Справа № 642/2521/21 Номер провадження 22-ц/814/1853/22Головуючий у 1-й інстанції Бородіна О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
20 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року (повний текст рішення складено 08 грудня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував з відповідачем у трудових стосунках: згідно з наказом № 113-к від 04 жовтня 2016 року він прийнятий на посаду юрисконсульта 1 категорії до Харківського міжрегіонального управління водного господарства; 01 серпня 2019 року він був переведений на посаду провідного юрисконсульта цього ж підприємства згідно наказу № 70-к від 01 серпня 2019 року; на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України від 03 грудня 2019 року № 739 Харківське міжрегіональне управління водного господарства реорганізоване шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області з 01 квітня 2020 року; з 01 квітня 2020 року позивач був зарахований до штатного складу Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності згідно з наказом № 20-к від 27 березня 2020 року.
Наказом № 60-к від 26 березня 2021 року позивач був звільнений з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (чисельності) працівників.
Позивач зазначає, що звільнення є незаконним, оскільки після того як його було попереджено 29 січня 2021 року про наступне вивільнення та запропоновано вакантні посади, серед яких останній погодився на переведення на посаду провідного інженера з охорони праці із заробітною платою 7890,00 грн, його згода про переведення на вакансію була проігнорована і 31 березня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вказує, що жодних зауважень під час його роботи та дисциплінарних стягнень він не мав. Однак, на посаду провідного інженера з охорони праці було взято іншого працівника. На підприємстві були інші вакантні посади, тому вважає його звільнення відбулось з порушенням статті 49-2 КЗпП України.
Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 прохав суд:
визнати протиправним та скасувати наказ №60-к від 26 березня 2021 року щодо його звільнення з посади уповноваженого з антикорупційної діяльності Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області;
поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що процедура звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності або штату робітників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведена з урахуванням вимог чинного законодавства, порушень при звільненні в ході судового розгляду справи не виявлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Із рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 рокуне погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, що грубо порушує норми процесуального права.
Скаржник зазначає, що відповідач не попереджав його про звільнення у порядку пункту 1 статті 40 КЗпП України, а також за 2 місяці не ознайомлював його з наказом про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників.
Місцевим судом не було з'ясовано чи дійсно були у відповідача зміни в організації виробництва, зокрема, реорганізація чи перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників. Позивач наголошує, що після зміни штатного розпису не відбулося змін в чисельності штатних посад.
Позивач зазначає, що обрана ним для переведення вакантна посада - провідний інженер з охорони праці, була запропонована йому роботодавцем, який, в свою чергу, мав запропонувати іншу роботу у тій же установі за відповідною кваліфікацією та спеціальністю.
Крім того, роботодавець, маючи можливість направити позивача на відповідну підготовку для отримання посвідчення за для переведення на запропоновану вакантну посаду, вищезазначеного не зробив.
ОСОБА_1 наголошує, що жодна комісія відповідача не мала права проводити перевірку знань на його професійну відповідальність запропонованій вакантній посаді, адже такі дії проводить профільна сертифікована установа.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить подану позивачем апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року - без змін. Відповідач вважає, що порушень при звільненні ОСОБА_1 допущено не було, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, вірно встановивши обставини справи.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Сторони у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, надавши суду заяви, у яких просять розглядати справу без їх участі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, згідно з наказом № 113-к від 04 жовтня 2016 року, був прийнятий на посаду юрисконсульта 1 категорії до Харківського міжрегіонального управління водного господарства.
Відповідно до наказу № 70-к від 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 з 01 серпня 2019 року переведений на посаду провідного юрисконсульта Харківського міжрегіонального управління водного господарства.
Також встановлено, що на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України від 03 грудня 2019 року № 739 Харківське міжрегіональне управління водного господарства реорганізоване шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області з 01 квітня 2020 року.
З 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 зарахований до штатного складу Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності згідно з наказом № 20-к від 27 березня 2020 року (а.с. 8).
Суд першої інстанції встановив, що з 01 квітня 2021 року вводився в дію новий штатний розпис Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області затверджений Держводагентством України (а.с. 15-20).
Відповідно до наказу № 15-к від 26 січня 2021 року «Про скорочення штату працівників Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області» утворена комісія щодо вивільнення та зміни істотних умов праці працівників.
Згідно протоколу засідання комісія щодо вивільнення та зміни істотних умов праці працівників Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 26 січня 2021 року зазначено, що у зв'язку з затвердженням штатного розпису Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області Держводагентством України, який вступає в дію 01 квітня 2021 року, виводиться зі штатного розпису посада уповноваженого з антикорупційної діяльності.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на розгляд були представлені дві кандидатури - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У протоколі комісії від 26 січня 2021 року зазначено, що при розгляді кандидатур комісія прийшла до висновку, що позивач не має переважного права на залишення на роботі. Переважне право на залишення на роботі має ОСОБА_3 .
Комісія вирішила попередити про вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та за можливості запропонувати переведення на вільні посади працівників, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 51-54).
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 29 січня 2021 року був персонально попереджений про наступне вивільнення з 01 квітня 2021 року та йому було запропоновано вакансії відповідно до переліку, у якому необхідно було зазначити про бажання займати одну з вакантних посад Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.
29 січня 2021 року ОСОБА_1 виявив бажання працювати на посаді провідного інженера з охорони праці (а.с. 6).
У службовій записці провідного інженера з підготовки кадрів ОСОБА_4 від 17 березня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 не має профільної освіти та допусків з електробезпеки (а.с. 56).
Згідно протоколу № 1 від 17 березня 2021 року засідання комісії з проведення перевірки знань на професійну відповідність працівник, метою якої було недопущення в подальшому зриву роботи Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області в частині охорони праці та пожежної безпеки шляхом перевірки знань на професійну відповідність працівника ОСОБА_1 , який претендує на посаду провідного інженера з охорони праці.
У зв'язку із цим ОСОБА_1 було запрошено для перевірки знань на професійну відповідність працівника, що претендує на посаду провідного інженера з охорони праці, але ОСОБА_1 під час зустрічі відмовився надавати відповіді на задані питання в частині охорони праці, мотивуючи тим, що йому невідома технічна частина питання.
Комісія з проведення перевірки знань на професійну відповідність працівника прийшла до висновку інформувати керівника про невідповідність обраній посаді та недостатню кваліфікацію ОСОБА_1 для роботи на посаді провідного інженера з охорони паці. За наявності вільних посад запропонувати ОСОБА_1 з урахування відсутності у нього диплому про вищу освіту. А також отримати від ОСОБА_1 підтвердження його відповідності вакантним посадам та достатній кваліфікації. У разі невідповідності наявним вакантним посадам та відсутності достатньої кваліфікації, провести скорочення згідно вимог чинного законодавства (а.с. 55).
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що ОСОБА_1 була надана довідка ХЮІ ім. Ф.Е. Дзержинського від 29 квітня 1983 року № 013, про те, що він дійсно навчався у Харківському ордена Трудового червоного Знамені юридичному інституті, але державні іспити не складав за станом здоров'я (а.с. 62).
Наказом № 60-к від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнений з 31 березня 2021 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом першим 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку та виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під розпис 26 березня 2021 року (а.с. 40).
Позиція апеляційного суду
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі №487/2191/17 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Отже, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що у Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме - скорочення чисельності штату працівників, в тому числі й посади, на якій працював ОСОБА_1 , який своєчасно попереджався про наступне вивільнення та йому були запропоновані вакантні посади, однак, на посаду, котру виявив бажання зайняти відповідач, він не міг бути призначений з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому, суд першої інстанції прийшов також до правильного висновку, що процедура звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності або штату робітників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведена з урахуванням вимог чинного законодавства, порушень при звільненні в ході судового розгляду справи не виявлено, а доводи апеляційної скарги щодо недотримання процедури звільнення не підтверджується матеріалами справи.
Обґрунтованим є посилання суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, в задоволенні яких суд відмовив, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Посилання в апеляційній скарзі про те, що позивач не був повідомлений персонально про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці до вивільнення спростовується матеріалами справи, із яких вбачається, що ОСОБА_1 29 січня 2021 року був під підпис попереджений про скорочення та йому були запропоновані вакантні посади.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно погодився із доводами відповідача, що на посаду, яку мав бажання обійняти позивач, він не міг бути призначений, оскільки ОСОБА_1 не має профільної освіти, не має вищої освіти, технічним питанням не володіє, не має допусків з електробезпеки, а його призначення на посаду провідного інженера з охорони праці ставило під загрозу безпеку життя працівників та могло призвести до зриву роботи.
Доказів того, що на підприємстві була вакантна посада чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку ОСОБА_1 міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, суду останнім не надано.
Не дає підстави для задоволення позову доводи позивача про те, що жодна комісія відповідача не мала права проводити перевірку знань на його професійну відповідальність запропонованій вакантній посаді, адже такі дії проводить профільна сертифікована установа.
Як уже зазначалося, ОСОБА_1 не надав доказів, що може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо роботи за посадою, які він бажав обійняти. Разом з тим, власник або уповноважений орган не позбавлений права перевірити наявність підстав для прийняття працівника на вакантну посаду, тобто, створення для цього комісії не суперечить чинному законодавству.
Посилання позивача, що судом першої інстанції не було з'ясовано чи дійсно були у Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області зміни в організації виробництва і праці, не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки із матеріалів справи вбачається, що у відповідача мало місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення штату працівників, що підтверджується, зокрема, введенням в дію нового штатного розпису, внаслідок чого було скорочено посаду уповноваженого з питань антикорупційної діяльності, яку обіймав позивач.
Вказані висновки суду узгоджуються із матеріалами справи, доказів на спростування вказаних обставин позивач суду не надав.
Також колегія суддів звертає увагу, що право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Вказана правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази і з дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року -без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко