26 вересня 2022 р. Справа № 120/6802/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
25.08.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачці щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 2020 року позивачка є учасником бойових дій та має право на встановлені законом пільги, зокрема отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". 27.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення за № 3-р/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з отриманням меншої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня 2022 року, 14.07.2022 позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату їй щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 26.07.2022 № 04.1-15-1240 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплати позивачці допомоги у зазначеному розмірі, посилаючись на те, що її виплата проводиться в межах виділених управлінню фінансових ресурсів.
На думку позивачки, така виплата здійснена відповідачем у зменшеному розмірі, а тому за захистом своїх прав та інтересів позивачка звертається до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.08.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.09.2022 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зауважує, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2022 році здійснювалась позивачці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 за № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"", якою встановлено чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій.
Відповідач вказує на те, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та іншими законами України, а кошти виплачені позивачу правомірно, в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивачка є учасником бойових дій, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації та має, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим відповідач виплатив позивачці щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік в розмірі 1491,00 грн, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"".
Не погодившись з розміром виплаченої допомоги, 14.07.2022 позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату їй щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 26.07.2022 № 04.1-15-1240 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті позивачці допомоги у зазначеному розмірі, посилаючись на те, що її виплата проводиться в межах виділених управлінню фінансових ресурсів.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовий статус ветеранів війни, питання створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та відносини щодо соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Водночас пільги учасникам бойових дій передбачені статтею 12 цього Закону.
Законом України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, норми та положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто вказаним змінами Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження, зокрема, щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
На реалізацію приписів вищезазначеної норми закону, 07.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"", відповідно до якої учасникам бойових дій виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у 2022 році в розмірі 1491,00 гривня.
Втім, суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідач, здійснюючи виплату позивачці такої допомоги, керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022.
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки розмір отриманої позивачкою допомоги є меншим від того розміру, який передбачений статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції, що підлягає застосуванню після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Отже, визначаючись з розміром грошової допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті позивачці, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Так, розглядаючи вказану справу, у рішенні від 29.09.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття Конституційним Судому України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п'ять мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася та у пунктах 48-54 постанови від 13.01.2021 зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є саме мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 440/2722/20-а.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Суд зауважує, що із запровадженням інституту зразкової справи суди першої та апеляційної інстанції зобов'язані при розгляді типових справ враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання щодо розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку відповідач повинен був виплати позивачці, як учаснику бойових дій, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо порушення відповідачем положень ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачає виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність у нього бюджетного фінансування для виплати спірної допомоги у зазначеному розмірі.
В цьому контексті суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. У межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, в пункті 23 рішення у справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
На те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, також неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Відтак доводи відповідача в цій частині суд до уваги не бере.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
При цьому, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність під час нарахування та виплати позивачці разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, що полягає у незастосуванні положень ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, які слід застосовувати у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, та якими передбачено виплату учасникам бойових дій грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, про що свідчить рішення у зразковій справі № 440/2722/20.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40408238, місцезнаходження: вул. Столярчука, 17, м. Хмільник, Вінницька область, 22000).
Рішення суду складено 26.09.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович