних деклараціях №UA305110/2022/011092, №UA401020/2022/031182, не є подібними за характеристиками та країною відправлення, що суттєво впливає на митну вартість.
Крім того, інформацію про комерційні умови, умови поставки транспортного засобу, вказаного у митній декларації №UA305110/2022/011092, та іншу інформацію, що впливає на митну вартість товару, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року не наведено.
У ході розгляду справи відповідач не виконав обов'язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України.
Суд вважає, що резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року обґрунтованим та мотивованим у контексті частини 2 статті 55 МК України.
Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. Відповідач заперечив щодо стягнення цих витрат, посилаючись на їх не підтвердження.
Між тим, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу його представник надав суду копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 28.07.2022 року, укладений між адвокатом Івановим О.В. та ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордеру №16 від 03.08.2022 року про прийняття від ОСОБА_1 6000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.07.2022 року. (а.с. 22, 23)
Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги від 28.07.2022 року гонорар адвокату за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1-2.1.9 цього договору, встановлюється у розмірі 6000 грн.
Суд вважає, що з огляду на задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Останній не довів неспівмірність цих витрат.
Крім того, позивач поніс витрати на сплату судового збору у сумі 793,92 грн., які також слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000029/2 від 20.07.2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 793,92 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш