Справа № 159/5591/21 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л.
Провадження № 22-ц/802/715/22 Категорія: 68 Доповідач: Осіпук В. В.
15 вересня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Карпук А. К., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третіх осіб, Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ковельської міської про зміну способу участі у вихованні дитини, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2022 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на ті обставини, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року було визначено спосіб його участі у спілкуванні з сином ОСОБА_4 та у його вихованні шляхом: надання побачень без участі матері на території м. Ковеля або, за домовленістю сторін, на іншій території: кожної суботи щомісяця з 10 год. до 14 год., враховуючи розпорядок дня дитини, її вік, стан здоров'я та індивідуальні особливості, або ж, за бажанням дитини, кожної першої та третьої суботи щомісяця, починаючи з 18 год. 00 хв. передуючої їм п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи, шляхом забирання дитини з місця її проживання або фактичного перебування та спілкування з дитиною по місцю його проживання батька, діда, баби за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням розпорядку дня дитини, її віку, стану здоров'я та індивідуальних особливостей.
На виконання даного рішення суду, він отримав виконавчий лист, за яким повторно у Ковельському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у березні 2021 року було відкрито виконавче провадження.
Крім того позивач вказував, що він є інвалідом дитинства, а з 2020 року, із-за погіршення стан здоров'я, втратив можливість самостійно пересуватись і йому було встановлено інвалідність першої групи.
За наведених обставин, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд змінити спосіб його участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні шляхом: надання побачень без участі матері на території м. Ковеля або, за домовленістю сторін, на іншій території: кожної суботи з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., без врахування бажання дитини, шляхом забирання дитини дідом ( ОСОБА_5 ) або бабою ( ОСОБА_6 ), або/чи працівником виконавчої служби, або працівником органу опіки і піклування, або працівником управління у справах дітей Ковельської міської ради з місця проживання або фактичного перебування дитини та супроводу її до місця знаходження батька.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про відмову у позові, обмежив право її довірителя ОСОБА_3 на участь у вихованні дитини та позбавив позивача права на спілкування з неповнолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не подавали.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними і недоведеними.
Однак погодитись з такими висновками суду неможна.
Встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року було визначено спосіб участі позивача у спілкуванні з сином та у його вихованні шляхом: надання останньому побачень без участі матері на території м. Ковеля або, за домовленістю сторін, на іншій території: кожної суботи щомісяця з 10 год. до 14 год., враховуючи розпорядок дня дитини, її вік, стан здоров'я та індивідуальні особливості, або ж, за бажанням дитини, кожної першої та третьої суботи щомісяця, починаючи з 18 год. 00 хв. передуючої їм п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи, шляхом забирання дитини з місця її проживання або фактичного перебування та спілкування з дитиною по місцю його проживання батька, діда, баби за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням розпорядку дня дитини, її віку, стану здоров'я та індивідуальних особливостей (а.с. 10-13).
На виконання вказаного рішення суду 06 вересня 2018 року Ковельським міськрайонним судом було видано виконавчий лист, що знаходиться на виконанні у Ковельському ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с. 24-165).
Як вбачається з довідки серія КААБ № 656959, виданої медико-соціальною експертною комісією 14 серпня 2020 року, позивачу ОСОБА_3 встановлена перша група інвалідності як інваліду дитинства і він потребує постійного стороннього догляду (а.с. 7-8).
Зі змісту уточненої позовної заяви слідує, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач ОСОБА_3 просив суд змінити спосіб його участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні шляхом забирання дитини дідом ( ОСОБА_5 ) або бабою ( ОСОБА_6 ), або/чи працівником виконавчої служби або працівником органу опіки та піклування або працівником управління у справах дітей Ковельської міської ради з місця проживання або фактичного перебування дитини та супроводу її до його місцезнаходження.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З наведеного слідує, що уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд зобов'язати вказаних ним у прохальній частині позовної заяви осіб вчиняти певні дії, хоча дані особи не були залучені до участі у справі як сторони саме у цивільному процесі, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову саме за недоведеністю та безпідставністю вимог позивача, а не за неналежним суб'єктним складом учасників справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами щодо участі у вихованні сина у спосіб, передбачений ст. 435 ЦПК України, як є ефективним захистом порушеного права у даному випадку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З огляду на вищенаведене, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті порушено норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2022 року скасувати у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді