21 вересня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 707/3085/21
Провадження № 22-ц/821/1000/22
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Новік Владислав Ігорович
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Смоляра О.А. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 21.12.2018 року, о 16 год. 00 хв., на Смілянському шосе м. Черкаси у напрямку м. Сміла Черкаської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Super B», номерний знак НОМЕР_1 , не впевнився у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив Правила дорожнього руху України. Внаслідок ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 року у адміністративній справі визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 08.07.2019 року вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, який спричинений власнику автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D, НОМЕР_2 під час ДТП 21.12.2018 року при первинному зіткненні із автомобілем «Skoda Superb» номерний знак НОМЕР_1 складає 103241,00 грн.
Ринкова (залишкова) вартість автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому після ДТП 21.12.2018 року стані, після зіткнення із автомобілем «Skoda Superb» номерний знак НОМЕР_1 складає 12190,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу № АК9684764 у ПАТ «СК «ПЗУ Україна».
Позивач з метою отримання відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків транспортному засобу «Citroen», звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», однак йому було в цьому відмовлено.
В зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту своїх порушених прав, вказує ОСОБА_1 , він змушений був звернутися до суду із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки, завдані в результаті ДТП, в розмірі 91051,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування належності транспортного засобу Citroen Berlingo 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , саме позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 27 червня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Новік В.І., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до увагу те, що позивач керував транспортним засобом Citroen Berlingo 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, зокрема на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документа на транспортний засіб.
Також, суд не взяв до уваги, що будь-яких протоколів про адміністративне правопорушення за наслідками ДТП відносно ОСОБА_1 не складалось та останній до адміністративної відповідальності за даним фактом не притягувався, у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в судовому порядку.
Інші мотиви, зазначені в скарзі, аналогічні тим доводам, які були викладені у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка В.І. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ч.1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2018 року, о 16 год. 00 хв., на Смілянському шосе м. Черкаси у напрямку м. Сміла Черкаської області, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Skoda Super B», номерний знак НОМЕР_1 , не впевнився у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п.1.2, 2.36, 10.1, 14.6 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 року у справі №707/2645/19 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Отже, винність дій ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є доведеною.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Skoda Super B», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією поліса № АК9684764 у ПАТ «СК «ПЗУ Україна».
25.02.2021 року ОСОБА_1 з метою отримання відшкодування збитків, які завдані внаслідок ДТП автомобілю «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду та відповідною заявою.
Як вбачається з листа від 12.05.2021 року № 1628-31, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовило ОСОБА_1 у здійснені страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку звернення з відповідною заявою про отримання страхового відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП (а.с. 26)
Згідно висновку № 320 автотоварознавчого дослідження від 08.07.2019 року вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, який спричинений власнику автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D, НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди 21.12.2018 року при первинному зіткненні із автомобілем «Skoda Superb» номерний знак НОМЕР_1 складає 103241 грн. Ринкова (залишкова) вартість автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому після ДТП 21.12.2018 року стані, після зіткнення із автомобілем «Skoda Superb» номерний знак НОМЕР_1 складає 12190,00 грн.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень.
З таким висновком районного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.
Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.
Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Позивач надав суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати спричинену шкоду.
Проте, позивач ОСОБА_1 не довів факту правомірності володіння майном (транспортним засобом), оскільки в матеріалах справи відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а тому колегія суддів вважає, що позивач не навів законних підстав на володіння цим майном, у зв'язку із чим не має право на відшкодування шкоди.
Звертаючись до апеляційного суду із скаргою на рішення суду першої інстанції, представник позивача на підтвердження своїх вимог надав копію довіреності, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися належним йому автомобілем і на період дії цієї довіреності експлуатувати цей автомобіль на території України та за її межами (а.с.75).
Колегія суддів вважає даний доказ неналежним, оскільки Довіреність видана 23 лютого 2021 року, після спливу більше трьох років від дня скоєння ДТП (21 грудня 2018 року), а тому вона не може бути належним доказом по справі.
Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, та необхідності зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича - задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року -змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
В.Г. Бородійчук